Способи будівництва підземних споруд. Контроль якості забивки палей, відмова, застава

Контроль якості забивки палей, відмова, застава.

Якість виконання робіт відповідно до вимог нормативних документів та робочих креслень. Роботи повинні виконуватися за розробленими ПВР та технологічними картами з детально відпрацьованим операційним контролем якості. Обов’язкові також акти на закриті роботи з улаштування свердловин, армування, позначок ростверка; ведення журналу робіт, сертифікати на використані матеріали. Потрібен ретельний контроль за бетонуванням, виключивши можливість обвалень стінок свердловин. Якість бетону визначається по зразках, які виготовляють із відібраних проб з кожної партії бетонної суміші, зберігають в тих же умовах, що і твердіючий бетон палей, та випробовують у проектному віці (28 діб звичайних і 90 діб гідротехнічних бетонів). Особливу увагу приділяють місцеположенню палей: допустимі відхилення в плані від проектного положення при однорядному розташуванні не білььше 0,2 діаметра (перерізу) палі, при 2…3 рядному – не більше 0,3 діаметра. Вертикальні позначки ростверка ±50 мм монолітного, ±30 мм збірного.

По завершенню робіт роблять виконавчу схему з прийманням робіт комісією до початку виконання послідуючих робіт. Роботи в зимових умовах з улаштування занурюваних палей майже не відрізняються від виконання таких робіт в звичайних умовах. При промерзанні грунту вибурюють лідируючу свердловину на глибину промерзання, а далі занурюють звичайними методами палю. При влаштуванні буронабивних палей головну увагу приділяють недопущенню попадання снігу та наледі в свердловини ‑ їх закривають після улаштування. Дуже важливо також не допустити замерзання бетонної суміші під час бетонування та витримати необхідний термо-вологісний режим на період твердіння, закриваючи термоізоляційними матеріалами відкриті поверхні.

Традиційний відкритий – н айбільш розповсюджений. Котлован відривають, в ньому споруджують запроектовану конструкцію і після захисту її стін (гідроізоляція та їн.) пазухи засипають, пошарово ущільнюючи грунт. Такий спосіб раціональний в сухих грунтах на глибину до 15 метрів. Але в складних гідрогеологічних умовах, особливо при глибокому закладанні підземних споруд, традиційний метод стає економічно невигідним, а інколи і технічно неможливим. У кожному конкретному випадку розробляють детальну технологію виконання таких робіт і з порівнюваних варіантів вибирають найбільш ефективний за найважливішими техніко-економчними показниками.

Один з добре технологічно відпрацьованих методів будівництва підземних споруд – «стіна в грунті». Його суть: по периметру майбутньої споруди (як правило, це її фундамент або тільки захисна стіна) споруджують запроектовану «стіну в грунті». Траншею потрібної ширини відривають на повну глибину по всьому периметру або окремими ділянками довжиною 3…6 метрів. В нестійких грунтах для попередження обвалення стінок використовують суспензію бентонітової глини або рідше ‑ обсадні елементи. Траншею можуть виконувати суцільно грейфером, а можуть спочатку пробурювати свердловини, а після їх бетонування розробляти грунт між ними. «Стіну в грунті» можуть виконувати із суцільного ряду буронабивних палей.

«Стіну в грунті» намагаються виконувати на всю товщу (глибину) нестійкого грунту, щоб установитиїї на шар щільного грунту (граніт, дресва і т.ін). В підготовленій траншеї стіну можуть влаштовувати монолітну, а також із збірних елементів з послідуючим омонолічуванням тільки стиків. В стійких сухих грунтах застосовують сухий спосіб монтажу і бетонування, а в насичених водою грунтах використовують суспензії бентонітової глини. Після влаштування стіни в траншеї і затвердіння бетону під її захистом розроблять грунт всередині грейферами або іншими машинами і виконують інші роботи. При необхідності здійснюють заходи по захисту від ґрунтових вод.

Дата добавления: 2014-01-20