Психофізіологічні методики

Проективні техніки

Це група методик, що використовуються для діагностики осо­бистості. Для них характерний глобальний підхід до оцінювання особистості, а не вияв окремих її рис. Найсуттєвішою ознакою проективних методик є використання в них невизначених стимулів, які досліджуваний повинен сам доповнити, інтерпретувати, розви­вати тощо. Так, досліджуваному пропонується інтерпретувати зміст сюжетних малюнків, закінчити речення, дати тлумачення крес­лень тощо. На відміну від інтелектуальних тестів, відповіді на зав­дання проективних методик не можуть бути правильними або не­правильними; можливий широкий діапазон різноманітнихрішень. При цьому передбачається, що характер відповідей зумовлений особливостями особистості досліджуваного, які мають «проекцію» на відповіді. Мета проективних методик замаскована, що зменшує можливість досліджуваного давати такі відповіді, які дають змогу створити бажане уявлення про себе.

Ці методики мають в основному індивідуальний характер і більшою мірою бувають предметними або бланковими.

Прийнято розрізняти такі групи проективних методик:

ü структурування: формування стимулів, надання їм сенсу;

ü конструювання: створення з деталей осмисленого цілого;

ü інтерпретації: тлумачення будь-якої події, ситуації;

ü доповнення: завершення речень, розповіді, історії;

ü катарсису: здійснення ігрової діяльності у спеціально орга­нізованих умовах;

ü вивчення експресії: малювання на вільну або задану тему;

ü вивчення імпресії: перевага одних стимулів (як найбільш бажаних) перед іншими.

Окремий клас психодіагностичних методів становлять психо­фізіологічні методики, що діагностують природні особливості лю­дини, зумовлені основними властивостями її нервової системи. Вони розроблені російською школою Б. Теплова - В. Небиліцина і їхніми послідовниками в межах нового наукового напряму, що одержав назву «диференційна психофізіологія». Ці методики ма­ють теоретичне обгрунтування: психофізіологічну концепцію інди­відуальних різниць, властивостей нервової системи і їх виявів.

Індивідуальні різниці, зумовлені властивостями нервової сис­теми, виявляються у формально-динамічних особливостях психіки і поведінки людини (у швидкості, темпі, працездатності, стійкості до перешкод тощо).

Характерною рисою психофізіологічних методик, які діагнос­тують індивідуальні різниці, є те, що вони позбавлені оціночногопідходу до індивіда. Діагностичні психофізіологічні методики не претендують на оцінку, бо не можна стверджувати, що певні влас­тивості нервової системи кращі за інші. В одних ситуаціях краще виявлятимуться люди з одними властивостями нервової системи, а в інших - з іншими.

При визначенні діагностичної значущості результатів, одержа­них за допомогою психофізіологічних методик,використовуються критерії, які розроблені в межах традиційної тестології (стандарти­зація, надійність, валідність).

За своєю формою більшість психофізіологічних методик є апа­ратурними: використовуються електроенцефалографи та інша спеціальна апаратура. Використовуються також бланкові мето­дики, особливо в шкільній психодіагностиці. Крім того, деякі ме­тодики можуть бути представлені в комп'ютерномуваріанті. Як апаратурні, так і бланкові методи мають індивідуальний характер.

Дата добавления: 2014-01-07