Визначення верхньої й можливої ціни продажу технології

Розрахункові документи.

Це дозволяє ліцензіарові переконатися в правильності визначення суми платежу.

Використання роялті при оплаті ліцензій відповідає другому економічному механізму передачі технології, яка передбачає більш тісні зв'язки між продавцем і покупцем науково-технічної продукції. Система роялті безпосередньо зацікавлює продавця в ефективнім освоєнні ліцензіатом одержуваної технології.

На відміну від роялті, паушальний платіж являє собою твердо зафіксовану в угоді суму винагороди, яка встановлюється на підставі оцінки можливого економічного ефекту й очікуваних прибутків ліцензіата.

Паушальні платежі застосовуються, звичайно, при продажі науково-технічної продукції разом із промисловим оснащенням, у відносинах з малознайомим партнером. Як правило, паушальний платіж більш вигідний ліцензіарові, який у цьому випадку не кредитує ліцензіата. Разом з тим, як свідчить досвід, сума паушального платежу часто буває менше повної вартості ліцензії, розрахованої за умовами платежу роялті.

Процес визначення продажної ціни ліцензії передбачає розрахунок декількох цінових показників і їх порівняння з метою пошуку найбільш прийнятних умов ліцензійної угоди. Серед цих цінових показників найбільш значимими є:

• верхня границя ціни ліцензії;

• можлива продажна ціна ліцензії, розрахована за умовами ліцензійних договорів, які найбільше часто зустрічаються на світових ринках;

• продажна ціна ліцензії на підставі пропонованих ліцензіаром умов угоди. Якщо розраховані всі три цінові показники, можна визначити ефективність і сприйнятливість майбутніх умов угоди. Так, якщо верхня границя ціни ліцензії перевищує найбільш можливу ціну, то придбання технології є ефективним, а якщо найбільш можлива ціна перевищує ціну пропозиції, те пропоновані ліцензіаром умови є прийнятними для ліцензіата.

Обов'язковим етапом розрахунку ціни є виявлення й аналіз альтернатив експорту або імпорту технології у формі ліцензії. Такими альтернативами експорту ліцензії є:

• проведення й реалізація продукції;

• організація СП;

• продаж технології іншому покупцеві в тій самій або іншій країні. Альтернативами імпорту ліцензії є:

• імпорт продукції або оснащення;

• придбання технології в іншого ліцензіара, у тому числі й в іншій країні;

• організація СП.

Уважається, що нова технологія впроваджується на основі придбання ліцензії. Верхня границя ціни технології (Ц^техн_вм)визначається із припущенням, що весь прибуток від використання технології передається продавцеві технології.

Якщо є базовий виріб, для розрахунку Ц^техн_вм використовується формула:

де Ц^ліц_прt - ціна продукції, яка виробляється за ліцензією в tмму року; N_t^ліц - річний обсяг виробництва цієї продукції в tмму року; Ц_t^c- ціна одиниці старої (базової) продукції в tмму року; Ntc- річний обсяг старої продукції в tмму року; К^c_t,К^ліц_t- у відповідності капітальні вкладення для організації проведення старої й ліцензійної продукції в tмму року; 3_tc,3_t^ліц- відповідно річні витрати проведення базової й ліцензійної продукції в tмму року.

Якщо базовий виріб відсутнє, для розрахунку Ц_вм^техн використовується інша формула:

де γ - коефіцієнт, який ураховує частку витрат на придбання технології в загальній сумі капітальних вкладень (ухвалюється приблизно, виходячи з досвіду); Р_н - норма щорічних відрахувань для виплати вкладень у технологію в собівартості продукції; р*- гранична рентабельність(мінімальна); Т - період дії угоди; К_оф^ліц- капітальні вкладення в основні фонди, рекламу й т.п. за вирахуванням витрат на придбання ліцензії.

Дата добавления: 2014-01-11