КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Поняття права, його ознаки, функції та джерела
Особливостями правових норм порівняно з іншими соціальними нормами є те, що вони виникають, коли формується держава; встановлюються або санкціонуються державою; виражають волю керівної частини суспільства; утворюють внутрішню узгоджену систему; формулюють правила поведінки у вигляді прав і обо’язків; формально визначені та мають чітке визначення форми зовнішнього вираження. Праву як особливому виду соціальних норм притаманні певні ознаки. Основними вважають такі: – нормативний характер, тобто право складається з норм – правил поведінки загального характеру, що визначають права, обов’язки та відповідальність громадян, посадових осіб та державних органів; – у нормах виявляється воля держави; – право – це система норм, тобто правові норми – це не просто сукупність, а єдина система, що діє на основі єдиних принципів, виконує єдині функції та складається з інститутів і галузей, що регулюють однорідні суспільні відносини; – це система формально-визначених норм, зміст яких закріплено в тексті правового документа; – право гарантоване державою, яка охороняє та забезпечує його силою державного примусу; – право формулює правила поведінки у вигляді прав і обов’язків. Право – це соціальне явище, що може розглядатися як єдність об’єктивного та суб’єктивного. Поняття “право” у юридичній літературі вживається у різних значеннях. Насамперед, право розуміється як певна об’єктивна реальність, один із видів соціальних норм, що діють у державі. Крім того, право – міра дій конкретної особи (у цих випадках вживається термін “суб’єктивне право”).
Активна роль права у житті суспільства знаходить свій вияв через його функції, тобто напрями правового впливу на суспільні відносини. Серед них необхідно виділити регулятивні та охоронні функції права. Регулятивна динамічна функція виявляється через вплив на суспільні відносини шляхом оформлення їх руху (динаміки). Вона знаходить відображення в інститутах адміністративного, цивільного, трудового права, які опосередковують господарські процеси в економіці.
Охоронна функція – напрям правового впливу, спрямований на охорону певної системи суспільних відносин, їх недоторканість і відповідно до цього – на витіснення відносин, неприйнятних для існуючого суспільного ладу. Правові норми, що регулюють поведінку учасників суспільних відносин, повинні бути відомими, вираженими у певних формах (джерелах). Закон – це нормативний акт, що приймається органом влади чи референдумом в особливому порядку, регламентує найважливіші сфери суспільних відносин і має вищу юридичну силу (Конституція, конституційні закони, звичайні закони). Підзаконний нормативний акт – це документ компетентного органу держави, що приймається на основі та відповідно до закону. Залежно від юридичної сили підзаконні акти поділяються на:
3.Система права: норми, інститути, галузі. Система права – це внутрішня побудова права, розподіл його на взаємодіючі норми, інститути і галузі. Первинним похідним елементом системи права є норми права – своєрідний матеріал, з якого складається вся правова будова. Своє оформлення вони одержують у статтях нормативних актів. Як різновид соціальних норм, правові норми покликані регулювати суспільні відносини. Вони містять у собі більш-менш детальні моделі соціальних ситуацій і вчинків людей, оцінюють доречність і корисність людської поведінки та вказують на її наслідки, служать взірцем зразкової поведінки. Гіпотеза – частина правової норми, де визначені фактичні обставини, з настанням яких слід керуватися певною нормою, тобто вказується за яких умов можуть виникнути передбачені нормою юридичні права та обов’язки.
Санкція – частина норми права, яка передбачає заходи впливу, що застосовуються до осіб, котрі порушують приписи правових норм. Наприклад, санкція ст. 206 Кримінального кодексу України встановлює покарання у вигляді позбавлення волі або виправних робіт за скоєння хуліганства. Розрізняють також норми матеріального і процесуального права. Норми матеріального права регулюють суспільні відносини, які задовольняють різні потреби і встановлюють юридичні права й обов’язки їх учасників. Норми процесуального права регулюють процедуру (порядок) діяльності компетентних органів держави у здійсненні та захисті прав учасників суспільних відносин, що охороняються законом. Галузь права – це сукупність норм права, які регулюють якісно однорідну сферу суспільних відносин (майнових, трудових, управлінських та ін.). Інститут права – це сукупність досить відокремлених юридичних норм, які регулюють найбільш однорідні суспільні відносини у самій галузі права і тісно пов’язані між собою. Наприклад, у цивільному праві – інститут власності, зобов’язання, у державному – інститут громадянства. Систематизація – це один із методів удосконалення законодавства, приведення його у відповідність із системою права. Під систематизацією розуміють діяльність органів держави щодо впорядкування та вдосконалення правових актів, приведення їх у певну систему шляхом складання збірників та інших нормативних актів. Систематизація здійснюється такими основними способами. Інкорпорація – спосіб систематизації нормативних актів, який полягає в об’єднанні за певним критерієм групи актів у даному збірнику без переробки змісту норм. Види інкорпорації: – за юридичним значенням – офіційна (підготовка і видання збірників правотворчими органами) і неофіційна (підготовка збірників будь-якими організаціями та особами); – за обсягом – загальна, галузева, міжгалузева і спеціальна (за окремими інститутами галузі);
Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 961; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |