Історія виникнення та розвитку залізобетону

VI. Запуск программы и проверка достигнутой точности решения

IV. Разработка программы решения

III. Разработка блок-схемы алгоритма решения

II. Разработка алгоритма решения

I. Краткое описание метода итерации

Математическая постановка задачи

Форма представления контрольной работы

……..

……..

……..

V.Таблица с вычислениями для ручной проверки корректности программы

……..

……..

VII. Ответ с заключением (выводами)

Розвиток металургійної, цементної промисловості та вимог до несучої здатності, довговічності, вогнестійкості конструкцій зумовили впровадження в будівництво залізобетонних конструкцій.

У ряді країн приблизно одночасно з’являються ідеї підсилення бетону металевою арматурою з метою підвищення міцності в роботі на розтяг.

Перші спроби поєднання сталі (заліза) з бетоном для сумісної роботи були інтуїтивними.

Французький інженер Ж.Ламбо в 1849 (50) році побудував залізобетонний човен (армобетон).

Американець Г.Гіатт здійснив дослідження роботи бетонних балок (брусків).

Француз Ж.Монье в 1861 році використав принцип Ламбо і виготовив залізобетонні плити та діжки, на що в 1867 році перший отримав патент.

В 1892 році французький інженер Ф.Геннебік застосував важливе удосконалення залізобетонних конструкцій – похилі та поперечні стержні (хомути) для підсилення бетону при його роботі на зріз та сколювання. Геннебік запропонував наближені формули для розрахунку залізобетонних конструкцій, подібних до сучасних.

В Україні залізобетон став широко впроваджуватись в 1870-1880 рр. з розвитком цементної промисловості.

В результаті наукової і практичної діяльності в Україні Н.К. П’ятницького, С.І. Рудницького, А.С. Кудашева і в Росії Н.А. Белелюбського, А.Ф. Лолейта, А.В. Кузнєцова залізобетонні конструкції почали широко застосовуватися в практиці будівництва. Починаючи з 1898 р. залізобетон впроваджується для будівництва на залізницях.

Піонером впровадження залізобетону в Україні був інженер С.І.Рудницький, який працював в Одесі. Його будівельна організація впродовж 1889-1907 рр. побудувала близько 100 залізобетонних резервуарів на залізничних коліях, застосувала залізобетон в конструкціях Бессарабського ринку в Києві, стеаринового заводу, житлових та торговельних будинків в Одесі.

На початку минулого століття в Україні значний вплив на впровадження залізобетону в будівництво мали інженери земств, залізниць, викладачі вузів, особливо, професори С.А.Прокоф’єв, Я.В.Столяров, Є.О.Патон, інженери Ю.І.Успенський, Н.К.П’ятницькій, А.Г.Гінзбург, В.І.Леонтович, Н.І.Летуновський, І.А.Кириленко, С.А.Віслоцький та інші.

Початком впровадження сучасних залізобетонних конструкцій в будівництві є об’єднання ребристого перекриття з колонами в єдину каркасну систему.

Результатом такого рішення вперше в Україні було побудовано будинок в Катеринославі. Це двоповерховий пакгауз розмірами 35х80 м.

Найбільшою будовою з повним залізобетонним каркасом був 6-поверховий комерційний банк у Харкові (1913 р. А.І.Рженишевський та Н.В.Васильєв).

В Україні найбільш видатною інженерною спорудою з монолітного залізобетону є маяк в м. Миколаєві. У 1903 р. інж. Н.К. П’ятницькій і арх.. А.А. Баришніков запроектували маяк у 3-х варіантах (метал, цегла, залізобетон). Перевага була віддана залізобетонному варіанту. Це конусоподібна труба Н=36 м. Товщина стінок 20÷9 см.

Серед перших збірних залізобетонних конструкцій були плити, сходи, труби, палі, елементи мостів.

На при кінці ХІХ ст.. на основі досвіду та теоретичних праць був розроблений метод розрахунків за допустимими напруженнями.

Значний внесок у розвиток методів розрахунку залізобетонних конструкцій зробили вчені України.

Професор Львівської політехніки М. Тульє – в 90-х роках позаминулого століття ввів поняття про стадії напружено-деформованого стану згинальних елементів.

Київський інженер А.С. Кудашев в 1898-1899 рр. у лабораторії Південно-Західної залізниці виконав дослідження, якими підтвердив доцільність прийняття гіпотези плоских перерізів.

В 1919 році організовано інститут будівельної механіки, де виконувались важливі дослідження задач будівництва. В різні роки тут працювали видатні вчені С.П.Тимошенко, А.Л. Граве, К.К. Симінський (курс статики споруд).

Вищу будівельну освіту в Країні надавали: Київський, Одеський політехнічні інститути, Харківський технологічний та архітектурний.

В 1930 р. на базі факультетів технічних вузів створені інженерно-будівельні інститути в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Полтаві, Одесі та ДІІТ.

Завдяки зусиллям учених, інженерів, будівельників Україна є державою з високим промисловим потенціалом: промислові об’єкти, інженерні споруди, електростанції, метрополітени, палаці культури, театри, готелі, житлове будівництво.

На темпи та якість розвитку будівництва в Україні негативно вплинули грубі прорахунки в політиці планування. Планування капітального будівництва складалося без наукового обґрунтування доцільності та району будівництва. Був відсутній баланс між планами капітального будівництва та їх матеріально-технічним забезпеченням.

Керівний партійно-адміністративний апарат часто ігнорував думкою спеціалістів і вчених і приймалися помилкові рішення з важливих питань будівництва. Так будівництво Дніпровського каскаду ГЕС привело до затоплення (знищення) родючих чорноземів, знищення флори, фауни, зміни клімату. Непродумані плани розміщення АЕС, ТЕЦ.

Невиправданим було широке застосування збірного залізобетону за рахунок монолітного та скорочення використання цегли. Панельне будівництво зумовило одноманітність масивів і цілих забудов.

Та все ж України за своїм економічним, науковим, виробничим потенціалом посідає одне з провідних місць у світі.

Дата добавления: 2014-01-20