Бажальне та спонукальне значення

Безпояско: Спонукальний спосіб передає послаблене значення апелятивності, за якого мовець свідомо відмовляється від обов'язкового виконання дії — вона може відбутися тільки при повній добрій волі особи, до якої звертається Цей спосіб і за формою, і за змістом являє собою контамінацію наказового й умовного способів. Ситуаційною ознакою спонукального способу, як і наказового, є поєднуваність форм умовного способу у 2-й особі однини й множини та в 1-й особі однини із звертанням. При цьому можуть уживатися як особові, так і неособові форми умовного способу, напр.: «—Пізно, парубче, їдеш. Підвіз би мене,— обминає підводу з пошивкою на плечах тітка Дарка» (М. Стельмах); «Коли б до ранку нам дожить з веселими серцями!» (М. Рильський). Якщо форма «би/б+дієслово в минулому часі» уживається в паралельній особовій конструкції, але має при собі звертання, то вона набуває умовності, зберігаючи й спонукальність, напр.: «—Підійшов би ти, Васю, до неї — їй би легше стало» (В.Земляк). У реченнях з неособовими формами спонукального способу можуть опускатися як звертання, так і звичайні в таких конструкціях додатки, виражені іменниками або займенниковими іменниками у давальному відмінку однини та множини, напр.: «Спиниться б, вороного прив'язати» (М. Рильський); «—Покурити б,— сказав хтось, ідучи за Чернишем» (О. Гончар).

В інших особових формах, утворених за допомогою морфеми хай/нехай, де немає прямого значення апелятивності, розвивається значення бажальності.

Отже, бажальний спосіб позбавлений значення апелятивності. Його семантика базується на волевиявленні мовця, спрямованому до самого себе або до третіх осіб. Бажальний спосіб, як і спонукальний, складається з особових і неособових форм. Перші — це особові форми умовного способу, поєднані з морфемами хай/нехай, напр.: «Хай би Ясногорська, схилившись над ним, перев'язувала йому гарячу рану...» (О. Гончар); «А Єремія, останній ваш пророк, співець руїни, нехай би жив у сих преславних струнах (Леся Українка).

Усі способові підкатегорії вживаються переважно в активі, проте наказовий та умовний способи мають зрідка також пасивні форми (будуйся, доме! був би, лист написаний).

Пономарів: Спонукальне значення дієслів умовного способу — це своєрідне поєднання умовності й наказовості. Пор.: ти напиши — ти написав би; ви послухайте — ви послухали. Дієслова із цим значенням виражають спонукання пом'якшено, не так, як дієслова наказового способу. їхньою додатковою ситуаційною ознакою є властивість поєднуватися з 2-ю особою однини і множини та 1-ю особою множини в реченнях із звертаннями: «Таточку, голубчику, ви б краще лежали» (І. Тобілевич); «Мамо, а чи не принесли б ви мені мисочку узвару» (О. Довженко).

Форми умовного спонукального можуть утворюватись описово — додаванням до форм умовного способу наказової частки хай (нехай): Нехай би вони самі це зробили. Хай би він заспівав нам.

В особових реченнях дія, виражена дієсловом у формі умовного спонукального, стосується, як було зазначено, особи, вираженої займенником у формі 2-ї особи однини і множини та 1-ї особи множини.

У безособових реченнях умовний спонукальний виражається інфінітивом з умовною часткою би (б), який керує давальним відмінком іменника (займенника): Мені б книжку цікаву купити; «І тільки думки, як би то йому погуляти весело» (Марко Вовчок).

Бажальне значення умовного способу передається поєднанням дієслова минулого часу, що виражає ввічливе прохання, побажання, з неозначеною формою дієслова. Речення з цими формами не мають паралельних відповідників з дієсловами наказового способу, як це, наприклад, мають конструкції з умовним спонукальним. Пор.: 1. Речення з умовним бажальним: «Тебе б я слухала довіку, куме мій, аби б хотів співати» (Л. Глібов). 2. Речення з умовним спонукальним: «Краще б ви поїхали нашими кіньми» (І. Тобілевич).

Лекція № 7

Дата добавления: 2014-01-11