Оцінювання кредитоспроможності клієнта

Для оцінки фінансового стану позичальників використовують складові:

І. Для юридичних осіб:

1. платоспроможність;

2. фінансова стійкість;

3. обсяг реалізації;

4. обороти за рахунками;

5. дебіторсько-кредиторська заборгованість;

6. собівартість продукції;

7. прибутки/збитки, рентабельність;

8. кредитна історія.

ІІ. Для банків:

1. дотримання економічних нормативів та нормативу обов’язкового резервування;

2. виконання нормативу обов’язкового резервування;

3. якість активів та пасивів;

4. прибутки/збитки, рентабельність;

5. обсяг та якість наданих і одержаних міжбанківських кредитів;

6. кредитна історія.

ІІІ. Для фізичних осіб:

1. матеріальний стан;

2. соціальна стабільність;

3. вік;

4. ділова репутація;

5. дебіторсько-кредиторська заборгованість;

8. кредитна історія.

В Україні комерційні банки можуть самостійно розробляти і використовувати власну методику аналізу кредитоспроможності, що ґрунтується на певних показниках та їхніх критеріальних значеннях, порівняно з якими робиться висновок про можливість видачі кредиту цьому позичальнику.

У таких умовах НБУ визначено лише рекомендовані напрямки аналітичної роботи, що можуть використовуватись комерційними банками для оцінювання кредитоспроможності клієнтів.

При цьому оцінюється л іквідність позичальника – це його здатність перетворювати свої активи на високоліквідні і розраховуватись за зобов’язаннями.

Також враховують репутацію позичальника, що характеризує рівень його відповідальності, готовність і бажання погашати заборгованість за наданими позиками, має охоплювати, зокрема, такі обов’язкові напрямки, як:

1. Кредитна історія позичальника.

2. Оцінювання періоду функціонування підприємства, складу його засновників, акціонерів і основних цілей виробничо-господарської діяльності.

3. Аналіз професійних якостей керівництва підприємства.

4. Вивчення ринків збуту, наявності попиту на продукцію підприємства і його конкурентних позицій.

5. Оцінювання організаційної структури виробництва, ефективності взаємодії між різними ланками управління, виробничого клімату, індикатором якого, власне, є плинність кадрів.

Не менш важливим при оцінюванні кредитоспроможності позичальників є аналіз грошових потоків. Аналіз грошового потоку – спосіб оцінювання кредитоспроможності клієнта комерційного банку, за основу якого взято використання фактичних показників, що характеризують оборот коштів у клієнта в звітному періоді.

Аналіз грошових потоків дає змогу зробити висновок про наявність слабких місць управління підприємством.

Іншим важливим елементом аналізу є оцінювання проекту, що кредитується. Проект, який запропонував позичальник для кредитування, має проаналізувати він сам. Однак всі елементи цього проекту повинен проаналізувати кредитний працівник у тісному зв’язку з оцінкою кредитоспроможності позичальника,

Оцінку проекту необхідно здійснювати на основі наданої позичальником документації, тобто бізнес-плану, обґрунтування окупності проекту, кредитної пропозиції, опису угоди з усіма документами, що стосуються справи.

Класифікація позичальників за результатами оцінювання їхнього фінансового стану здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями.

Клас А – фінансова діяльність дуже добра і дає змогу погашати основну суму позики та відсотків за неї у встановлені строки. До цього класу належать позичальники, стосовно яких немає жодних сумнівів щодо своєчасності та повноти погашення позики й відсотків за неї.

Клас Б – фінансова діяльність добра або дуже добра, але немає можливості підтримувати її на цьому рівні впродовж тривалого часу. До цього класу належать позичальники, до яких період здатності до своєчасного й повного погашення позик та сплати відсотків за ними на момент класифікації немає претензій, але передбачена реорганізація, диверсифікація виробництва, зміна профілю діяльності, району роботи та ін. чи зовнішні чинники (загальний стан галузі основної діяльності) не дають змоги зарахувати їх до вищого класу.

Клас В – фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення. До цього класу належать позичальники, стосовно яких якість джерел погашення позик (виручка від реалізації продукції, робіт та послуг та ін.) більше не влаштовує банк внаслідок появи періодичної затримки погашення позики та відсотків за нею.

Клас Г – фінансова діяльність погана, спостерігається її чітка циклічність, відсутність повного покриття суми позики розміром застави чи іншого забезпечення. До цього класу належать позичальники, які не можуть повернути повної суми позики у строк та на умовах, передбачених кредитним договором (відсутність повного забезпечення позики заставою та забезпечення, негативні фінансові результати та ін.).

Клас Д – фінансова діяльність свідчить про збитки, і очевидно, що ні основна сума позики, ні відсотки за нею не можуть бути сплачені. До цього класу належать позичальники, подальше кредитування яких неприпустиме, а видані позики практично неможливо повернути на час проведення класифікації (хоча це можна зробити у судовому порядку).

У міжнародній практиці кредитування застосовуються різні системи аналізу кредитоспроможності позичальника. Розглянемо деякі з них:

1. Система «Шести С» включає характеристику позичальника, здатність запозичувати кошти, джерела погашення кредиту, забезпечення кредиту, умови функціонування галузі та підприємства та контроль.

2. PARSER – від анг. «parse» – робити граматичний розбір. Ця система оцінювання налічує шість компонентів: Person – особа; Amount – сума; Repayment – погашення; Security – забезпечення; Expediency – доцільність; Remuneration – винагорода.

3. CAMPARI: Character – характеристика позичальника; Ability – здатність повертати позику; Means – дохідність кредитної операції; Purpose – мета, на яку надається кредит; Amount – сума позики; Repayment – умови погашення кредиту; Insurance – страхування ризику неповернення позики.

4. MEMO RISK – це найбільша за кількістю компонентів з наведених систем оцінювання, поділяє їх на дві групи:

1) Management – управління, Experience – досвід, Market – ринок, Operations – діяльність;

2) Repayment – погашення, Interеst – процент, Security – забезпечення, Control – контроль.

5. Система аналізу кредитоспроможності, що спирається на чотири основи кредитоспроможності: Management Quality – якість управління; Industry Dynamics – динаміка галузі; Security Realization – реалізація застави; Financial Condition – фінансові умови.

Однак доцільно було б у кредитній діяльності банків застосовувати нову систему оцінювання кредитоспроможності позичальників – «ЦЕНЗОР». Її було створено та впроваджено в 1997 р. «ЦЕНЗОР» складається з таких елементів: Ціль; Експозиція; Наслідки; Забезпечення; Обставини; Репутація.

Система кредитного скорингу виникла на початку 40-х рр. XX ст. у США в результаті наукових розробок Д. Дюрана. Він виділив кілька чинників, оцінювання яких, на його думку, дає змогу високою достовірністю встановити ступінь кредитного ризику і враховувати його при наданні суми позики. З цією метою розраховуються такі коефіцієнти, які беруться до уваги при визначенні балів потенційним позичальникам:

1. Вік: 0,01 бала за кожний рік після 20 років (максимум 0,30 бала).

2. Строк проживання в даній місцевості: 0,042 бала за кожен рік проживання (максимум 0,42 бала).

3. Професія: надається 0,55 бала за професію з низьким ризиком, 0 – за професію з високим ризиком і 0,16 бала – для інших професій.

4. В якій галузі працює позичальник: 0,21 бала – державні підприємства, транспортні і комунальні підприємства, банки й страхові компанії та деякі інші.

5. Зайнятість на одному підприємстві: 0,059 бала за кожний рік роботи на даному підприємстві (максимум 0,59 бала).

6. Показники фінансового стану позичальника: 0,45 бала – за наявність банківського рахунка, 0,35 бала – за власність на нерухомість, 0,19 бала – у разі наявності полісу на страхування життя.

Беручи до уваги вищеназвані коефіцієнти, Д. Дюран встановив межу надання кредиту клієнту – 1,25 бала. Згідно з його системою кредитного скорингу, кредитоспроможним можна вважати позичальника, що набрав більше, ніж 1,25 бала.

У зарубіжній банківській практиці при розгляді питання про кредитоспроможність клієнта аналізуються в комплексі такі незіставні категорії, як економічні інтереси банку, гарантії повернення позики, з одного боку, і людські якості індивідуального позичальника або керівного складу підприємства-боржника – з іншого.

Питання для контролю знань студентів:

Дата добавления: 2014-01-15