Управління фінансами і фінансове право

Управління – це сукупність прийомів і методів цілеспрямованої дії на об’єкт для досягнення певного результату. Важливою областю управлінської діяльності є управління фінансами; здійснює його спеціальний фінансовий апарат.

В управлінні фінансами виділяються об’єкти і суб’єкти управління. Об’єктами фінансового управління виступають різноманітні види фінансових відносин, централізовані і децентралізовані фінансові ресурси усіх ланок фінансової системи. Найважливішими об’єктами фінансового управління є фінанси підприємств, організацій і установ, фінанси домогосподарств, загальнодержавні фінанси.

Суб’єктами фінансового управління є держава в особі законодавчих і виконавчих органів (у тому числі фінансових), а також фінансові служби підприємств, організацій і установ.

Сукупність усіх організаційних структур, які здійснюють управління фінансами, утворює фінансовий апарат.

Суб’єкти управління використовують в кожній сфері і кожній ланці фінансових відносин специфічні методи цілеспрямованої дії на фінанси. Разом з тим їм властиві і єдині прийоми і способи управління. Так, в управлінні фінансами виділяють декілька функціональних елементів: планування, оперативне управління, контроль.

Планування займає важливе місце в системі управління фінансами. Саме в ході планування будь-який суб’єкт господарювання всесторонньо оцінює стан своїх фінансів, виявляє можливості збільшення фінансових ресурсів, напрями їх найбільш ефективного використання. Управлінські рішення в процесі планування ухвалюються на основі аналізу фінансової інформації, яка базується на бухгалтерській, статистичній і оперативній звітності.

Оперативним управлінням є комплекс заходів, що розробляються на основі оперативного аналізу існуючої фінансової ситуації, та мають на меті отримання максимального ефекту при мінімумі витрат за допомогою перерозподілу фінансових ресурсів. Основний зміст оперативного управління зводиться до маневрування фінансовими ресурсами з метою вирішення намічених завдань.

Контроль, як елемент управління, здійснюється і в процесі планування, і на стадії оперативного управління. Він дозволяє зіставити фактичні результати від використання фінансових ресурсів з плановими, виявити резерви зростання фінансових ресурсів, намітити шляхи ефективнішого господарювання.

Таким чином можна стверджувати, що управління фінансами – це система методів і форм організації фінансових відносин, які застосовує фінансовий апарат для ефективного формування, розподілу і використання фінансових ресурсів суб’єктів економічної діяльності з метою досягнення поставлених цілей та запланованих результатів.

Особливе місце у фінансовому механізмі займає фінансове право.

Фінансове право – самостійна галузь публічного права, яка містить сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, котрі виникають у процесі створення, розподілу і використання фондів грошових коштів держави та органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їхніх завдань і функцій. Воно здійснюється за допомогою фінансового законодавства, що є сукупністю фінансово-правових документів різного юридичного рівня.

До складу фінансового законодавства входять: законодавчі акти, постанови уряду, укази Президента, інструкції Міністерства фінансів тощо. Вони регулюють фінансові відносини в суспільстві, пов’язані з виконанням завдань і функцій держави, а також формуванням і використанням фінансових ресурсів.

За допомогою норм фінансового права формується правове поле для здійснення фінансової діяльності та реалізації фінансової політики

Фінансове право, як і інші елементи фінансового механізму динамічне. Розвиток фінансового законодавства здійснюється шляхом впорядкування, оновлення і уніфікації законодавчих актів з фінансових питань

6.Фінансовий контроль. Його зміст і призначення

Контроль стану економіки, розвитку соціально-економічних процесів в суспільстві, є важливою сферою управлінської діяльності. Однією з ланок системи контролю виступає фінансовий контроль. Його значення полягає в сприянні успішній реалізації фінансової політики держави, забезпеченні процесів формування і ефективного використання фінансових ресурсів у всіх сферах і ланках.

Фінансовий контроль є формою реалізації контрольної функції фінансів. Вона визначає призначення і зміст фінансового контролю. Разом з тим зміст контролю, його спрямованість змінюються залежно від рівня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин в суспільстві. Так, розширення господарських прав підприємства, їх самостійності в здійсненні фінансової діяльності, поява різних організаційно-правових форм підприємництва значно збагачує зміст фінансового контролю.

Фінансовий контроль – це сукупність дій і операцій по перевірці фінансових і пов'язаних з ними питань діяльності суб’єктів господарювання і управління із застосуванням специфічних форм і методів його організації.

Для здійснення фінансового контролю створюються особливі контрольні органи. Їх права, обов’язки і відповідальність строго регламентовані, у тому числі і в законодавчому порядку.

До складу органів, що здійснюють фінансовий контроль в Україні входять:

· Рахункова палата Верховної Ради України;

· Державна фінансова інспекція України;

· Державна казначейська служба України;

· Державна податкова служби України;

· Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку;

· Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;

· Аудиторська палата і аудиторські фірми;

· Державний митний комітет;

· Інші.

Світова спільнота на основі багаторічного досвіду розробила основні принципи організації фінансового контролю. До них відносяться такі універсальні принципи:

- незалежність - не враховуються матеріальна чи моральна

зацікавленість перевіряючого;

- гласність- результати перевірок публікуються для широкого загалу;

- превентивність – фінансовий контроль має попереджувальний характер;

- дієвість – за результатами контрольної перевірки завжди вживаються відповідні заходи;

- регулярність - контроль проводиться з певною періодичністю;

- об`єктивність – контроль проводиться згідно з вимогами чинного законодавства;

- всеохоплюючий характер – при можливості фінансовий контроль має охоплювати всі сторони фінансово-господарської діяльності.

Фінансовий контроль як область контролю, зв’язана з використанням вартісних категорій, має певну сферу застосування і відповідну цільову спрямованість. Об’єктом фінансового контролю є грошові, розподільні процеси при формуванні і використанні фінансових ресурсів, зокрема у формі фондів грошових коштів на всіх рівнях і ланках економіки.

Безпосереднім предметом перевірок виступають такі фінансові (вартісні) показники як прибуток, доходи, податки, рентабельність, собівартість, оборотні кошти, відрахування на різні цілі і фонди. Ці показники мають синтетичний характер, тому контроль за їх виконанням, динамікою, тенденціями охоплює всі сторони виробничої, господарської і комерційної діяльності об’єднань, підприємств, установ, а також механізм фінансово-кредитних взаємозв’язків.

Сферою фінансового контролю є практично всі операції, що здійснюються з використанням грошей, а в деяких випадках і без них (бартерні операції тощо).

Основні завдання фінансового контролю:

· сприяння збалансованості між потребою у фінансових ресурсах і розмірами грошових доходів і фондів;

· забезпечення своєчасності і повноти виконання фінансових зобов’язань перед бюджетами і державними цільовими фондами;

· виявлення внутрішньовиробничих резервів зростання фінансових ресурсів, зокрема по зниженню собівартості і підвищенню рентабельності;

· сприяння раціональному витрачанню матеріальних цінностей і грошових ресурсів на підприємствах, в організаціях і бюджетних установах, а також правильному веденню бухгалтерського обліку і звітності;

· забезпечення дотримання чинного законодавства і нормативних актів та інші.

Дата добавления: 2014-01-04