Місце соціології у системі суспільствознавства. Стали іншими умови життя (спосіб життя у місті від­різнявся від сільського), релігія, освіта, форми правління

Стали іншими умови життя (спосіб життя у місті від­різнявся від сільського), релігія, освіта, форми правління. Після Великобританії, до кінця XIX ст., промислова революція від­булася у США, Франції, Німеччині, Італії Японії. У XIX ст. про­мислова революція поширилася в усій Західній Європі й Аме­риці. Капіталізм утвердився у багатьох країнах світу. Розви­ток капіталістичного виробництва став поштовхом до вивчення багатьох соціальних питань.

Разом з техні­кою приходив і новий соціально-економічний порядок.

Передумови виникнення соціологічної науки

Економічні передумови.

Важливим каталізатором появи нової науки про суспільство стали зміни в економічній сфері, зумовлені промисловою революцією.

Промислова революція — це перехід від ручної праці до машинної, від мануфактури до фабрики.

Але технічні зміни були лише частиною значно шир­шого спектра соціально-технічних нововведень.

Промислова революція почалася у Великобританії у 1760 р. і за кілька десятиліть (промисловий переворот в Англії завер­шився в 10—20-х рр. XIX ст.) економічне життя країни було змінено докорінно.

Змінилися форми праці (все більше людей працювали в промисловості, і все менше — у сільському господарстві),

змінилися доходи (більше людей отримували зар­платню і стали суб'єктами ринкових відносин, а не жили на самозабезпеченні за рахунок власного натурального господар­ства),

З одного боку, капіталістичні під­приємці були зацікавлені у тому, щоб дізнатися як раціональ­но використати робочу силу, як правильно спланувати вироб­ництво, виникла необхідність з'ясування платоспроможного по­питу населення тощо.

З іншого боку, різкі зміни у суспільному житті спричинили багато нових соціальних проблем: злидні, важкі умови праці,відсутність традиційного соціального кон­тролю, самотність.

Для вирішення цих проблем необхідно їх було об'єктивно дослідити суспільне життя.

Політичні передумови.

Унаслідок промислового перевороту загострилися класові суперечки між пролетаріатом і буржуа­зією, що призвело до ряду буржуазних революцій: нідерланд­ської, англійської та ін.

Особливе місце займає Велика французька революція 1789—1793 рр., яка стала символом політич­них перетворень епохи. Вперше в історії був повністю зруйно­ваний феодальний суспільний лад і зародився новий — ідеалом якого була загальна свобода і рівність. В історії людства вимога демократичних свобод була цілком новим явищем.

Змінилася форма організації суспільства: якщо в феодаль­ному суспільстві організація людей забезпечувалася тиском на них з боку влади, то у новому капіталістичному суспільстві вільним і незалежним людям стали необхідними конкретні знання про суспільство, розуміння своїх інтересів, причин та обставин, які спонукають людей вдаватися до певних вчинків.

Саме в умовах становлення громадянського суспільства ви­никає достатньо масова потреба в знанні, орієнтованому на опис реальних соціальних явищ і процесів.

Громадянське суспіль­ство — це змагання, компроміс диференційованих громадян. Відтак виникає необхідність розглядати суспільство не як од­норідну масу, а враховувати його диференційованість, розмаї­тість, багатоплановість. Соціологія і стала відповіддю на потре­бу громадянського суспільства, що переживало період свого становлення (така потреба відчувається зараз і в Україні), яка в силу своєї достовірності, доказовості, націленості на практич­ний результат є якісно новою формою соціального пізнання.

Наукові передумови.

Соціологія народжувалася як наука про суспільство і його перетворення, а відтак важливою перед­умовою її виникнення став розвиток науково-теоретичних знань.

У XVII—XVIII ст. видатні вчені-філософи Нового часу: Рене Декарт, Бенедикт Спіноза, Готфрід Лейбніц, Френсис Бе­кон, Томас Гоббс та інші задають нову спрямованість пізна­вальній орієнтації епохи: опору на досвід, дослід, логіку і ро­зум.

До початку XIX ст. природничі науки, передусім, фізика та хімія, виробили ряд вимог і процедур, що забезпечували до­стовірність знання. Достовірність не вірогідну, а доведену екс­периментально, на практиці.

Не випадково, задовго до виникнення наукової соціології, вчені-природознавці (наприклад, П'єр Лаплас (1749—1827), Антуан Лавуазьє (1743—1794) та інші) почали застосовувати прак­тичні методи досліджень, апробовані у природничих науках, для аналізу соціальних явищ. Навіть побутував термін "соціаль­на фізика".

Протягом тривалого часу самостійне місце соціології серед інших наук піддавалося серйозним сумнівам.

Деякі вчені вва­жали, що — соціологія це звичайна сума досягнень інших (кон­кретних) наук, які нагромаджують свій матеріал за допомогою спостереження за фактами реального життя.

Однак сьогодні вже визнано, що соціологія є окремою наукою, яка займає особливе місце в системі суспільних наук. Соціологія є наукою-генералізатором, що досліджує суспільство в цілому, а також людину як істоту соціальну.

Вона співпрацює з іншими сферами науко­вих знань про людину і суспільство, опираючись на досягнення статистики, демографії, психології, політології, економіки, права тощо.

Разом з тим, у системі суспільних наук є ряд дисциплін, зв'язок соціології з якими є особливо тісний і взаємо необхід­ний.

Соціальна філософія — це розділ філософії, предметом до­слідження якого є осмислення якісної своєрідності суспільства у його відмінності від природи.

Ця наука аналізує такі пробле­ми, як сенс і цілі існування суспільства, походження і станов­лення суспільства, його перспективи, напрям розвитку тощо.

Вона досліджує суспільне життя, передусім, з точки зору вирі­шення світоглядних проблем.

Соціологія виникла із соціальної філософії, однак, на відміну від соціальної філософії, вона розглядає суспільство, соціальне життя не як загальне, абстракт­не поняття, а як реальність.

Вона намагається оперувати таки­ми поняттями, які піддаються більш-менш однозначній інтер­претації. Якщо для філософа, наприклад, культура — це тво­ріння людського духу, то для соціолога — система регуляторів соціальних зв'язків і норм поведінки.

Філософія вивчає суспіль­ство абстрактно, спекулятивно (від англ. зресиїаіе — роздуму­вати, робити припущення), а соціологія — шляхом аналізу емпіричних фактів і наукових узагальнень.

Спільним для соціології і соціальної філософії є те, що обидві науки розглядають суспільство в цілому, в його системності, як певне інтегральне утворення, що не зводиться до звичайної суми одиниць, з яких воно складається.

Однак, якщо для філо­софії ціллю виступає вироблення світогляду, процес формуван­ня, утвердження чи знецінення якого може тривати впродовж цілої епохи, то для соціології — отримання достовірної, об'єк­тивної картини сучасного світу і вирішення конкретних суспіль­них проблем свого часу.

Історія.

Соціологія та історія мають спільний об'єкт дослі­дження — суспільство, що вивчається у процесі його розвитку.

Як відомо, норми поведінки, цінності, культура передаються з покоління в покоління.

Дуже важливо виявити цю еволюцію, і це є частиною загальних інтересів історії і соціології.

Дата добавления: 2014-01-04