Поняття «система», «структура». Системно-структурна організація мови

Кожна мова існує у вигляді системи, складові частини якої перебувають одна з одною в певному закономірному зв’язку, вона найтісніше з усіх явищ пов’язана з людською свідомістю і з суспільством, яке нею користується.

Терміни «структура» і «система» стали своєрідними ключовими словами сучасної лінгвістики. Слово «система» у «Словнику української мови» має 5 значень що можуть бути застосовувані до опису мови: порядок розташування; форма організації, будова; сукупність елементів, об’єднаних за спільною ознакою, призначенням; сукупність принципів певного вчення; будова, структура, єдність закономірно розташованих та функціонуючих частин.

Філософія визначає поняття «системи» як сукупності визначених елементів, між якими існує закономірний зв’язок чи взаємодія. Найважливішими рисами системи є розчленованість і цілісність. Розчленованість передбачає наявність окремих елементів, одиниць, а цілісність відображає завершену об’єднаність їх як окремого об’єкта автономного, незалежного, відокремленого від середовища.

Типи систем. Існує два типи систем: гомогенні (однорідні) та гетерогенні (різнорідні). В гетерогенних системах елементи різного характеру можуть перебувати в різних ієрархічних стосунках. Серед систем розрізняють відкриті і закриті. Закритою є система, яка складається з точно визначеної кількості компонентів, і будь-яке вилучення з її складу хоча б одного елемента (або додавання) порушує механізм її функціонування. Відкрита система дозволяє як вилучати з її складу окремі елементи, так і долучати нові, причому подібні зміни не заважають системі виконувати своє призначення. Існує ще протиставлення статичних і динамічних систем. Статична система подібна до механізму, вона не змінюється з плином часу, динамічна подібна до організмів – зазнає змін протягом часу внаслідок взаємодії з середовищем.

У вченнях про мову крім терміна «система» досить широко використовують і термін «структура», навіть спостерігається явище ототожнення, змішування цих понять з причини недостатньо глибокого розуміння їхньої сутності. Термін «структура» в мовознавчу науку ввели представники Празького лінгвістичного гуртка і позначили ним внутрішні відношення в системі мови між її складовими елементами, частинами. В.І.Кодухов вважає поняття системи ширшим, що охоплює усю мову. Структуру ж мови становлять лише відношення, а тому структура – це компонент, одна з ознак системи. О.С.Мельничук визначав ці терміни як одну й ту ж властивість мови, але розглядувану в двох аспектах – з боку складових частин, що утворюють цілісність (система), і з боку цілісності, що членується на складові частини і певним чином організується (структура).

Система – це сукупність елементів, для якої характерне: а) закономірність відношень між її елементами; б) цілісність як результат цієї взаємодії.

Структура розкривається у відносно стійких зв’язках між компонентами системи, при цьому та сама структура може виступати як спосіб організації найрізноманітніших систем. Наприклад, структурно організовані системи за алфавітним порядком – словники, алфавітні каталоги, телефонний довідник за прізвищами абонентів.

Якщо проаналізувати вживання цих термінів у лінгвістичній літературі, то під системою більшість дослідників розуміють організовану сукупність одиниць зі спільною функцією і оперують такими виразами, як мовна система та її підсистеми (фонетична, лексична, синтаксична, системачленів речення тощо). Термін структура застосовують або при описі відношень між одиницями системи (ієрархічна структура мови), або між компонентами мовної одиниці (структура слова, структура речення), або між елементами мовних класів, розрядів, парадигм (напр., структуру синтаксичної парадигми визначають як ряд синтаксичних конструкцій за комунікативними типами). Тобто поняття структури з’являється за наявності складної організації системи – при великій кількості складників і різноманітності взаємозв’язків між ними. Так, до системи гудків у телефонній трубці (довгі гудки, короткі гудки), об’єднуваних в ціле лише функціональним призначенням (встановлення комунікативного зв’язку), поняття структури зайве. Інакше з мовою. Тут самоочевидним є множинність елементів та їхня організованість. У мові все регламентовано і підпорядковано певним правилам, що діють в межах підсистем чи між ними: фонетичним, словотвірним, морфологічним, синтаксичним, інтонаційним тощо.

Структура мови є механізмом, що уможливлює функціонування мовної системи. Наприклад, академік Л. В. Щерба сконструював не обтяжене ніякими лексичними значеннями «речення», що наочно демонструвало граматичну структуру російської мови: Глокая куздра штеко будланула бокрёнка. В ньому на основі синтаксичних, морфологічних зв’язків та формальних показників, притаманних мовній структурі, можна виокремити підмет (куздра), встановити частину мови (іменник), рід(жін.), число (однина), відмінок (називнй); присудок (будланула), дієслово, вид (доконаний), час (минулий), особа (третя) тощо.

Дата добавления: 2014-01-11