Лекція №2.6 Комп’ютерні віруси. Антивірусні програми

Комп'ютерний вірус – спеціально написана комп'ютерна програма, здатна самовільно приєднуватися до інших програм, створювати свої копії, впроваджувати їх у файли з метою псування файлів і каталогів, створення перешкод у роботі.

Комп'ютерний вірус - це невелика програма, що виконує несанкціоновані дії на комп'ютері.

Ознаки появи вірусів:

неправильна робота нормально працюючих програм;

повільна робота комп'ютера;

неможливість завантаження ОС;

зникнення файлів і каталогів;

зміна розмірів файлів;

несподіване збільшення кількості файлів на диску;

зменшення розмірів вільної ОП;

вивід на екран несподіваних повідомлень і зображень;

подача непередбачених звукових сигналів;

постійні зависання і збої в роботі комп'ютера.

Основні типи комп'ютерних вірусів:

ü програмні віруси;

ü завантажувальні віруси;

ü макровіруси.

Програмні віруси - це блоки програмного коду, цілеспрямовано впроваджені всередину інших прикладних програм.

При запуску програми відбувається запуск імплантованого в нього вірусу.

Програмні віруси інфікують комп'ютер при запуску неперевірених програм на зовнішньому носії (дискета, компакт-диск).

Робота цього коду викликає сховані від користувача зміни у файловій структурі жорсткого диску або в змісті інших програм.

Розповсюдженим способом інфікування комп'ютера, є читання інфікованого листа, присланого по електронній пошті.

Завантажувальні віруси відрізняються від програмних методом поширення.

Вони вражають не програмні файли, а визначені системні області магнітних носіїв (дискети, вінчестери).

На включеному комп'ютері вони можуть тимчасово розташовуватися в основній пам'яті.

Звичайне зараження відбувається при спробі завантаження комп'ютера з магнітного носія, системна область якого містить завантажувальний вірус.

Макровіруси вражають документи, виконані в деяких прикладних програмах, що має засоби для виконання так званих макрокоманд.

Зокрема, до таких документів відносяться документи Microsoft Word і Mirosoft Excel.

При відкритті такого документа віруси активізуються, переносяться на комп'ютер і впроваджуються в шаблоні “Звичайний”.

Види (по ступеню впливу):

безпечні

(не заважають роботі, зменшують

обсяг оперативної пам'яті і дискової пам'яті);

небезпечні

(можуть привести до збоїв у роботі);

дуже небезпечні

(приводять до втрати програм, знищенню даних).

Різновиди комп’ютерних вірусів:

«Віруси-привиди» або «стелс-віруси» перехоплюють звертання операційної системи до вражених файлів і підставляють замість свого тіла незаражені ділянки.

«Віруси-хробаки (черв’яки)» поширюються по комп'ютерних мережах, вираховують адреси мережних комп'ютерів і записують по цих адресах свої копії.

До самих небезпечних вірусів відносяться „троянскі”, тому що вони, маскуючись під корисну програму руйнують завантажувальний сектор і файлову систему дисків.

В той же час функцій розмноження, зараження інших програм, на відміну від інших вірусів, троянські коні не мають.

«Паразитичні віруси» змінюють вміст файлів і секторів диска, легко виявляються і знищуються.

Віруси «резидентні» записують в операційну пам'ять свою частину. Вони активні до вимикання або перезавантаження комп'ютера.

Віруси «нерезидентні» не заражають пам'ять комп'ютера, активні обмежений час.

Класифікація антивірусних програм:

Програми-доктора (Norton AntiVirus, DoctorWeb, Aidstest

AntiViral Toolkit Pro...);

Програми-сторожа (AntiViral ToolkitPro Monitor...);

Програми-детектори;

Програми-ревізори Adinf

(фірми «Діалог-Наука»);

Програми-вакцини.

Антивірусні програми:

Детектори роблять пошук характерної для конкретного вірусу послідовності байтів (сигнатури вірусу), тому можуть знаходити тільки відомі їм віруси.

Сторожі – невеликі резидентні програми, що подають сигнал тривоги, але лікувати не здатні.

Фаги лікують від вірусної інфекції. Дуже часто функції детектора та фага суміщені в одній програмі, а вибір режиму роботи здійснюється завданням відповідних параметрів (опцій, ключів).

Ці програми періодично (в середньому двічі на місяць) поновлюються, даючи користувачу змогу боротися з новими вірусами.

Під час запуску фагів у пам'яті комп'ютера не повинно бути резидентних антивірусних програм, які блокують запис на диск (фільтрів).

Серед детекторів та фагів найбільш відомими та популярними є програми:

Aidstest, DrWeb (фірма ДиалогНаука, Росія),

Scan, Clean (фірма McAfee Associates, США),

Norton AntiVirus (фірма Symantec Corporation, США).

Ревізори запам'ятовують вихідний стан системних областей диска, каталогів і файлів і відразу після завантаження операційної системи роблять порівняння (перевіряється контрольна сума файлу).

Серед ревізорів найбільш популярною є програма ADinf (фірма ДиалогНаука, Росія). Також програма MSAV також може виконувати функції ревізора.

Фільтри блокують операцію записування на диск і виконують її тільки при вашому дозволі. При цьому легко визначити, чи то ви санкціювали команду на запис, чи то вірус намагається щось заразити.

Широко відомі свого часу фільтри: програми VirBlk, FluShot, Anti4us.

Зараз фільтри майже не використовують, оскільки вони:

дуже незручні, бо відволікають час на зайвий діалог;

деякі віруси можуть обманювати їх.

Доктори і вакцини можуть виявляти і «лікувати» заражені файли, видаляючи з файлу тіло вірусу.

Їх поширення було дуже обмеженим раніше, а зараз вони практично зовсім не використовуються.

Методи захисту від комп'ютерних вірусів:

3 рубежі захисту:

запобігання надходження вірусів;

запобігання вірусної атаки, якщо вірус надійшов на комп'ютер;

запобігання руйнівних наслідків якщо атака все-таки відбулася.

Запобіжні заходи:

періодично перевіряти на наявність вірусів жорсткі диски комп'ютера;

вчасно обновляти антивірусні бази та регулярно сканувати в пошуках вірусів;

робити архівні копії найбільш важливих даних;

не залишати в дисководі гнучку дискету під час завантаження і перезавантаження, щоб не заразити комп'ютер завантажувальними вірусами;

при роботі на інших комп'ютерах захищати свої дискети від запису;

додати в Автозавантаження антивірусну програму;

контролювати за зміною розмірів та інших атрибутів файлів;

контролювати за звертаннями до жорсткого диску;

приймаючи електронну пошту не розкривати вкладення, якщо не відомий відправник;

чужу дискету, вставивши в дисковод, спочатку перевірити антивірусною програмою;

підключаючи до Інтернету настроїти свій оглядач, вибравши в головному меню Internet Explorer команду Вид/Властивості оглядача і вибрати високий рівень безпеки.

Дата добавления: 2014-01-11