Техніка

Поняття «техніка», що відображає один з найважливіших і найбільш характерних атрибутів матеріальної культури, не має велике смислове навантаження і використовується дуже широко. Зазвичай техніка асоціюється із засобами праці, але при тому не враховуються об'єкти іншого походження (тварини, хімічні сполуки тощо). Часто техніка розуміється і як сукупність знарядь праці. Як приклад можна привести наступне формулювання: техніка - це «особлива складна система, що створюється людиною на основі матеріалів і енергії природи і пристосована для цілеспрямованого впливу на предмет праці, в кінцевому рахунку - природу» (Трусов, 1968, с. 34). Таке визначення дещо точніше, ніж ототожнення техніки із засобами праці, але все ж і при цьому тлумаченні не приймається до уваги функціональне різноманіття техніки та різнорідність об'єктів, які виступають в ролі знарядь праці.

Відомі й тлумачення техніки, що ґрунтуються на використанні поняття іншої категорії, а саме діяльності людей. Так, наприклад, за Г. Н. Волкову (1970) техніка - «система штучних органів діяльності суспільства, що розвивається за допомогою історичного процесу в природному матеріалі трудових функцій, навичок, досвіду і знання, шляхом пізнання і використання сил і закономірностей природи» (с. 231). Дещо відрізняється від наведеної формулювання висловлювання Ю. С. Мелещенко (1970), який вважає, що техніка є сукупність створюваних і застосовуваних матеріальних засобів доцільної діяльності людей.

Це визначення представляється нам найбільш правильним. Саме тлумачення техніки як матеріального засобу доцільної діяльності людей більш точно відображає її специфіку.

Цілі заради яких створюється сукупність особливих матеріальних засобів, можуть бути досить різноманітними. З позицій розглянутих нами проблем істотно відзначити подвійну роль техніки, з одного боку, виконує роль засобів пристосування людей до природного середовища, з іншого - забезпечує зміну, пристосування природи до потреб людей.

Враховуючи сказане, можна визначити техніку як сукупність штучно створених об'єктів, які виступають як засіб діяльності людей, спрямованої на забезпечення їх потреб, і надають певний вплив на природу. Що стосується таких штучних об'єктів, які вже перестали бути такими засобами (древні меліоративні системи, гірничі виробки тощо), то вони все ж або продовжують впливати на природу, або є чинниками, що зумовили зміну природи і сучасний характер її процесів, накладає відбиток на зв'язок природи з технічними засобами.

Однак ознайомлення зі складною картиною процесів, які є наслідком застосування сучасних технічних засобів, дуже різноманітних і в той же час пов'язаних в різні системи, виявляє їх практично неозоре різноманіття. Природно, з'являється прагнення до впорядкування того різноманіття за допомогою класифікації. Розглянувши можливі принципи класифікації технічних засобів, можна прийти до висновку, що найбільше значення має принцип обліку функції (ролі) техніки в системі «суспільство-природа - техніка». Крім класифікації техніки за функціями, необхідна класифікація її і за іншими ознаками, в першу чергу по складності.

Аналізуючи місце технічних засобів в процесі, взаємодії суспільства і природи, перш за все слід звернути увагу на принципову подібність їх функцій і пристосувань, що служать для вилучення речовини, енергії та інформації з природного середовища і дають початок потокам, які пов'язують природу і суспільство (Ретеюм та ін., 1972; Лаптєв, 1975). Ці пристосування утворюють групу добувної техніки. У неї входять техніка гірничої та інших галузей добувної промисловості, сільськогосподарська техніка, яка використовується для отримання продукції, первинні двигуни, призначені для вилучення енергії безпосередньо з середовища.

Важливу роль у цій групі грає, крім того, техніка, що бере участь в процесі вилучення з природи необхідної інформації про її стан (метеорологічні, гідрологічні, сейсмологічні та інші прилади та обладнання), ресурси (геологорозвідувальна та інша техніка) та різні властивості.

Всі перераховані види техніки створюють як би перший ступінь на шляху руху потоків речовини, енергії та інформації з середовища в суспільство.

Другу групу утворюють пристрої, які здійснюють отримання потрібних компонентів (хімічних сполук й елементів, цінної інформації і т. д.) з того матеріалу, який вже витягнуто з середовища. До цієї групи можна віднести техніку збагачення руд, металургійну техніку, первинні двигуни, що працюють на паливі, техніку обробки інформації.

Розглядаючи шляхи використання видобутої речовини, енергії та інформації, можна виділити групу переробної техніки. До цієї групи логічно віднести всі пристрої, основною функцією яких є переформування, видозміна видобутої речовини. Це найчисленніша категорія, що включає основне обладнання машинобудівної, текстильної, хімічної, харчової та інших галузей промисловості. Особливий вид переробної техніки складають засоби по перекодуванню та обробці інформації про природу.

Розподіл, пересування добутого і переробленого речовини, енергії та інформації здійснює спеціальна група передавальної техніки, представленої засобами транспорту та зв'язку.

У сукупності всі ці групи техніки забезпечують рух виробничого кругообігу в межах тієї гілки загального кругообігу речовин, яка спрямована з природи в суспільство.

Виведення відпрацьованого речовини і енергії в природне середовище - функція особливої ​​ групи техніки, а саме техніки викидів створює другу гілку антропогенного кругообігу, спрямованого з товариства в природу.

Перераховані групи виробничої техніки забезпечують циркуляцію речовини і енергії між природою та суспільством і в цьому відношенні виступають в якості єдиної категорії основної або базисної техніки.

Однак різноманітність засобів, безпосередньо використовуються в процесі взаємодії природи і суспільства, не вичерпується об'єктами базисної техніки. Важливу роль виконує середовищеутворююча техніка, що впливає на природне середовище з метою її зміни в основному для більш ефективного використання її ресурсів. Вона представлена ​​ засобами знищення та перетворення. Перші призначені для ліквідації шкідливих або небажаних явищ (об'єктів) шляхом безпосереднього впливу на них. Засоби знищення включають техніку, яка використовується в основному для боротьби з небажаними або шкідливими рослинами, мікроорганізмами і тваринами, а також для знищення небажаних форм рельєфу (наприклад, для усунення нерівностей на полях) і розсіювання хмар.

Середовищеутворююча техніка складається з одноразового та багаторазового впливу на об'єкти.

Крім вище охарактеризованих груп техніки, що виконують виробничі функції, істотна також група, в яку входить середовищеохоронна техніка. Вона включає пристрої, призначені для запобігання негативного впливу діяльності суспільства на природу. Технічні засоби охорони середовища як би ізолюють її від суспільства, служать штучною мембраною, яка затримує шкідливі для середовища явища, перш за все проникнення в неї забруднюючих речовин. Для їх ізоляції використовуються особливі засоби - фільтри, очисні пристрої, відстійники.

Середовищеохоронна техніка застосовується для запобігання шкідливих впливів; це пристрої з поглинання тепла, пристрої, що охороняють будь об'єкти від руйнації, рибообгороджувачі і т. д. Інша група - пристрої зі збереження об'єктів, яким загрожує зникнення, наприклад штучні гнізда і нерестовища.
Звичайно, іноді буває важко розділити середовище охоронну і середовище утворюючу ролі техніки, оскільки вони часто нерозривно з'єднані, особливо коли це стосується диких тварин, що використовуються людиною.

Знання властивостей техніки дозволяє перейти до цілеспрямованого вивчення природного середовища і потім до дослідження локальних зв'язків між суспільством і природою.

Дата добавления: 2014-01-04