Помер Ф. Енгельс у 1895 р. Згідно з заповітом його прах був розвіяний над морем поблизу його улюбленого мису Істборн в Англії

Обґрунтовуючи неминучість загибелі капіталізму під натиском його внутрішніх суперечностей, К. Маркс та Ф. Енгельс створили цілісну карти­ну еволюції людського суспільства, яка охопила усі соціальні науки: філосо­фію, історію, політичну економію, політологію тощо. Економічне учення марксизму стало своєрідним теоретичним узагальненням досвіду капі­талістичного розвитку європейських країн епохи вільної конкуренції.

Коли у грудні 1882 р. померла дружина К. Маркса, а через рік (у січні 1883 р.) його донька Женні, виснаженого тривалою хворобою і напруженою роботою вченого швидко залишили сили. Він помер 14 березня 1883 р. і був похова­ний на Хайгетському кладовищі у Лондоні.

Видатний мислитель-енциклопедист, філософ, економіст, засновник міжнародного комунізму Карл Маркс (1818—1883) народився у прусському місті Трірі. Він був другим із дев'яти дітей німецького ад­воката Генріха Леві, вихідця із сім'ї раввинів, який з причин, пов'язаних з працевлаштуванням, перейшов у 1816 р. із іудейства у протестантизм і взяв прізви­ще Маркс. У подальшому Генріх Маркс працював рад­ником юстиції та старшиною трірської колегії адво­катів, забезпечуючи сім'ї середній рівень достатку.

Передумови виникнення та ідейно-теоретичні витоки марксизму

Система економічних поглядів К. Маркса.

Особливості методології К. Маркса.

Передумови виникнення та ідейно-теоретичні витоки марксизму.

ПЛАН

ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ К. МАРКСА

Марксистська політична економія була започаткована у 40-ві рр. XIX ст. Засновниками оригінального напряму економічної думки стали видатні німецькі мислителі К. Маркс (1818—1883) і Ф. Енгельс (1820—1895). Актив­на участь у революційно-демократичному русі, прагнення довести необхідність докорінних соціально-економічних перетворень та дати теоретичне обґрунту­вання революційної боротьби пролетаріату проти капіталістів спонукали цих учених до дослідження економічних процесів і явищ, у яких вони вбачали першоджерела суспільного розвитку. Відтак марксизм став не просто вира­ження великодушних устремлінь, а оригінальною науковою системою.

Після блискучого закінчення гімназії К. Маркс вступив на відділення права Боннського універси­тету, а згодом перевівся у Берлінський універси­тет, де вивчав право, філософію, історію, мистец­тво тощо. У 1841 р. він захистив дисертацію у Єнському університеті, отримавши вчений ступінь доктора філософських наук. У 1842 р. молодого К. Маркса запросили до Кельна, де він працював співробітником, а згодом — головним редактором німецької ліберально-ра­дикальної "Рейнської газети". Через місяць після того, як К. Маркс став ре­дактором газети, кількість її передплатників зросла з 885 до 1800 осіб, а ще через два місяці — до 3400 осіб, Однак в умовах посилення прусської цензу­ри К. Маркс був вимушений скласти з себе повноваження редактора "Рейн­ської газети". Після одруження з німецькою баронесою Жені фон Вестфален він виїхав у Париж, де відбулося його знайомство з представниками соціал-демократичного руху. У Франції вчений став на шлях професійної революцій­ної боротьби. Він брав активну участь у роботі робітничих гуртків, заснував "Німецько-французький щорічник" тощо. З 1844 р. починається міцна і віддана дружба К. Маркса з Ф. Енгельсом, яка тривала більше сорока років.

Усвідомлення того, що "...анатомію громадянського суспільства слід шу­кати в політичній економії", спонукало К. Маркса до поглибленого вивчення економічної літератури. Важливим етапом становлення його наукової систе­ми стала підготовка "Економіко-філософських рукописів" (1844), у центрі яких знаходиться проблема відчуження праці. Пов'язавши останню з типом влас­ності на засоби виробництва, з одного боку, а з другого — з самою особис­тістю людини, вчений зосередив увагу не лише на відносинах праці та капі­талу, але і на гуманістичній спрямованості економічного прогресу.

Після того, як у 1845 р. Франція за настійною вимогою Пруссії вислала К. Маркса із країни, він переїхав у Бельгію і з 1845 по 1848 р. жив у Брюсселі, відмовившись від свого німецько-французького громадянства. У цей період була опублікована відома праця вченого "Злиденність філософії" (1847), а також підготовлені у співавторстві з Ф, Енгельсом "Святе сімейство" (1844) та "Німецька ідеологія" (1845—1846). У період революційних подій у Європі К. Маркс та Ф. Енгельс брали активну участь у роботі міжнародної органі­зації "Союз комуністів". У 1848 р. вони написали її програму "Маніфест Ко­муністичної партії", який став першим системним викладом особливого кла­сового світогляду марксизму.

Після того, як у Європі розпочалися лютнева і, відповідно, березнева революції, К. Маркс, висланий як небажана персона із Брюсселя, повернув­ся у Німеччину, щоб гам разом з однодумцями впливати на перебіг подій. У Кельні він очолив "Нову Рейнську газету", в якій у 1849 р. опублікував роботу "Наймана праця і капітал". Це був перший крок на шляху створення цілісної економічної доктрини марксизму.

У 1849 р. революція в Німеччині поступилася силам реакції та реставрації. Після притягнення до суду та звинувачення у "підбурюванні до повстання" К. Маркс був висланий з країни. Він переїхав у Париж, а згодом — у Лондон, де і прожив до кінця свого життя. Фінансові справи сім'ї К. Маркса у цей період складалися не просто. їх вирішенню сприяв Ф. Енгельс, який постійно надавав К. Марксові матеріальну підтримку, а у 1869 р., успадкувавши хімічні заводи у Манчестері, призначив для друга щорічну ренту.

Лондонський період К. Маркса пов'язаний із напруженою роботою у бібліо­теці Британського музею, підготовкою численних праць з філософії, еконо­міки, історії, активною участю у міжнародному робітничому русі. Саме в Лон­доні К. Маркс написав "Капітал", який він вважав потужною Ідеологічною зброєю пролетаріату в боротьбі з буржуазією, головною працею свого життя. Над цим твором вчений працював понад 40 років. Ф. Енгельс назвав цю працю "Біблією робітничого класу".

Найважливіші історичні передумови формування марксизму:

· промисловий переворот, який відбувся на початку XIX ст. спочатку в Англії, а потім і в інших західноєвропейських країнах; виникнення фабричної системи та розвиток машинного виробництва; піднесення економіки роз­винених капіталістичних країн на основі прискорення технічного прогресу, зростання продуктивності та підвищення інтенсивності найманої праці;

· зміна соціальної структури суспільства в процесі первісного нагромадження капіталу, який супроводжувався масовим розоренням селян і ремісників, вибитих із дрібнотоварного укладу, що складався протягом століть; формуван­ня пролетаріату як особливого класу, який відрізнявся від робітників мануфак­тур та дрібних товаровиробників більшою згуртованістю та організованістю;

· загострення соціальних суперечностей у результаті погіршення становища найманих робітників: зростання фізичних, психічних, нервових навантажень; виникнення масового безробіття та жахливої злиденності, які знайшли правдиве відображення у праці Ф. Енгельса "Становище робітничого класу в Англії" та у 3—7-му відділах І т. "Капіталу" К. Маркса (10—14-годинний робочий день, нічні зміни та робота у вихідні без компенсації, масове застосування дитячої праці, починаючи з 7—8-річного віку, виробничий травматизм тощо);

· соціальні потрясіння, боротьба робітничого класу за свої права, посилення організованості робітничих виступів, які набували все більш активних і загрозливих форм (збройне повстання ліонських робітників у Франції 1931 і 1834 рр. з вимогами підвищення заробітної плати і розширення прав робітників; масовий організований чартиський рух робітників на захист своїх інтересів у Англії (1830—1850 рр.)ї повстання сілезьких ткачів у Німеччині проти жорсткої експлуатації і безправного становища тощо);

· періодичні кризи надвиробництва, потрясіння ринкової економіки, які засвідчували неспроможність саморегулюючого конкурентного механізму забезпечити високу ефективність та соціально-економічну стабільність суспільства.

Видатний німецький мислитель, друг і сорат­ник К. Маркса по революційній діяльності ФрідрІх Енгельс (1820—1895) народився у місті Бремені (нині Вупперталь, Німеччина) у сім'ї багатого тек­стильного фабриканта. Навчався у міській школі, зго­дом у гімназії в Ельберфельді, яку так і не закінчив, оскільки з 1838 р. став працювати в Бременському торговому домі. Добре обізнаний з практичною еко­номікою він водночас багато уваги приділяв само­освіті, цікавився історією, філософією, військовими науками, володів 12 мовами, читав на 20 мовах. Відбуваючи військову повинність у Берліні у 1841— 1842 рр. слухав лекції у Берлінському університеті.

Значний вплив на формування наукових поглядів Ф.Енгельса справив його переїзд у 1842 р. до Англії, а також знайомство з К. Марксом (в період активної літературної діяльності у "Рейнській газеті"), яке поклало початок відданій та щирій дружбі двох видатних особистостей. Перебування на службі у манчестерській філії фірми "Ермен і Енгельс" (її нинішній спадкоємець — одна з великих німецьких корпорацій Пфердмен-гес), співвласником якої був батько Енгельса, та вивчення соціально-еконо­мічних реалій Англії, умов праці та побуту робітників спонукали Ф. Енгельса до написання у 1845 р. книги "Становище робітничого класу в Англії". У цьо­му творі знайшли відображення його ідеї щодо антагонізму класових інте­ресів буржуазного суспільства та неминучості соціалістичної революції.

У 1848—1849 рр. Ф. Енгельс разом з К. Марксом видавав у Кельні "Нову Рейнську газету", у 1849 р. брав участь у збройному повстанні у Південно-Західній Німеччині. У 1849 р. він переїхав у Лондон, а в 1850 р. — в Манче­стер, де працював у торговельній конторі. Разом з К. Марксом Ф. Енгельс керував діяльністю І Інтернаціоналу, брав активну участь у міжнародному ко­муністичному русі.

Протягом всього свого життя Ф. Енгельс надавав матеріальну допомогу та моральну підтримку сім'ї К. Маркса. У листі Ф. Енгельсу від 16.08.1867 з позначкою "2 години ночі" К. Маркс писав: "Отже, цей том готовий. Тільки тобі зобов'язаний я тим, що це стало можливим". Завдяки самовідданій праці Ф. Енгельса після смерті К. Маркса вийшли в світ II і III томи "Капіталу". Вчений не лише розшифрував та логічно впорядкував величезні обсяги чор­нових начерків К. Маркса, написаних важко розбірливим почерком, але і до­повнив їх важливими теоретико-методологічними положеннями. У зв'язку з цим В.І. Ленін зазначав, що "Капітал" — це "праця двох".

Таким чином, до середини XIX ст. соціально-економічний розвиток європей­ських країн нагромадив новий матеріал для теоретичних узагальнень. Ставала все більш очевидною послідовність змін економічних систем та обумовленість політичного розвитку еволюцією економічних відносин. Низка антифеодальних революцій у Західній Європі наштовхувала дослідників на висновок про неми­нучість зміни соціально-економічного устрою насильницьким шляхом.

Принагідно зазначимо, що економічна наука в цей період переживала період невизначеності, зародження нових наукових шкіл, альтернативних класичній політичній економії, які критикували індивідуалізм, економічний лібералізм та космополітизм попередників. Водночас економічні та соціальні потрясіння, які переживав капіталізм у першій половині XIX ст., сприяли зростанню популярності інтервенціоністських, націоналістичних та соціалі­стичних ідей.

Суттєво модернізувавши теорію суспільного прогресу марксизм увібрав у себе багато досягнень наукової думки свого часу. Ідейно-теоретичними дже­релами економічної теорії Маркса стали:

· класична політична економія, насамперед учення Д. Рікардо;

· німецька філософія, репрезентована діалектикою Г. Гегеля (1770—1831) та матеріалізмом Л. Фейербаха (1804 —1872);

· французький утопічний соціалізм.

Водночас необхідно зазначити, що сприйнявши ідеї класичної школи та виявивши їх слабкі сторони, К. Маркс прагнув не скільки до продовження та зміцнення учення Д. Рікардо, стільки до побудови власної теоретичної систе­ми, заснованої на виявленні внутрішніх суперечностей капіталізму як рушій­ної сили його еволюції.

Вчений досліджував економічні процеси і явища на основі загальних за­конів діалектики Г. Гегеля (єдності й боротьби протилежностей; заперечення заперечення; взаємного переходу кількісних змін у якісні) і відповідного ка­тегоріального апарату (сутність і явище; форма і зміст; випадковість і не­обхідність; одиничне і загальне тощо).

Зазначаючи, що у своєму раціональному вигляді діалектика вносить у позитивне усвідомлення існуючого "розуміння його заперечення", "неминучої загибелі", розглядаючи кожну здійснену форму в русі, "ні перед чим не схиля­ючись" і будучи "самою суттю своєю критичною і революційною", К. Маркс водночас стверджував, що його "...діалектичний метод щодо своєї основи не тільки відмінний від гегелівського, але є його прямою протилежністю. Для Гегеля процес мислення...є деміург (творець) дійсного, яке становить лише його зовнішній прояв. У мене ж, навпаки, ідеальне є не що інше, як мате­ріальне, пересаджене в людську голову і перетворене в ній".

Дата добавления: 2014-01-11