Предмет і значення логіки. Історія логіки

Мова логіки

Предмет і значення традиційної логіки.

План

1.1. Предмет і значення традиційної логіки. Мова логіки.

1.1.1. Предмет і значення логіки. Історія логіки.

1.1.2. Єдність чуттєвого пізнання й абстрактного мислення.

1.1.3. Мислення й мова.

1.1.4. Логічна форма мислення. Основні форми та логічна семантика.

1.2. Основні риси правильного мислення та формально-логічні закони.

1.2.1. Основні риси правильного мислення.

1.2.2. Перший закон логіки – закон тотожності.

1.2.3. Другий закон логіки – закон суперечності.

1.2.4. Третій закон логіки – закон виключеного третього.

1.2.5. Четвертий закон логіки – закон достатньої основи.

Ми приступаємо до вивчення логіки. Одразу ж виникає запитання: що це за наука і що вона вивчає?

Слово «логіка» походить від грецького «логос» – «думка», «слово», «розум», «закономірність». Логіка – це наука про закони правильного мислення. А всі ми – правильно або іноді неправильно – але завжди мислимо. Як говорив Декарт: «Я мислю, отже, існую». Щоб зрозуміти роль мислення в нашому житті, достатньо подивитись на Сонце. Воно обертається навколо Землі. Начебто очевидно. Насправді ж усе навпаки – Земля обертається навколо Сонця. Але це можна зрозуміти лише за допомогою мислення, тобто у своїх розрахунках треба підпорядковуватися не очам, а розуму. Саме силою мислення, немов силою чародійства, викликані до життя численні науки, що продовжують множитися й давати все більш вагомі плоди; найскладніші технічні пристрої, які полегшують нашу працю; різноманітні мистецтва, що полонять нас, надихають і прикрашають наше життя; нарешті, людська думка піднялася до вершин осмислення проблем буття людини, сенсу її життя, що знайшло відображення у численних філософських ученнях, які вчать нас бути краще, відповідати високому званню людини. І все це – завдяки здатності людини мислити.

У цьому ряді витворів людської думки логіка стоїть немовби осторонь. І насамперед тому, що в ній мислення вперше зробило предметом дослідження саме себе. У логіці воно ніби дивиться у дзеркало і вивчає власний світ.

Але саме тому, що логіка досліджує мислення, вона нерозривно пов’язана з усім, що досяжне для нього і є його проявом.

Можна, власне кажучи, прожити життя і без логіки, як, втім, і багато без чого іншого. Саме знання логіки не утворює здатності мислити – вона дана нам самою природою, але значно розвиває її. Логік Дж. Ст. Мілль ще у 1856 р. писав: «Логіка – це великий гонитель темного і заплутаного мислення, вона розвіює туман, що приховує від нас наше невігластво». Від цього виграє і наша мова, яка стає простою, ясною і переконливою. Не випадково головним і домінуючим завданням логіки було й залишається дослідження «переконуючої сили промов», як говорив засновник цієї науки, давньогрецький філософ і логік Арістотель.

Сила логіки – це не сила науки про мислення. Це сила самого мислення, самої здатності людини логічно мислити. Але завдяки знанню логіки як науки природна сила розуму значно посилюється. Отже, тому, хто хоче годуватися за рахунок свого розуму, слід вчиняти так само, як співакові або музикантові – постійно удосконалювати свою майстерність.

Чому ж в одних випадках мислення виявляється правильним, а в інших – ні? Візьмемо, наприклад, таке міркування:

Усі студенти нашої групи – економісти.

Петренко – студент нашої групи

_________________________

Отже, Петренко – економіст.

Це міркування побудоване правильно за принципом матрьошки: якщо середнє входить до більшого, а маленьке – до середнього, значить, маленьке входить до більшого. Або інше:

Всі студенти нашої групи – економісти.

Петренко – економіст.

__________________________________

Отже, Петренко – студент нашої групи.

Те, що це міркування неправильне, зрозуміло на основі здорового глузду – хіба мало у світі інших економістів? Але іноді пастку в міркуванні буває виявити складніше, наприклад:

Будь-який договір купівлі-продажу пов’язаний з переходом права власності.

Заповіт не є договором купівлі-продажу.

____________________________________________

Заповіт не пов’язаний з переходом права власності.

Щоб зрозуміти, чому це міркування неправильне, треба зрозуміти, що не лише договори купівлі-продажу пов’язані з переходом власності, а й інші також.

Усі ці способи визначення правильності міркувань основані на інтуїтивному, неусвідомлюваному застосуванні правил логічного мислення. Ми намагаємось установити правильність, виходячи зі змісту кожного міркування. Логіка як наука пропонує йти іншим шляхом – вона досліджує правильність мислення на основі вивчення структури думок. Мислення, як відомо, є засобом пізнання людиною навколишнього світу. Питання ж пізнання дійсності, у свою чергу, належать до найважливіших питань філософії. Тому логіка є філософською наукою.

До речі, цього висновку ми також дійшли за допомогою логіки, що ще раз підтверджує, що без логіки ми не можемо ступити ні кроку. А тепер – наукове визначення логіки.

Логіка – це філософська наука про форми, у яких відбувається людське мислення, і про закони, котрим воно підпорядковується.

Поговоримо трохи про історію логіки. Оскільки той факт, що вона мислить, людина усвідомила дуже давно і захотіла зрозуміти, як це може їй допомогти в житті, то логіка відокремилась від філософії в самостійну науку дуже рано. Людина усвідомила, що завдяки мисленню у неї з’явилась здатність відволікатися від конкретного в речах і явищах, бачити загальне у зовнішньо несхожих, здавалося б, предметах. Наприклад, якщо ми візьмемо оцей стілець, яку-небудь плетену табуретку і такий самий стіл до неї, то, на перший погляд здається, що між табуреткою і столом більше спільного – це плетені меблі. Але більш істотними ознаками цих предметів усе таки є функціональні, тобто пов’язані з тим, для чого вони призначені. Оскільки і стілець, і табуретка призначені для сидіння, то за цією більш істотною ознакою ми об’єднуємо їх в один клас один з одним, а не зі столом.

Усе це стало можливим лише завдяки розвитку у людини абстрактного мислення. Поступово набуваючи здатність абстрагуватися від усіх предметів і явищ, людина змогла абстрагуватися й від самого мислення, тобто зробити предметом осмислення його закони та правила. Це і стало основою для формування логіки як науки. Її засновником вважається Арістотель. Логіка, яку він розробив, називається дедуктивною. Дедукція – це виведення часткового із загального. Усі ми пам’ятаємо дедуктивний метод Шерлока Холмса, якому вдавалося дізнаватися про людей неправдоподібно конкретні подробиці. Але в основу його логіки завжди були покладені бездоганні засновки, у яких жодну деталь не було упущено, і тільки тому він міг приходити до таких результатів.

У ХVІ ст. англійський філософ Ф. Бекон доповнив дедуктивну логіку індуктивною, де, навпаки, виводиться загальне із часткових деталей, з емпіричного досвіду. У ХІХ ст. Дж. Ст. Мілль, також англієць, систематизував індуктивну логіку. Цим було довершено логіку, основану Арістотелем, що називається формальною (наука про форми мислення). Здавалося, що в логіці вже нічого більше вивчати.

Але в тому самому ХІХ ст. у логіці почали широко застосовуватися розроблені в математиці методи обчислення. Особлива заслуга в цьому належить німецькому вченому Г. Фреге. Пізніше це отримало назву математичної, або символічно, логіки.

Але починати вивчати логіку треба з простого.

Дата добавления: 2014-01-06