Лекція № 11

Трансплантація.

Трансплантація – пересаджування клітин, органів і тканин у рослин, тварин та людини в межах одного організму або від одного до іншого.

Пересаджуваний орган або тканину називають трансплантатом. Організм, від якого одержують трансплантат, називають донором, а організм, якому його пересаджують – реципієнтом. Розрізняють:

· аутотрансплантацію – пересадка здійснюється в межах одного організму;

· алотрансплантацію – між організмами одного виду;

· синтрансплантацію – між генетично спорідненими особинами (близнюки одно яйцеві);

· ксенотрансплантацію – між різними видами.

Експериментальна і клінічна практика показала, що успіх трансплантації залежить від імунологічних реакцій організму. Тканини донора і реципієнта відрізняються за білковим складом. Кожний організм має індивідуальну будову білків. Введення в організм чужорідних білків (антигенів), не властивих даній особині, викликає імунні реакції, спрямовані на знищення чужорідного білка і збереження сталості власного білкового складу. Відповідна імунна реакція веде до утворення антитіл у мононуклеарно-фагоцитарній системі й в інфільтраті навколо трансплантата.

Реакція відторгнення трансплантата зумовлена гуморальними і клітинними антитілами. У цьому полягає трансплантаційний імунітет – надійний захист організму від чужорідних білків.

Проте іноді організм може сприймати чужі антигени як свої власні і не виробляти проти них антитіл. Таке явище назване імунологічною толерантністю.

З метою подолання тканинної несумісності при трансплантації використовують методи пригнічення імунітету. Це підбір донора і реципієнта за тканинною сумісністю, групою крові і резус-фактором, виховання толерантності у реципієнта до антигенів донора.

У клінічної практиці найбільш поширення набула пересадка тканин і частин органів, наприклад, м’язів, сухожилок, шкіри, кісткової, хрящової тканин, судин, кісткового мозку.

В офтальмології широко використовують пересадку рогівки для лікування більма (помутніння рогівки).

З числа органів, які трансплантують, найчастіше здійснюють пересадку нирки. Обнадійливі результати отримані при трансплантації ендокринних залоз. У клінічних умовах зроблена трансплантація легень, серця, печінки.

Тема: Алюміній. Амфотерний характер його сполук. (2 год.)

Мета:

1) на основі знань студентів про особливості будови атомів металічних хімі­чних елементів, ознайомити їх із певними особливостями будови атома алюмінію. Охарактеризувати його за місцем у ПСХЕ, встановлюючи зв'язок між будовою атома і фізико-хімічними властивостями. На прикла­ді хімічних властивостей алюмінію та його сполук, довести амфотерність даного елементу, вказуючи обов'язково рівняння хімічних реакцій, як під­твердження такої взаємодії. Обґрунтувати застосування алюмінію та його сполук у виробництві та побуті, поширення в природі.

2) продовжувати формувати науковий світогляд про різноманітність об'єктивно існуючого оточуючого світу та причинно-наслідкові зв'язки між явищами і процесами в ньому.

3) продовжувати формування у студентів вміння порівнювати, зіставляти по­дібні хімічні явища і процеси; аналізувати їх, спираючись на самостійне опрацювання інформації за ПСХЕ про ХЕ; абстрагуватися; самостійно ро­бити висновки про домінуючі властивості металу та його амфотерність.

Вид заняття: лекція.

Методи і прийоми: розповідь з елементами бесіди; «мозковий штурм»; постановка

проблемного запитання; пояснення; метод зіставлення; фронта­льна бесіда; самостійна робота (з ПСХЕ)

Література:

1) Н.М.Буринська, Л.П.Величко.

Хімія, Юкл. Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. - Київ:

Ірпінь, 2002.

2) О.В.Гордієнко, М.Ю. Корнілов, М.С. Слободяник.

Хімія. Посібник для старшокласників, вчителів, абітурієнтів. - Київ: Либідь, 2003.

3) В.Є.Данильченко, Н.В.Фрадіна.

Хімія. 8-11 класи/ Під ред. О.Б.Мехед. - X.: Країна мрій, 2006.

4) В. Кравчук. Я готуюсь до уроків хімії. - Київ, 2003.

5) Неорганическая химия. Знциклопедия школьника. Гл. ред. И.П. Алимарин. -

М., «Советская Знциклопедия», 1975. - 384 с. с ил.

6) П.П.Попель. Складання рівнянь хімічних реакцій. - Київ: Рута, 2004.

7) Химия: Большой справочник для школьников и поступающих в вузьі/

Е.А. Алферова, Н.С. Ахметов. - 3 изд., испр. - М.: Дрофа, 2000. - 784 с.

Матеріально-технічне забезпечення: ПСХЕ Д.І. Менделєєва; таблиця розчинно­сті кислот, основ та солей у воді; електрохімічний ряд напруги металів.

Структура заняття

I. Організаційна частина заняття.

Привітання студентів, відмічання відсутніх, налаштування на роботу.

ІІ. АОЗ (бесіда):

→ Які особливості будови атомів всіх металів обумовлюють їхні фізичні та хі­мічні властивості?

→ Які хімічні взаємодії притаманні всім металам?

→ Чим вони обумовлені?

→ Як часто у своєму житті ми стикаємось з металами та їхніми сполуками?

ІІІ. Повідомлення теми, формування мети та основних завдань. Запис теми.

IV. Мотивація навчальної діяльності, досягається шляхом постановки проблем­ного запитання: Чому алюміній та його сполуки мають чітко виражені амфо­терні властивості?

V. План заняття:

1. Характеристика алюмінію за місцем у періодичній системі.

2. Фізичні й хімічні властивості алюмінію та його сполук (А1₂0₃ і А1(ОН)₃):

Алюміній - сріблясто-білий легкий Ме (густина - 2,699 г/см); t_пл. = 660,24 С;

t_кип. = 2500 °С. Дуже пластичний Ме (легко протягується у проволо­ку та прокатується у фольгу товщиною близько 0,005 мм); набуває невисокої твердості та міцності.

а) взаємодія з неметалами:

4А1 + 30₂ = 2А1₂0₃; 2А1 + N₂ = 2А1И₃;

2А1 + ЗС1₂ = 2А1С1₃; 2А1 + 3S = А1₂S₃;

4А1 + ЗС = А1₄С₃.

б) взаємодія з водою: 2А1 + 6Н₂0 = 2А1(ОН)₃ + ЗН₂|;

в) взаємодія з розчинами сильних кислот (НС1, Н₂S0₄, НN0₃):

2А1 + 6НС1 = 2А1С1₃ + ЗН₂↑;

2А1 + ЗН₂S0_{4 (Розб.)} = А1₂(S0₄)₃ + ЗН₂↑

г) взаємодія з розчинами лугів: 2А1 + 2NaОH + 6Н₂0 = 2Nа[А1(ОН)₄] + ЗН₂↑;

^{тетрагідроксоалюмінат натрію}

А1₂О_з + 2NaОН _(гар. _конц) + ЗН₂0 = 2Nа[А1(ОН)₄];

А1₂Оз + 2NaОН = 2Nа АЮ_{2 (роз}„_лав)

_{метаалюмінат натрію}

3. Амфотерний характер А1(ОН)₃:

а) взаємодіє з кислотами як основа: А1(ОН)₃ + ЗНС1 = А1С1₃ + ЗН₂0;

б) взаємодіє з лугами як кислота: А1(ОН)₃ + NаОН = Nа[А1(ОН)₄];

А1(ОН)₃ + ЗNаОН = Nа₃[А1(ОН)₆];

і

А1(ОН)₃ + NаОН = NаА1O₂ + 2Н₂0.

4. Місцезнаходження алюмінію в природі:

-зафарбовані кристали А1₂0₃ - рубін та сапфір;

-А1₂0₃ * п Н₂0 - боксит;

-Na₃А1O₆ - кріоліт (зустрічається в Гренландії);

-А1₂O₃ * 2Sі0₂ *2Н₂0 - каолініт - найважливіша складова глини.

VI. Узагальнення матеріалу.

Висновки, зроблені студентами за допомогою викладача:

алюміній - дуже активний метал, який реагує з водою, кислотами, лугами, тому він не зустрічається в природі у вільному вигляді; сполуки алюмінію виявляють амфотерні ХВ, реагуючи з розчинами силь­них кислот та лугів одночасно.

VII. Домашнє завдання: вивчити конспект.

Дата добавления: 2014-01-04