Народна назва: солодець, солодковий корінь

Російська назва: солодка голая, лакричник

Опис рослини. Багаторічна трав’яниста рослина заввишки 50-200см, з могутньою кореневою системою, що складається з товстого короткого кореневища і головного вертикального кореня, який досягає 4-5м завдовжки. Від нього в горизонтальному та вертикальному напрямках відходять численні підземні пагони – паростки, або столони, які, в свою чергу утворюють корені другого і наступних порядків, що утворюють переплетену багатоярусну систему. На цих столонах на деякій відстані від материнської рослини (50-100см і більше) з кінцевих бруньок розвиваються дочірні рослини, від яких, в свою чергу, відходять підземні пагони з бруньками і розвиваються нові рослини. Надземні пагони відходять як від материнського кореня, так і від кореневищ, тому одна рослина може займати площу в декілька десятків квадратних метрів. Надземні пагони виростають щорічно. Стебла малогіллясті, прямі, голі, бігаточисельні. Листки непарноперистоскладні, чергові з 5-10 парами яйцевидних, блискучих, щільних, клейких від залозистих волосків листочків. Квітки неправильні, метеликового типу. Віночок блідо-фіолетовий. Чашечка трубчаста, майже двогуба. Квітки зібрані в густі пазушні китиці. Плід – біб, бурого кольору, шкірястий, прямий, нерозкривний. Насіння нирковидне, зеленувато-сіре. Цвіте в червні-серпні, насіння дозріває в серпні-вересні.

Розповсюдження та місце зростання. В дикому вигляді росте в степових, пустельних і напівпустельних районах Середньої Азії, Казахстану, Південного Сходу, Кавказу, в Україні зустрічається на берегах Азовського моря та в Криму. Росте в заплавах річок, по берегах зрошувальних каналів, водойм, на солонцюватих степових луках.

Правила заготівлі. Сировину заготовляють з березня по листопад. Перед заготівлею надземну частину викошують. На великих заростях підземну частину виорюють тракторними плугами; при рідкому травостої викопують лопатами. Корені обтрушують, обрізають надземну частину.

Основні охоронні заходи. При зборі сировини збирають 50-75 % усіх коренів та кореневищ, а інші залишають в грунті для вегетативного розмноження та відновлення заростей. Також потрібно чергувати місця заготівлі. Повторне збирання сировини на ділянці проводять через 6-8 років.

Первинна обробка. Сушіння. Термін зберігання. Перед сушінням з сировини видаляють корені, які мають темні плями, гнилі, вкриті пліснявою, уражені шкідниками і рихло складають в довгі та вузькі бурти для сушіння. Після того як верхні шари коренів висохнуть, сировину перегортають таким чином, щоб верхні шари лягли вниз, а нижні – наверх. Можна сушити під навісами, або в сушарнях при температурі не вище 50⁰ С. Висушені таким чином корені мають назву натурального солодкового кореня або неочищеного. Для медичного застосування свіжі або трохи підв’ялені корені очищають від корка, складають у невеликі купки і досушують на сонці, при цьому отримують очищений солодковий корінь. Корінь вважається сухим, якщо при згинанні він ламається, а не гнеться. Сировину пакують у кіпи масою до 200кг. Зберігають в сухому місці, яке добре провітрюється. Термін зберігання 10 років.

Опис сировини. Шматки коренів та підземних пагонів циліндричної форми, різної довжини, завтовшки 0,5-5см і більше. Поверхня неочищених коренів та пагонів злегка вздовж – зморшкувата, вкрита бурим корком; очищена сировина зверху від світло-жовтого до буровато-жовтого кольору з незначними залишками корка; злам світло-жовтий, волокнистий. Запах відсутній. Смак солодкий, приторний, трохи подразнюючий.

Діагностичні мікроскопічні ознаки сировини. На продольому зрізі кореня солодки помітні деревинні судини: пористі судини широкі з облямованими порами, або бочковидні (діагностична ознака солодки), та група волокон з кристалоносною обкладкою.

Порошок кореня. Препарат у розчині хлоралгідрата світло-жовтого кольору. Діагностичними ознаками є волокна з кристалоносною обкладкою, пористі судини, шматочки бочковидних судин, крохмаль. 80 % розчин Н₂SO₄ забарвлює порошок в оранжево-жовтий колір (гліциризин).

Хімічний склад сировини. Тритерпенові сапоніни (23 %) – гліциризин і гліциризинова кислота та її аглікон – гліциретинова кислота. Гліциризин являє собою кальцієву і калієву сіль гліциризинової кислоти і надає кореням солодкого смаку. Кореневища солодки містять більше гліциризину, ніж корені.

Також містяться крохмаль, слизи, пектин, флавоноїди (ліквіритин, неоліквіритин, уралозид, лікуразид тощо), ефірна олія, камеді, аскорбінова кислота, смоли.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати солодки застосовують як відхаркувальний і пом’якшувальний засіб при катаральних захворюваннях дихальних шляхів, як послаблюючий – при хронічних запорах. Солодка додається до багатьох лікарських препаратів як речовина, що корегує смак. Емульгуючі властивості солодки використовуються при виготовленні мікстур. Тритерпенові сапоніни солодки впливають на водно-сольовий обмін в організмі. Їх дія подібна до дії гормонів кори надниркової залази. Ця здатність препаратів солодки використовується для лікування бронхіальної астми та надниркової недостатності. Солодка проявляє протизапальні властивості, які полягають у своєрідному зупиненні запальних реакцій, що викликаються гістаміном, серотоніном.

Лікарські засоби та лікарські форми. Корінь, настій, сироп, густий та сухий екстракти, грудний еліксир, порошок солодкового кореня складний. Сировина входить до складу грудного, послаблюючого збору та збору “Елікасол”. Препарати “Гліцерам” підвищує функцію кори надниркової залози, а також використовується для лікування алергійних захворювань (дерматити, бронхіальна астма), “Ліквіритон” і “Флакарбін” (флавоноїди) – для лікування гіперацидних гастритів, виразки шлунку та дванадцятипалої кишки. Рідкий екстракт кореня солодки входить до складу комплексного препарату “Гербогастрин”, який застосовують при порушенні травлення.

Кореневища з коренями синюхи

Дата добавления: 2014-01-06