Особливості методології К. Маркса

Перша спільна робота К. Маркса і Ф. Енгельса "Святе сімейство, або Критика критичної критики (проти Бруно Бауера і компанії)" (1844) була при­свячена критиці методології суб'єктивного ідеалізму та поясненню власних методологічних підходів, заснованих на трудовій теорії вартості та визнанні пріоритетності відносин власності у еволюції економічних систем. "Німецька ідеологія" (1845—46) стала по суті продовженням "Святого сімейства", що знайшло відображення у її підзаголовку: "Критика новітньої німецької філо­софії в особі її представників Фейєрбаха, Б. Бауера і Штірнера і німецького соціалізму в особі різних пророків". Обґрунтовуючи матеріалістичне розумін­ня історії, К. Маркс і Ф. Енгельс виклали в цій праці власну концепцію базису та надбудови, акцентувавши увагу на неминучості загибелі капіталізму та приходу епохи комуністичних революцій.

Характерні риси методології К. Маркса:

· абстрактно-теоретичний підхід, що вирізняється глибинним проникненням у сутність економічних явищ та процесів, виокремленням їх найсуттєвіших рис та побудовою системи логічно взаємопов'язаних та взаємообумовлених наукових категорій;

· нерозривна єдність історичного і логічного в кожній категорії теоретичної системи. На думку видатного дослідника історії економічних учень Й. Шумпетера, до К. Маркса факти економічної історії "...включались в теорію, якщо взагалі включались, лише в ролі ілюстрації або, можливо, для перевірки результатів. Вони змішувалися з нею лише механічно". Впровадивши економічну історію в аргументацію, з допомогою якої обґрунтовува­лись теоретичні висновки, К. Маркс, на думку австрійського вченого, створив не механічну, а "хімічну суміш" і став "першим економістом високого рангу, який побачив і послідовно учив інших тому, як економічну теорію можна перетворити в економічний аналіз";

· матеріалістичне розуміння історії, її економічна інтерпретація з урахуванням діалектичного взаємозв'язку продуктивних сил і виробничих відносин; учення про базис і надбудову. "В суспільному виробництві свого життя, — писав учений, — люди вступають в певні, необхідні, від їх волі незалежні відносини — виробничі відносини, які відповідають певному ступеню розвитку їх матеріальних продуктивних сил. Сукупність цих виробничих відносин становить економічну структуру суспільства, реальний базис, на якому підноситься юридична і політична надбудова і якому відповідають певні форми суспільної свідомості. Спосіб виробництва матеріального життя зу­мовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі. Не свідомість людей визначає їх буття, а, навпаки, їх суспільне буття визначає їх свідомість". Відтак К. Маркс досліджував економіку як базисну самодо­статню структуру, стверджуючи, що за всієї важливості надбудови матер­іальне виробництво є незалежною змінною і не потребує залучення до аналізу позаекономічних явищ та процесів;

· лінійна модель розвитку суспільства, аналіз його еволюції як зако­номірної зміни соціально-економічних формацій, в основі якої лежить су­перечність розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. "На певному ступені свого розвитку, — писав К. Маркс, — матеріальні продуктивні сили суспільства приходять у суперечність з наявними виробничими відносина­ми... всередині яких вони до цього часу розвивались. Із форм розвитку про­дуктивних сил ці відносини перетворюються в їх кайдани. Тоді наступає епо­ха соціальних революцій". Відтак, на думку вченого, "...ні одна суспільна формація не гине раніше, ніж розвинуться всі продуктивні сили, для яких вона дає досить простору, а нові більш високі виробничі відносини ніколи не появляються раніше, ніж дозріють матеріальні умови їх існування в надрах самого старого суспільства";

підпорядкованість економічного дослідження ідеї неминучості заги­белі капіталізму і заміни його новим, прогресивним суспільним устроєм — комунізмом. Аналізуючи "розвиток економічної суспільної формації як при­родно-історичний процес..." та виокремивши "...азіатський, античний, феодальний і...буржуазний способи виробництва" як прогресивні епохи економіч­ної суспільної формації, К. Маркс був твердо переконаний, що "буржуазною суспільною формацією завершується передісторія людського суспільства" і "на місце старого буржуазного суспільства з його класами і класовими супе­речностями приходить асоціація, в якій вільний розвиток кожного є умовою розвитку всіх".

· поділ суспільства на два антагоністичні класи (власників і позбав­лених власності) і трактування класової боротьби як рушійної сили історії, засадної характеристики економічного розвитку, найвищим проявом якої є соціальна революція. "Історія усіх до цього часу існуючих суспільств, — писали К. Маркс та Ф. Енгельс, — була історією боротьби класів. Вільний і раб, патрицій і плебей, поміщик і кріпак, майстер і підмайстер, коротше, гнобитель і пригноблений перебували у вічному антагонізмі один з одним, вели безперервну, то приховану, то явну боротьбу, яка зажди закінчувалася революційною перебудовою всієї суспільної побудови...". Визначаючи пред­метом політичної економії закони розвитку виробничих відносин, К. Маркс трактував економічну теорію як ідеологічну, партійну науку, яка відоб­ражає інтереси панівного класу. Таким чином, спрямована на обґрунтуван­ня всесвітньо-історичної місії пролетаріату, марксистська теорія з самого початку була заснована на ідеології пріоритетності класового підходу.

Дата добавления: 2014-01-11