ІІІ питання. Психодіагностика когнітивних стилів і досягнень

Загальнопсихологічні закономірності функціонування інтелекту та відмінності результативності пізнавальної діяльності пов'язані з індивідуально-своєрідними способами переробки інформації про оточення у вигляді індивідуальних відмінностей у сприйнятті, аналізі, структуруванні, категоризації, оцінюванні того, що відбувається, - когнітивними стилями [274]. Психологічна характеристика основних когнітивних стилів та опис методик їхньої діагностики подано нижче в табл. 13.

Когнітивні стилі та методики їхньої діагностики (за М.О.Холодною)

Назва когнітивного стилю	Психологічна характеристика когнітивного стилю	Методики діагностики когнітивних стилів
Полезалежність/ поленезалежність	Полезалежність: опора на зовнішнє феноменологічне поле, складність у подоланні його впливу, труднощі в знаходженні деталі в складному зображенні. Поленезалежніcmь: схильність контролювати вплив зорових уражень за рахунок опори на певні внутрішні критерії (наприклад, власний пропріоцептивний досвід), легкість у доланні впливу феноменологічного поля, швидкість у знаходженні деталі в складному об'єкті.	Методика "Стрижень і рамка" (Г.Уіткін, С.Аш,1948). Досліджуваний має розташувати стрижень, який знаходиться у відхиленій від вертикалі рамці, у вертикальному положенні відносно землі. Методика "Регулювання положення тіла " (Г.Уіткін, 1949). Досліджуваний має розташувати перпендикулярно поверхні землі стілець у кімнаті, стіни якої нахилені під певним кутом. Методика "Включені фігури " (Г.Уіткін, Ф.Олтмен та ін., 1971). Досліджуваний має знайти просту фігуру всередині складної геометричної фігури.
Вузький/широкий діапазон еквівалентності	Вузький діапазон еквівалентності: висока понятійна диференціація призводить до деталізованої катетеризації об'єктів (виділення під час класифікації багатьох груп з невеликою кількістю об'єктів). Широкий діапазон еквівалентності: низька понятійна диференціація пов'язана з менш деталізованою категоризацією об'єктів (виділення під час класифікації малої кількості груп, які мають великий обсяг).	Методика "Вільне сортування об'єктів" (Р.Гарднер, П.Хольцманта ін., 1959). Досліджуваному пропонується розподілити на власний розсуд 75 реальних предметів на групи. Методика "Константність розміру " (Р.Гарднер, П.Хольцман та ін., 1959). Досліджуваному пред'являється об'єкт-еталон - коло діаметром 39,7 см, - з яким потрібно порівняти 23 додаткові кола діаметром від 29,7 до 39,7 см, пред'явлені з меншої відстані.
Вузькість / широта категорії	Широкі категоризатори схильні підводити під одну категорію велику кількість прикладів (наприклад, різні варіації категорії "великий"). Вузькі категоризатори обмежують область використання категорії.	Методика "Оцінка точечних наборів " (Дж.Брунер, Г.Таджфел, 1961). Досліджуваний має за короткий час послідовної експозиції 9 точечних наборів (кожний містить від 20 до 28 випадково розташованих точок) ідентифікувати їх зі стандартними наборами з 20, 21 та 22 точок. Методика "Підбір синонімів" (Е.Боттенберг, 1970). Досліджуваний має вибрати з наданих рядівслів синоніми до основних 24 слів (іменники, дієслова, прикметники). Методика "Середні судження " (Т.Петтігрю, 1958). Досліджуваному пред'являється 20 завдань такого типу: спочатку йому повідомляється середня величина певного об'єкта або явища, а потім пропонується вибрати мінімально або максимально можливу величину цього об'єкта або явища з 4-х запропонованих варіантів.
Ригідний/гнучкий пізнавальний контроль	Ригідний пізнавальний контроль свідчить про труднощі під час переходу від вербальних функцій до сенсорно - перцептивних через низький ступінь їхньої автоматизації. Гнучкий пізнавальний контроль свідчить про відносну легкість переходу від вербальних функцій до сенсорно - перцептивних через високий ступінь їхньої автоматизації.	Методика словесно-кольорової інтерференції (Дж.Струп, 1935). Досліджуваному послідовно пред'являються три карти: 1) 100 слів, які позначають назви чотирьох основних кольорів (інструкція: якомога швидше прочитати слова); 2) 100 різнокольорових зірочок тих самих основних кольорів (інструкція: якомога швидше назвати колір зірочки); 3) 100 назв кольорів, які не відповідають кольору чорнил, котрими написано дане слово (інструкція: якомога швидше назвати колір. яким написане кожне слово). Методика вільних асоціацій (Р.Гарднер, П.Хольцман та ін.. 1959). Протягом трьох хвилин досліджуваний називає будь-які слова, котрі, на його думку, пов'язані зі словом-стимулом. Відповіді класифікуються в 7 категорій залежно від величини дистанції кожного названого слова відносно слова-стимулу.
Толерантність/нетолерантнісгь до нереалістичного досвіду	Толерантність до нереалістичного досвіду проявляється в ситуаціях невизначеності, багатозначності та передбачає формулювання пізнавального досвіду в термінах "звичайного", "очікуваного", "незвичайного". Нетолерантні до нереалістичного досвіду досліджувані чинять опір пізнавальному досвіду, в якому вихідні дані суперечать їх наявному знанню. суб'єктивній позиції, установці.	Методика "Гаданий рух " (Дж.Кляйн та ін.,1962). Створюється конфлікт між заданим у інструкції знанням (сприйняття руху є ілюзією) та об'єктивними характеристиками наявної ситуації (спостерігається рух). Чим швидше досліджуваний може абстрагуватись від заданого в інструкції знання та допустити до своєї свідомості, наявний ефект руху, тим більшою є толерантність до нереалістичного досвіду. І навпаки, чим більше досліджуваний дотримується заданого інструкцією знання та повільніше погоджується з фактом руху, тим меншою є така толерантність. Методика використання анізейконічних лінз. Фіксується час, через який досліджуваний, на очі якого одягнуті спеціальні лінзи, констатує факт викривлення просторових відношень.
Скануючий/фіксуючий контроль	Скануючий (широкий) контроль характеризує здатність оперативно розподіляти увагу на багато аспектів ситуації, виокремлюючи при цьому її релевантні об'єктивні деталі(ознаки). Фіксуючий (вузький) контроль проявляється у поверхневості та фрагментарності уваги з фіксацією явних характеристик ситуації.	Методика оцінювання розмірів кола в умовах відволікання (Р.Гарднер, Ф.Хольцман та ін., 1959). Досліджуваний має дати якомога точнішу оцінку розміру кожного послідовно пред'явленого кола відносно заданого кола стандарту, ігноруючи при цьому кольорові малюнки на колах, які відволікають увагу. Методика сортування емоціогенного та нейтрального І матеріалу (Р.Гарднер, Ф.Хольцман та ін.. 1959). Досліджуваному пропонується розсортувати на групи малюнки сексуального, агресивного та нейтрального змісту. Оцінюється кількість відкладених у групу індиферентних малюнків.
Згладжування / загострення	При згладжуванні зберігання матеріалу в пам'яті супроводжується його спрощенням, утратою деталей, випадінням певних фрагментів. Загострення супроводжується виокремленням, підкресленням специфічних деталей матеріалу, що запам'ятовується.	Методика схематизації (Ф.Хольцман, Р.Гарднер, 1960). Як еталони-взірці досліджуваному демонструються найменший (зі стороною 1 см) та найбільший (зі стороною 18 см) квадрати. Потім йому послідовно пред'являється 150 квадратів (кожний експонується 3 с 3 інтервалом 8 с), які поступово збільшуються. Досліджуваний має оцінити їхню величину. Методика "Послідовність малюнків" (С.Сантостефано, 1986). Досліджуваному послідовно пред'являються 60 картинок та фіксується час, за який він помічає зникнення деталей на малюнках.
Імпульсивність/рефлективність	Імпульсивні досліджувані схильні швидко реагувати в ситуаціях багатоальтернативного вибору, висуваючи гіпотези без їхнього ретельного аналізу. Для рефлексивних досліджуваних характерним є уповільнений темп реакції в подібних ситуаціях, що пов'язано з багаторазовою перевіркою та уточненням гіпотез.	Методика "Порівняння подібних малюнків " (Дж.Каган, 1966). Досліджуваному пропонується 2 тренувальні, а потім 12 основних листків, на кожному з яких зверху знаходиться зображення фігури-еталону, а знизу - розташовані в два ряди 8 майже схожих на фігуру-еталон зображень. Серед цих 8 фігур лише одна є повністю ідентичною фігурі-еталону. Саме її і має знайти досліджуваний. Методика дотикового та зорового порівняння об'єктів (Дж.Каган, 1966). Досліджуваний отримує в руку - без зорового контакту -дерев'яну фігуру, котру він без обмеження часу вивчає, обмацуючи її пальцями. Потім йому візуально пред'являється дошка з 5 подібними фігурами, серед яких лише одна є ідентичною тій, з якою він ознайомився. Саме цю фігуру досліджуваний має знайти серед взірців.
Конкретна/абстрактна концепту алізація	Конкретна концептуалізація характеризується незначною диференціалізацією й недостатньою інтеграцією понять та проявляється в "чорно-білому" мисленні, конформізмі, стереотипності рішень, низькій толерантності до ситуацій невизначеності. Абстрактна концептуалізація передбачає високу диференціацію й інтеграцію понять та пов'язана з незалежністю та гнучкістю мислення, креативністю, орієнтацію на власний досвід.	Методика "Закінчення речень " (Г.Шредер, М. Драйвер та ін., 1970). Досліджуваному пропонується набір фраз, у кожній з яких Кожну фразу слід закінчити з використання 1-2 речень. Методика "Я вірю, що... "(О.Харві, 1966; 1970). Досліджуваному пропонується проінтерпретувати той чи той аспект власної поведінки або ситуації (Наприклад, "Я вірю, що моя мати...").
Когнітивна простота/складність	Когнітивно простий індивід здійснює розуміння, інтерпретацію, оцінку та прогнозування дійсності за допомогою слабкодиференційованої системи особистісних конструктів. Когнітивно складний індивід конструює соціальне оточення на основі багатьох незалежних когнітивних структур.	Методика репертуарних решіток (Дж.Келлі)