Урок-змагання (брейн-ринг, конкурс, КВК), специфіка проведення

Урок – конференція, методика його проведення.

Крім семінарських занять, ефективною формою роботи із старшокласниками є учнівські конференції. Вони здебільшого проводяться як уроки –бесіди з позакласного читання під час вивчення літератури в старших класах. На конференцію виноситься обговорення не одного, а кількох питань з певної проблеми.

Для проведення конференції учитель формулює проблему, яка об’єднує кілька творів одного чи різних авторів. Наприклад: «Образ жінки-страдниці в літературі 19 століття», «Мандрівка у творчу лабораторію письменників 20 століття (М.Рильський, М.Хвильовий, Г.Косинка, Ю.Яновський і т.д.)», «Сучасний літературний процес: особливості розвитку, перспективи», «Образ матері у поезії 20 століття», «Війна як антисвіт для життя й існування людини у творчості прозаїків 20 століття», «У пошуках форми(жанрові особливості прози 20 століття)» тощо. Конференція передбачає обговорення проблеми за планом, передбаченим учителем. Учитель дає індивідуальні й групові творчі завдання, визначає основних доповідачів і рецензентів по кожному з питань конференції.

Основна робота на уроці-конференції – виступи доповідачів, рецензенти додають, анотують виступ. На конференції мають право виступати всі, задавати запитання доповідачам. Керує ж роботою вчитель.

Це може бути конференція-презентація книг сучасних авторів. В основу покладено виставку книг. Заздалегідь підготовлені учні доповідають по змісту, проблематиці, особливостях композиції, жанру і т.д. Рекомендуються книги для самостійного прочитання.

Урок-конференцію за певною проблемою можна проводити після текстуального вивчення творів, глибокого аналізу їх у класі, тобто на етапі узагальнення та систематизації.

Включення в навчальний процес ігрових ситуацій, що вносять певну розрядку і дають учням можливість виявити свої знання і вміння, ефективний і сучасний вид роботи.

Він активно використовується як у середніх, так і в старших класах. Частіше в середніх. Така і форма роботи – засіб контролю знань і вмінь учнів з певної теми чи певного етапу роботи на уроці. Отже, новий матеріал подавати цими способами не можна.

Літературна гра, як підкреслює Б.Степанишин, належить до вивірених віками методів навчання. Тут виявляється здатність уявляти, фантазувати, вигадувати. Гра інтенсифікує всі розумові та емоційні сили, зокрема пам’ять, мислення, стимулює інтерес до літератури.

До літературних ігор відносимо конкурси, КВК, олімпіади, «вогники», літературно-мистецькі кіоски, лото, доміно, ребуси, чайнворди, криптограми, відгадування загадок, дат, назв творів, авторства, героїв тощо.

Найефективніші з них – вікторини (біографічні, текстові, тематичні, комбіновані, із залученням музичних, кіно запитань, живопису).

Літературні ігри широко використовуються і в позакласній роботі – на гуртках, тематичних вечорах чи ранках, на читацьких конференціях, у походах і т.д. Вони є ефективними засобами вивчення літератури.

Літературна гра на уроці відрізняється від позакласної тим, що вона своїм змістом відповідає темі і допомагає реалізувати триєдину мету уроку.

Основним змістом (матеріалом) літературних ігор є, звичайно, програмовий матеріал, водночас учитель може й вийти за межі програми, чим стимулювати і заохочувати школярів до самостійної роботи. Зміст і форма гри мають відповідати віковим особливостям дітей, їх інтересам, розвитку. Вони різні за складністю і доступністю. Кросворди й чайнворди – середні за складністю, але цікаві й захоплюючі. З часом ігри ускладнюються. Проте кожного разу треба доступно роз’яснювати учням умови гри, правила, хід.

Змагання може бути як індивідуальні, так і командні, всередині класу чи між класами. Обирається журі (учні, вчителі). Обов’язковий ведучий, як правило, сам вчитель. Власне змагання – це ігри, конкурси, інсценівки і т.д., творчі завдання, репродуктивні. Вони повинні бути рівнозначні з а змістом і формою, складністю і доступністю для всіх учасників, команд змагання. Перед кожним конкурсом оголошується його назва, умови та сутність, оцінка (бали чи фішки). Журі оцінює кожний вид роботи, при цьому звертає увагу на правильність, чіткість, глибину відповіді. Після кожного конкурсу оголошуються результати, які висвітлюються на табло.

Завершується змагання підведенням підсумків, нагородженням команди-переможця. Заключне слово вчителя.

Учитель, готуючись до уроку-змагання, придумує самі конкурси. До цього можна залучити учнів, які будуть представляти журі. Цей матеріал може бути по одній темі, розділу, періоду, твору одного автора чи кількох авторів.

Літературні ігри слід урізноманітнювати. Мірою їх цінності є кількість вміщеного у них складного, але посильного матеріалу. Чим старші учні, тим складніший навчальний матеріал.

Приклади, види, типи ігор широко представлені в кн.. «Захарук Д.В. Ігри з літератури. К.: Рад. школа, 1970». Окрім того, вони активно публікуються у фахових виданнях.

Конкурс – це захід індивідуальний. Це одна із можливостей проявити свій талант. Цей вид роботи використовується як на уроці, так і в позакласній роботі. Н-д, конкурс на кращого оповідача казок, декламаторів байок, прози, віршів і т.д. Є конкурси любителів творчості (конкретного автора), знавців конкретного твору, юних літературознавців. Умови:

- незалежне, безпристрасне, компетентне журі;

- всі учасники мають одинакові умови підготовки (час для підготовки, необхідний мінімум інформації, знань, умінь і т.д.);

- учасники конкурсу – діти певної вікової категорії.

За тривалістю конкурси теж можуть бути різні: за один день, три-чотири дні, цілий навчальний рік тощо.

Методику проведення КВК і брейн-рингу знаємо із телебачення. Їх проводимо на заключному етапі вивчення теми, розділу. Цей вид – колективна командна форми боротьби. Вони мають логічну довершеність, як і урок.

Дата добавления: 2014-01-11