Київ – 2010

Лекція

ТЕХНІЧНА ПІДГОТОВКА І ТЕХНІЧНА ПІДГОТОВЛЕНІСТЬ СПОРТСМЕНІВ

План лекції:

1. Загальна характеристика видів спортивної підготовки…………………..…3

2. Поняття про технічну підготовку спортсмена……………………………….3

3. Види, завдання, засоби та методи технічної підготовки спортсмена………5

4. Етапи і зміст технічної підготовки в багаторічному і річному циклах тренування………………………………………………………………………...7

1. Загальна характеристика видів спортивної підготовки

У спеціальній літературі виділяють різні види та різновиди підготовки спортсменів. Узагальнення розрізнених і щодо підвалини усталених думок дозволяє запропонувати три найбільш значущих ознаки для їх загальної класифікації: за переважного впливу на ті чи інші компоненти готовності спортсмена до досягнення (технічна, тактичні, фізична, психологічна, інтелектуальна (теоретична) підготовка); за характером взаємозв'язку зі спортивної спеціалізації їй (загальна і спеціальна підготовка); за ступенем з'єднання, поєднання і реалізації в умовах тренувальної та змагальної діяльності різних сторін підготовленості, якостей та здібностей (інтегральна підготовка) (рис. 24.1).

загальна	спеціальна
аналітична	технічна	інтегральна
фізична
тактична
психологічна
інтелектуальна

Рис.24.1. Класифікація видів підготовки спортсмена

2.Поняття про технічну підготовку спортсмена.

Технічна підготовка спрямована на навчання спортсмена техніці рухів і доведення їх до досконалості.

Спортивна техніка - це спосіб виконання спортивного дії, який характеризується певним ступенем ефективності і раціонального використання спортсменом своїх психофізичних можливостей.

Роль спортивної техніки в різних видах спорту неоднакова. Виділяють чотири групи видів спорту з властивою їм спортивної технікою.

1. Швидкісно-силові види (спринтерський біг, метання, стрибки, важка атлетика та ін.) У цих видах техніки спрямована на те, щоб спортсмен міг розвинути найбільш потужні і швидкі зусилля в бігу або в стрибках у довжину і висоту, при виконанні фінального зусилля в метанні списа, диска і т.д.

2. Види спорту, які характеризуються переважним проявленням витривалості (біг на довгі дистанції, лижні гонки, велоспорт і ін.) Тут техніка направлена на економізацію витрати енергетичних ресурсів у організмі спортсмена.

3. Види спорту, в основі яких лежить мистецтво рухів (гімнастика, акробатика, стрибки у воду та ін.) Техніка повинна забезпечити спортсмену красу, виразність і точність рухів.

4. Спортивні ігри та єдиноборства. Техніка повинна забезпечити високу результативність, стабільність і варіативність дій спортсмена в постійно змінних умовах змагальної боротьби.

Технічна підготовленість спортсмена характеризується тим, що він вміє виконувати і як володіє технікою освоєних дій. Досить високий рівень технічної підготовленості називають технічною майстерністю. Критеріями технічної майстерності є:

♦ Обсяг техніки - загальне число технічних прийомів, які вміє виконувати спортсмен.

♦ Різнобічність техніки -ступінь різноманітності технічних прийомів. Так, у спортивних іграх це - співвідношення частоти використання різних ігрових прийомів.

Дані показники технічної майстерності є особливо значущими в тих видах спорту, де є великий арсенал технічних дій, - спортивні ігри, єдиноборства, гімнастика, Фігурне катання,

♦ Ефективність володіння спортивною технікою характеризується ступенем близькості техніки спортивного дії до індивідуально оптимальному варіанту.

Оцінку ефективності техніки здійснюють кількома способами:
а) зіставлення її з деяким біомеханічних еталоном. Якщо
техніка близька до біомеханічно раціональної, вона визнається найбільш ефективною;

б) зіставлення оцінюваної техніки руху з технікою спортсменів високої кваліфікації;

в) зіставлення спортивного результату з результатами в технічно
більш простих завданнях, що характеризують руховий потенціал спортсмена - силовий, швидкісно-силової та ін. Наприклад, виконується біг
на 30 м з низького, а потім високого старту. Різниця в часі буде
характеризувати ефективність техніки низького старту;

г) зіставлення показаного результату з витратами енергії та сил
при виконанні рухової дії. Чим менше будуть витрати енергії, тобто економічність його рухів, тим вище ефективність техніки.

♦ Засвоєння техніки рухів. Цей критерій показує, як
завчено, закріплене дане технічна дія.

Для добре освоєних рухів типові:

а) стабільність спортивного результату і ряду характеристик техніки руху при його виконанні у стандартних умовах;

б) стійкість (порівняно мала мінливість) результату при
виконанні дії (при зміні стану спортсмена, дій противника у складних умовах);

в) збереження рухового досвіду при перервах у тренуванні;

г) автоматизованість виконання дій.

3. Види, завдання, засоби та методи технічної підготовки спортсмена
Розрізняють загальну і спеціальну технічну підготовку. Загальна технічну підготовка спрямована на оволодіння різноманітними руховими вміннями та навичками, необхідними в спортивній діяльності.

Завдання в процесі загальної технічної підготовки вирішуються наступні:

1. Збільшити (або відновити) діапазон рухових умінь і навиків, які є передумовою для формування навичок у обраному виді спорту.

2. Оволодіти технікою вправ, що застосовуються в якості засобів ОФП.

Спеціальна технічна підготовка спрямована на оволодіння технічних рухів в обраному виді спорту. Вона забезпечує вирішення наступних завдань:

1. Сформувати знання про техніку спортивних дій.

2. Розробити індивідуальні форми техніки рухів, найбільш повно відповідні можливостям спортсмена.

3. Сформувати вміння та навички, необхідні для успішної участі у змаганнях.

4. Перетворити і оновити форми техніки (у тій мірі, в якій це продиктовано закономірностями спортивно-тактичного вдосконалення).

5. Сформувати нові варіанти спортивної техніки.

У процесі технічної підготовки використовується комплекс засобів і методів спортивного тренування. Умовно їх можна підрозділити на дві групи:

Засоби і методи словесного, наочного і сенсорно-корекційного впливу

До них відносяться:

а) бесіди, пояснення, розповідь, опис та ін;

б) показ техніки досліджуваного руху;

в) демонстрація плакатів, схем, кінограм, відеомагнітофоних
записів та ін;

г) використання предметних та інших орієнтирів;

д) звуко- і светолідірованіе;

е) різні тренажери, самописці, прилади срочної інформації.

Засоби і методи, в основі яких лежить виконання спортсменом фізичних вправ.

У цьому випадку застосовуються:

а) загально підготовчі вправи. Вони дозволяють опанувати різноманітні вміння і навички, які є фундаментом для розвитку технічної майстерності в обраному виді спорту;

б) спеціально-підготовчі та змагальні вправи. Вони
спрямовані на оволодіння технікою свого виду спорту;

в) методи цілісної і розчленованої вправи. Вони спрямовані
на оволодіння, виправлення, закріплення і вдосконалення техніки
цілісної рухової дії або окремих його частин, фаз, елементів;

г) рівномірний, перемінний, повторний, інтервальний, ігровий,
змагальний і інші методи, що сприяють головним чином
вдосконалення і стабілізації техніки рухів.

Застосування даних засобів і методів залежить від особливостей техніки обраного вила спорту, віку та кваліфікації спортсмена, етапів технічної підготовки в річному і багаторічних циклах тренування.

4. Етапи і зміст технічної підготовки в багаторічному і річному циклах тренування

Процес технічної підготовки здійснюється протягом всієї багаторічного тренування спортсмена.

Багаторічний процес технічної підготовки спортсмена можна під розділити на 3 стадії:

Стадії технічної підготовки в процесі багаторічної тренування
Стадія технічної базової підготовки	Стадія поглибленого технічного вдосконалення і досягнення вищого спортивно технічної майстерності	Стадія збереження технічного майстерності
Основна спрямованість технічної підготовки на кожній стадії
Створення широкого фонду різноманітних умінь і навичок; оволодіння основами техніки обраного виду спорту	Деталізоване вивчення техніки рухів; збільшення Створення широкого фонду різноманітних умінь і навичок: кількості технічних прийомів та їх різноманітності; забезпечення високої ефективності техніки спортивних дій з урахуванням індивідуальних особливостей Збереження технічного майстерності стосовно до досягнутого рівня оволодіння основами техніки спортсмена, умов тренованості обраного вила спорту їх виконання (на відповідальних змаганнях, при різній погоді, місцевості) та стан організму спортсмена (При стомленні, емоційному порушення і т.д.)	Збереження технічної майстерності стосовно до досягнутого рівня тренованості

Мал. 24.2 Стадії і спрямованість технічної підготовки в процесі багаторічної тренування.

1. Стадію базової технічної підготовки.

2. Стадію поглибленого технічного вдосконалення і досягнення вищої спортивно-технічної майстерності.

3. Стадію збереження спортивно-технічної майстерності.

Основну спрямованість технічної підготовки на кожній стадії
можна представити у вигляді такої схеми (рис. 24.2).

Кожна стадія включає етапи, що складаються з річних циклів. Наприклад, перша стадія складається звичайно з 4-6 річних циклів, друга - 6-8, третя - 4-6.

Тому побудова, конкретний зміст і методика технічної підготовки спортсмена на кожній стадії, як правило, підпорядковується періодизації річного циклу тренування. Найчастіше це найбільш яскраво виражено у підготовці висококваліфікованих спортсменів. Справа в тому, що у початківців спортсменів річний цикл не поділяють окремо на підготовчого, змагальний і перехідний періоди. В них протягом року тренувальні заняття носять підготовчий характер.

Звідси випливає, що процес оволодіння та вдосконалення техніки рухів в рамках річного циклу тренування у кваліфікованих спортсменів багато в чому залежить від закономірностей придбання, збереження і подальшого розвитку спортивної форми.

У зв'язку з цим у річному циклі виділяють 3 етапи технічної підготовки: 1) пошуковий, 2) стабілізації; 3) адаптивного вдосконалення.

Технічна підготовка на 1-му етапі спрямована на формування нової техніки змагальних дій (чи її оновленого варіанта). Цей етап збігається з першою половиною підготовчого період.

На 2-му етапі технічна підготовка спрямована на поглиблене освоєння і закріплення цілісних навичок змагальних дій. Він охоплює значну частину другої половини підготовчого періоду.

На 3- му етапі технічна підготовка спрямована па удосконалення сформованих навичок, збільшення діапазону їх доцільно різної варіативності (мінливості), стабільності (стійкості), надійності стосовно до умов основних змагань. Цей етап звичайно починається з завершальній частині підготовчого періоду і розповсюджується на змагальний період в цілому. Головними завданнями кожного етапу технічної підготовки при вдосконаленні технічної майстерності є (В. І. Дьячков, Л. П. Матвєєв, В. М. Платонов):

1) досягнення високої стабільності та раціональної варіативності рухових навичок, що складають основу технічних прийомів у обраному виді спорту, підвищення їх ефективності в умовах змагань;

2) часткова перебудова рухових навичок, удосконалення кінематики або динаміки окремих деталей навички з точки зору досягнень сучасної науки і вимог спортивної практики;

Для вирішення першого завдання, як правило, застосовуються метод ускладнення зовнішньої обстановки, метод вправи при різних станах організму; для вирішення другий - метод полегшення умов технічних дій, метод сполучених впливів.

Метод ускладнення зовнішньої обстановки при виконанні технічних прийомів реалізується в ряді методичних прийомів.

1. Методичний прийом опору умовного противника використовується, головним чином, у спортивних іграх та єдиноборствах.

2. Методичний прийом тяжких вихідних положень і підготовчих дій.

3. Методичний прийом максимальної швидкості і точності виконання дій.

4. Методичний прийом обмеження простору для виконання дій дозволяє ускладнювати умови орієнтування при удосконалені навички.

5. Методичний прийом виконання дій у незвичних умовах передбачає зміну умов тренування (природних умов, устаткування, інвентарю).

Метод вправи при станах організму спортсмена, ускладнюючих виконання технічних дій, також реалізується в різноманітних прийомах.

1. Методичний прийом виконання дії в стані значного стомлення. У цьому випадку спортсмену пропонують вправи па техніку після фізичного навантаження великого об'єму і інтенсивності. Так, у гімнастиці в кінці заняття спортсмен виконує «на техніку» найбільш складну комбінацію, в лижних гонках техніка на трасах з різним рельєфом вдосконалюється після проходження дистанції, що перевищує змагальну, зі швидкістю, близькою до змагальної. Цей прийом робить на центральну нервову систему організму велике навантаження і вимагає від нього високої концентрації вольових зусиль.

2. Методичний прийом виконання дій у стані значної емоційної напруги здійснюється введенням контрольних, змагальних та ігрових методів у виконання вправ па техніку.

3. Методичний прийом періодичного виключення або обмеження зорового контролю дозволяє вибірково впливати на рецепторно-аналізаторне компонентів рухової навички.

4. Методичний прийом формування робочої обстановки налаштовує спортсмена на обов'язкове виконання удосконаленого технічного прийому в змагальній обстановці, стимулює його активність в процесі вдосконалення досвіду.

Метод полегшення умов виконання технічних дій складається з цілого ряду методичних прийомів. Ось деякі з них.

1. Методичний прийом вичленування елемента дії.

2. Методичний прийом зниження м'язових напружень дозволяє спортсмену більш тонко коректувати окремими рухами в руховій навичці, контролювати координацію рухів (за механізмом зворотного зв'язку), що прискорює процес вдосконалення.

3. Методичний прийом додаткових орієнтирів та термінової інформації сприяє якнайшвидшому оволодінню необхідної амплітуди руху, темпом, ритмом, активізує процес усвідомлення виконуємої дії.

Метод сполученого впливу реалізується в спортивному тренуванні в основному за допомогою двох прийомів.

1. Методичний прийом спеціалізованих динамічних вправ заснований на взаємному розвитку фізичних здібностей і вдосконалення рухових навичок. Це досягається у виконані вправ з обтяженням.

2. Методичний прийом спеціалізованих ізометричних вправ.

На утримання і форми технічної підготовки спортсмена впливають рівень його попередньої підготовленості, особливості обраного виду спорту, структура річного циклу і інші фактори.

Лекцію підготував

Ст. викладач Шегімага В.Ф.

Дата добавления: 2014-01-11