Етапи контактування

Методика контактної взаємодії

Методика контактної взаємодії — особлива процедура діяль­ності педагога — ініціатора контакту, який ставить перед собою мету встановити стосунки довір'я з учнями.

Положення методики:

— стосунки довір'я не нав'язують, головна увага приділяється тому,
щоб збудити в учнів бажання спілкуватися з педагогом;

— процес контактування проходить певні етапи (стадії);

— фіксування ознак розвитку контакту дає педагогові підставу для використання певних прийомів впливу.

Перша стадія — накопичення згоди - починати спілкування з обговорення нейтральної й доволі актуальної теми (спортивні змагання, події в школі, класі, кіно, погода, здоров'я тощо). Розмова має йти легко, без напруження, не викли­каючи заперечень.

Може бути обрана така тактика:

—ставити запитання, але не наполягати на відповідях;

—якщо учень промовчить, педагог може зчитати (за мімікою, жеста­ми) ймовірні відповіді, відгадати думки, психічний стан («Тобі не хоті­лося йти?», «Ти, мабуть, не впевнений, чи знайдемо ми спільну мову?»);

—ставити запитання, які потребують лише позитивної відповіді; не варто починати спілкування із зауважень, які спонукатимуть учня виправдовуватися;

Результати:

—установка змінюється: («з учителем можна нормально говорити»);

—напруження змінюється розслабленням;

—скорочуються паузи між запитаннями й відповідями, з'являють­ся спонтанні висловлювання,

Друга стадія — пошук спільних інтересів - знайти точки перетину інтересів педагога й учнів, Завдання стадії — побудувати первинну спільність, знайти значущі збіги в інтересах співроз­мовників.

Тактика:

—торкнутися інтересу учня, але не розглядати його вичерпно, це збудить бажання повернутися до проблеми;

—наголосити на оригінальності висловлювання, інтересів;

— запропонувати прокоментувати певні факти («Що ти думаєш з приводу...»);

— якщо немає спільних тем заздалегідь дізнатися, що цікавить учня;

— продемонструвати згоду з висловлюваннями учня.

Результати: відчуття спільності, позитивну емоційну забарвленість спілку­вання.

Третя стадія — прийняття для обговорення особистих якос­тей і принципів - розши­рення бази спілкування з метою формування готовності прийняти одне одного. (прямота, чесність, відвертість.)

Тактика - підтримувати активність учня, підкреслювати подібність поглядів, оці­нок, особистих якостей («Я теж люблю...», «Згоден з тим, що...»). (учень доходить висновку, що у нього й педагога не лише спільні інтереси, а й спільні погляди, подібні характери.)

Прийоми:

— виправданої надії («Я відчував, що ми знайдемо спільну мову...», «Я була впевнена, що ти...»);

— формулювання думки учня («Як я зрозуміла, ти хочеш сказа­ти...»);

— наголошення на подібності думки («Я згоден з тобою, що...»);

— підведення підсумків («Із сказано тобою можна зробити висновки...»).

Результат — відчуття подібностей характерів, з'являються висловлювання: «Я вважаю...», «Зви­чайно, я...», «Мені подобається...» тощо.

Четверта стадія — виявлення рис, негативних для взаємодії. спрямувати спілкування, щоб учень добро­вільно розкрив свої негативні якості.

Тактика:

— якщо в розмові випливають негативні якості, то їх не засуджують і не обговорюють;

— саморозкриття (щоб викликати зворотну дію учня, педагогові варто зупинитися на деяких своїх слабкостях);

— не ставити прямих запитань стосовно недоліків поведінки,

прийоми'.

— висловлювання сумнівів («Невже в тебе немає недоліків?»);

— згадування про власні недоліки;

— спонукання учня до коментування деяких його вчинків («Мені не зрозуміло, чому ти так повівся учора на уроці...»).

Результат: початок дискусії, прийняття учнем своїх негативних якостей і бажання їх усунути;

П'ята стадія — адаптація партнерів, готовність до перебудови.

Тактика педагога: відверто говорить, що має на меті, які зміни бажає бачити в учня.

Прийоми:

— підкреслювання дій заради іншого;

— підказування очікуваних вчинків;

— наголошування на негативних якостях («Знаючи твою нестри­маність, краще було промовчати, але нам слід розібратися, чому ти...»);

— підкреслення досягнутого порозуміння («Ми можемо спільно вирішувати...»);

— підказка.

Результат: формується почуття «Ми», виникає установка до змін свого характеру.

Шоста стадія — узгоджена взаємодія. Це етап досягнутого кон­такту й ефективного співробітництва.

Тактика: радиться, дає можливість учневі виявити свою самостійність.

Прийоми:

— пригадування визначених принципів поведінки («Як ми вже домовилися...»);

— порада з учнем щодо рішення;

— звернення за порадою.

результат — забезпечення контакту, учень частіше викорис­товує «ми», «у нас».

Дата добавления: 2014-01-07