КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Відповідальність у цивільному правіОбов'язок сімейного лікаря— надання первинної медичної допомоги будь-якому хворому, незалежно від його віку і статі. Один із найважливіших принципів сімейної медицини — профілактична спрямованість. Складовими елементами щоденної роботи сімейного лікаря та медичної сестри є: прогнозування ризику розвитку окремих захворювань, їх доклінічна діагностика, своєчасність інформування пацієнта, а також проведення профілактичних заходів. Тільки сімейний лікар сумлінно ставиться до питань профілактики хвороб у процесі повсякденної роботи зі своїми пацієнтами і їхніми родичами. Пояснюється це не лише тим, що він краще зрівняно з колегами вузької спеціалізації знає своїх пацієнтів і шкідливі для їхнього здоров'я обставини життя, а й тим, що тільки сімейний лікар зацікавлений у зниженні показника захворюваності закріплених за ним верств населення. Сімейний лікар частіше за інших спеціалістів має використовувати раціональну, як з медичної, так і з економічної точки зору, обґрунтовану тактику щодо необхідних лабораторних та інструментальних методів дослідження, рекомендувати необхідність застосування спеціалізованих технологій лікування. Надаючи допомогу декільком поколінням пацієнтів з однієї родини, сімейний лікар і сімейна медсестра не лише стають свідками, а й тісно стикаються з внутрішніми проблемами родини. Ставлення сім'ї до питань здоров'я її членів, впливи екологічних факторів, спорту, особливостей харчування, значення для здоров'я шкідливих звичок тощо — має постійно контролюватися медичним працівником, який повинен передбачувати як очікувані, так і непередбачувані переходи кожного із членів сім'ї в зону ризику. У спеціаліста з сімейної медицини є унікальна можливість застосовувати превентивні заходи на ранньому етапі патологічних змін. Будь-які спеціалісти, у тому числі й фахівці зі спеціальності «загальна практика—сімейна медицина», повинні постійно удосконалювати рівень своїх знань і вмінь, підвищувати кваліфікацію.
Більшість норм цивільного права спрямована на позитивне регулювання особистих немайнових та майнових відносин, які є предметом цивільного права. Нормальний розвиток цивільних правовідносин характеризується добросовісним здійсненням їх учасниками своїх суб'єктивних прав та виконанням цивільних обов'язків. Належна правомірна поведінка учасників цивільних правовідносин забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, що встановлюються договором або актами цивільного законодавства. Отже, відповідальність є одним із засобів впливу на учасників цивільних правовідносин, який визначається межами дозволеної та необхідної їх поведінки. Відповідальність є одним із головних інститутів права в цілому і окремих його галузей. Однак в цивільному праві відповідальність хоча й важливий, але не головний інститут. Цивільно-правова відповідальність є лише одним із засобів захисту цивільних прав. Таке місце цивільно-правової відповідальності обумовлюється, по-перше, предметом цивільного права та методом правового регулювання цивільних правовідносин. По-друге, наявністю інших засобів юрисдикційної форми захисту цивільних прав, а також можливості здійснення неюрисдикційної форми захисту - самозахисту. Виходячи з того, що цивільно-правова відповідальність є різновидом юридичної відповідальності. їй притаманні, передусім, і загальні ознаки юридичної відповідальності, а саме: державний примус, суспільний осуд, негативні наслідки для правопорушника. Реалізація учасниками цивільних правовідносин права на захист своїх суб'єктивних прав, як правило, пов'язана з державно-примусовим впливом на правопорушника. Проте оскільки цивільне право є галуззю приватного права, державний вплив на цивільні правовідносини повинен зводитися до необхідного мінімуму. Застосування заходів цивільно-правової відповідальності завжди забезпечено державним примусом. Він полягає у реальному впливі на особу - правопорушника, який здійснюється уповноваженими на це державними органами, зокрема, судом, а також у можливості (забезпеченні) його застосування. Добровільне відшкодування збитків, сплата неустойки або компенсація моральної шкоди, завданої діями правопорушника, також розглядаються як цивільно-правова відповідальність, оскільки цивільно-правова відповідальність виникає не із судового рішення та незалежно від нього при наявності певних умов. До того ж добровільне усунення наслідків правопорушення не виключає державний примус. Цивільна відповідальність спрямована не на покарання правопорушника, а на відновлення (компенсацію) суб'єктивного цивільного права потерпілої особи. У цивільному праві моральні якості відповідальної особи не мають юридичного значення. Отже, суспільний осуд протиправної поведінки учасника цивільних правовідносин виражається у констатації факту вчинення правопорушення. Результатом застосування цивільно-правової відповідальності завжди є негативні наслідки для правопорушника. Саме їх несприятливість, невигідність стимулюють учасників до належної поведінки. Особливий характер мети, призначення та способів реалізації цивільно-правової відповідальності визначають низку її специфічних ознак, що виділяють її у самостійний різновид відповідальності. Специфічними ознаками цивільної відповідальності є її майновий характер; додатковість обтяжування; відповідальність юридично рівних осіб один перед одним; компенсаційний (еквівалентний) характер, Цивільно-правова відповідальність має майновий характер насамперед обумовлений предметом цивільного права, оскільки нормами цивільного права регулюються відносини, більшість з яких є майновими. Таким чином, цивільно-правова відповідальність відповідає характеру найбільшої групи цивільних правовідносин. Основною метою (функцією) відповідальності у цивільному праві є відновлення порушеного суб'єктивного права. Досягнення цієї мети можливе лише у разі застосування таких мір відповідальності, які мають майновий (грошовий) характер. У разі порушення цивільного обов'язку до особи застосовуються засоби впливу, які спричиняють негативні наслідки в її майновій сфері. Відповідальність у цивільному праві полягає у відшкодуванні збитків, сплаті неустойки тощо. Навіть у випадках, коли порушуються особисті немайнові права потерпілої особи, компенсація моральної (немайнової) шкоди здійснюється грошима. Характерним для цивільно-правової відповідальності є те, що вона являє собою відповідальність одного учасника цивільних правовідносин перед іншим, тобто відповідальність правопорушника (боржника) перед потерпілою особою (кредитором). Такий характер відповідальності обумовлений рівноправним (юридично рівним) станом суб'єктів цивільних правовідносин, а також взаємністю їх прав та обов'язків. За загальним правилом обсяг цивільно-правової відповідальності відповідає розміру завданої шкоди. Принцип еквівалентності розмірів відповідальності та шкоди обумовлюється компенсаційним характером цивільно-правової відповідальності. Виключенням з цього принципу є правило про сплату штрафної неустойки за порушення зобов'язання. Отже, цивільно-правова відповідальність полягає у застосуванні до правопорушника у випадку здійснення ним протиправних дій або бездіяльності передбачених законом або договором заходів державного примусу у вигляді додаткових цивільно-правових обов'язків майнового характеру (санкцій). Цивільно-правова відповідальність медичних працівників Медичні працівники можуть бути суб'єктами цивільно-правової відповідальності у тому разі, якщо вони зареєстровані як фізичні особи (суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють господарську діяльність з медичної практики). Цивільно-правова відповідальність цих осіб настає на тих же підставах, що і відповідальність закладів охорони здоров'я (юридичних осіб). Є два види цивільно-правової відповідальності юридичних та фізичних осіб: договірна і деліктна (тобто відповідальність за заподіяну шкоду). Договірна відповідальність настає за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених договором про надання медичних послуг. Для прикладу уявімо таку ситуацію. Заклад охорони здоров'я відповідно до договору про надання медичних послуг зобов'язався у визначений термін виконати пластичну операцію певного органа з використанням протеза з відповідними характеристиками, але не вжив заходів щодо своєчасного придбання такого протеза, що відтермінувало пластику. У свою чергу пацієнт, який займався бізнесом, для проходження оперативного лікування змушений був тимчасово призупинити свою діяльність, що завдало йому збитків. Відповідно до ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовникові невиконанням або неналежним ви конанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем за наявності його вини у повному обсязі. Під збитками маються на увазі як реальні збитки, тобто втрати майнового характеру, так і упущена вигода. Деліктна відповідальність настає внаслідок протиправного заподіяння шкоди, зокрема здоров'ю пацієнта. Підставою для такої відповідальності є цивільно-правовий делікт (правопорушення), елементами якого є: • шкода; • протиправність поведінки (дій або бездіяльності) того, хто заподіяв шкоду); • причинний зв'язок між протиправною поведінкою того, хто заподіяв шкоду і шкодою; • вина того, хто заподіяв шкоду. Шкода здоров'ю (ушкодження здоров'я) зазвичай передбачає заподіяння матеріальної (майнової) і моральної (немайнової) шкоди. Важливо, що відповідальність накладають не за саму шкоду, а за протиправну поведінку винного, унаслідок якої вона сталася. Дія або бездіяльність, що шкодить здоров'ю, вважається протиправною, за винятком випадків, передбачених законом (наприклад, якщо медпрацівник, здійснюючи медичні втручання з дотриманням вимог ст. 42 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», заподіяв шкоду, яка є меншою ніж та, що очікується в разі відмови від медичного втручання). У таких випадках для звільнення від відповідальності відповідач зобов'язаний довести правомірність своїх дій (бездіяльності). Обов'язковою умовою відповідальності за заподіяну шкоду є причинний зв'язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою. Якщо остання не є наслідком протиправної поведінки того, хто заподіяв шкоду, а сталася за інших причин (наприклад, через недотримання пацієнтом медичних рекомендацій чи внаслідок індивідуальних особливостей організму пацієнта), відповідач не зобов'язаний відшкодувати шкоду. Для настання цивільно-правової відповідальності за шкоду здоров'ю потрібно, щоб така шкода була спричинена з вини того, хто заподіяв її. Та зазвичай вина медичних працівників виступає у формі необережності. Ось чому медпрацівник, аби не відповідати за шкоду, має довести, що вона сталася не з його вини. Проте у деяких випадках можливе і настання цивільно-правової відповідальності незалежно від наявності чи відсутності вини того, хто заподіяв шкоду: • заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, наприклад лазерним апаратом (ст. 1187 ЦК); • заподіяння шкоди споживачеві внаслідок недоліків товарів (робіт, послуг) (ст. 1209 ЦК). Значну частину справ, що порушують проти закладів охорони здоров'я (у тому числі до суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються медичною практикою), складають позови про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, спричиненої медичними послугами (допомогою) неналежної якості. Відшкодування такої шкоди здійснюється за правилами, передбаченими положеннями глави 82 ЦК України
Література: 1. Основи правознавства: Навч. Посібник /За ред.. В.В. Комарова. – Х., 2006, стор. 182-212 2. Шпиталенко Г.А., Шпиталенко Р.Б. Основи правознавства: Навч. Посібник /За заг. ред. І.П. Лаврінчук. – К., 2004, стор. 103-142 3. Медичне право України: Збірник нормативно-правових актів Ред.. Н.Б. Болотінеа – К., 2001.
Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 871; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |