Біржові договори як різновид купівлі-продажу

Біржові угоди.

Загальна характеристика біржових договорів. Усі договори, що укладаються в сучасній комерційній практиці, можна поділити на такі, що укладаються на організованих і неорганізованих ринках. Саме до перших і належать договори, що укладаються на біржах.

Правове регулювання відносин щодо укладення, виконання та припинення бір­жових договорів в Україні здійснюється нормами ЦК, Закону «Про товарну біржу» від 10.12.1991 р., Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р., законів «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 р., «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. тощо.

Незважаючи на існування певної кількості нормативно-правових актів, які містять норми, що стосуються біржових договорів, правове регулювання відпо­відних суспільних відносин в Україні не можна визнати досконалим, оскільки вітчизняне законодавство не визначає єдиний біржовий механізм, який би відповідав світовим стандартам біржової торгівлі.

ЦК не містить будь-яких спеціальних приписів щодо укладення, виконання та припинення біржових договорів, § 4 глави 30 ГК (ст.ст. 278—282) хоча і на­зивається «Біржова торгівля», але містить лише певні положення, що стосуються товарних бірж, фондові біржі у ньому навіть не згадуються, а біржові договори практично не регулюються. Якщо взяти інші нормативно-правові акти, то вони стосуються або окремих аспектів певних видів біржових договорів, або лише визначають загальні поняття.

Так, наприклад, Закон України від 10 грудня 1991 р. «Про товарну біржу» містить лише ст. 15, присвячену біржовим правочинам, згідно із якою біржовою операцією визнається правочин, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо він становить купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, до­пущених до обігу на товарній біржі; б) якщо його учасниками є члени біржі; в) якщо він поданий до реєстрації та зареєстрований на біржі не пізніше на­ступного за вчиненням правочину дня.

По суті, безпосереднім регулятором відносин щодо вчинення біржових правочинів є Правила біржі, які затверджуються біржовою радою (біржовим комітетом) та реєструються в установленому законодавством порядку. Так, наприклад, торгівля на фондовій біржі здійснюється за правилами фондової біржі, які затверджуються біржовою радою та реєструються Державною комі­сією з цінних паперів та фондового ринку. Вони визначають порядок: орга­нізації та проведення біржових торгів; лістингу та делістингу цінних паперів; допуску членів фондової біржі та інших осіб, визначених законодавством, до біржових торгів; котирування цінних паперів та оприлюднення їх біржового курсу; розкриття інформації про діяльність фондової біржі та її оприлюднення; розв'язання спорів між членами фондової біржі та іншими особами, які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством; здійснення контролю за дотриманням членами фондової біржі та іншими особами, які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством, правил фондової біржі; накладення санкцій за порушення правил фондової біржі (див. ст. 25 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»).

За правовою природою більшість біржових договорів є купівлею-продажем. Разом з цим існують біржові договори, які суттєво відрізняються від купівлі-продажу в її класичному розумінні, зокрема, це договори РЕПО.

Формально «РЕПО» — це сукупність 2 договорів купівлі-продажу. Проте на відміну від класичної купівлі-продажу, метою сторін, що вступають у зазна­чені договірні відносини, є не продаж майна у власність, а тимчасове надання фінансових коштів «під відступлення права власності на майно» чи під заставу майна. Майном, що використовується за схемою РЕПО, є цінні папери. Кла­сичним прикладом РЕПО є укладення брокером на підставі доручень клієнтів договорів купівлі-продажу цінних паперів, розрахунок за якими здійснюється брокером з використанням грошових коштів чи цінних паперів, наданих ним клієнту з відстроченням їх повернення (так зване маржинальне кредитування). Таким чином, між брокером і клієнтом складаються відносини, що нагадують заставу бездокументарних цінних паперів (при цьому предмет застави залиша­ється у заставодавця), але насправді не є заставою.

Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або іншим особам відповідно до законодавства, зокрема, брокерам. При цьому законо­давство встановлює чітки вимоги як до членів біржі, так і до брокерів. Так, наприклад, членами фондової біржі можуть бути винятково торговці цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку. Брокерами можуть бути лише фізичні особи, зареєстровані на біржі відповідно до її статуту, їх обов'язки полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і подання здійснюваних ними операцій для ре­єстрації на біржі. Кількість брокерів кожної біржі визначається радою біржі.

Істотними умовами біржових договорів як договорів купівлі-продажу є предмет, ціна, строк.

Предметом біржового договору як договору купівлі-продажу є біржовий товар (базовий актив), який обов'язково має відповідати наступним вимогам: 1) мати родові ознаки; 2) піддаватися стандартизації за кількістю та якістю; 3) допус­катися біржею для біржової торгівлі відповідно до встановленого порядку.

У світовій практиці як біржовий товар (базовий актив) можуть виступати: на нефінансових ринках — базові метали (мідь, нікель, алюміній, цинк, олово, свинець, золото, срібло); енергоносії; сільгосппродукти (картопля, свинина, баранина, соя, зернові (ячмінь, пшениця); кава «Робуста», какао та інші «м'які» товари; фрахт; на фінансових ринках — акції; Індекс РТ-8Е-100; облігації; кредитні інструменти (казначейські векселі, комерційні векселі, депозитні сертифікати); валюта.

В Україні біржові договори набули найбільшого поширення при торгівлі сільськогосподарською та хімічною продукцією, вугіллям, сировиною.

У будь-якому разі біржовим є тільки такий товар, що включений до коти­рувального списку конкретної біржі.

Як вже зазначалось, разом з предметом істотною умовою біржового до­говору є ціна.

Ціни на біржі формуються вільно, їх рівень визначається на кожен вид біржового товару співвідношенням попиту та пропозиції на відповідний момент біржових торгів. На біржі використовуються такі поняття: ціни продавця (пропозиції), ціни покупця (попиту), ціни біржових правочинів, котирувальні ціни. Ціною продавця на біржовий товар визнається ціна, що зазначена учасником біржових торгів у заявці на продаж, а також названа ним під час торгів з метою стимуляції продажу. Під ціною покупця розуміють ціни, що зазначені покупцем в заявках на купівлю, а також ті, які називаються ним безпосередньо під час торгів при обговоренні пропозиції продавця. Ціною біржового правочину (договору) є остання з тих цін, які названі покупцем (продавцем) під час біржових торгів на конкретну позицію товару, що зафіксована біржовим маклером. Котирувальна ціна — це ціна, визна­чена котирувальною комісією біржі шляхом аналізу цін біржових правочинів, цін продавців, цін покупців на підставі єдиних критеріїв та спеціальних методів.

Головні особливості укладення біржових договорів полягають у тому, що, по-перше, вираження оферти та її акцепт здійснюються в умовах конкуренції продавців і покупців, по-друге, відбувається своєрідне «знеособлення» договору, оскільки виключаються всі безпосередні, особисті відносини між продавцем і покупцем.

Біржовий договір, на відміну від договорів, що укладаються поза біржою, має містити додаткові реквізити: печатку біржі; реєстраційний номер, який присвоюється біржою; підписи посадових осіб біржі тощо. Він вважається укладеним з моменту його реєстрації на біржі.

Види біржових договорів. Усі біржові договори можна класифікувати на види за декількома ознаками. Так, наприклад, залежно від терміну виконан­ня розрізняють касові та строкові біржові договори. Касовими називаються біржові договори, які підлягають негайному виконанню. Так, наприклад, на українському фондовому ринку касовим вважається договір, розрахунок за яким здійснюється в день його укладення або в дводенний строк з моменту укладення. Строковими називаються біржові договори, які мають фіксовані строки розрахунку, укладення та встановлення ціни.

Строкові біржові договори, в свою чергу, поділяються: 1) за механізмом укладення — на прості або тверді, умовні (ф'ючерси, опціони), пролонгаційні; 2) за строком розрахунку — з розрахунком на кінець місяця, на середину мі­сяця, через фіксоване число днів після укладення договору; 3) за моментом встановлення ціни — з встановленням ціни на день реалізації, на конкретну дату, відповідно до поточної ринкової ціни.

Залежно від умов ознайомлення з біржовим товаром розрізняють договори, що можуть бути укладені без попереднього ознайомлення з товаром, і договори, що можуть бути укладені на основі попереднього огляду всієї партії товару та окремих її зразків.

Біржові договори можна класифікувати й за іншими ознаками.

Оскільки більшість договорів, що укладаються сьогодні у світовій комер­ційній практиці, становлять строкові біржові договори (форварди, ф'ючерси, опціони на валюту і процентні ставки), зупинимось докладніше на характе­ристиці саме цього виду біржових договорів.

Строкові біржові договори. До головних особливостей строкових біржових договорів можна віднести те, що вони: 1) є договорами з відкладеним терміном виконання; 2) не спрямовані на набуття реального товару, а обмежуються ви­платою різниці між ринковою (біржовою) і договірною ціною.

Зазначені особливості відрізняють строкові біржові договори від так званих иравочинів на реальний товар з негайним постачанням, які називаються спо­товими (фог) або наявними (фізичними) правочинами.

Строкові біржові договори мають й іншу назву — деривативи.

Дериватив— це фінансовий інструмент, вартість якого є похідною стосовно вартості активу, що його забезпечує. У зв'язку з цим дери­вативи називають «похідними фінансовими інструментами».

Вітчизняне законодавство відносить до деривативів форварди, ф'ючерси та опціони. Легальне визначення деривативу, його види, основні права та обов'язки сторін закріплені в Законі «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно із п. 1.5 ст. 1 зазначеного Закону дериватив — стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Стандартна (типова) форма деривативів та порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством (див. постанову Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1999 р. № 632 «Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів»).

До деривативів належать: форвардний контракт, ф'ючерсний контракт, опціон. Відповідно до виду цінностей деривативи поділяються на: а) фондовий дериватив — стандартний документ, який засвідчує право продати та/або ку­пити цінний папір на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу фондових деривативів встановлюються державним органом, на який покладаються функції регулювання ринку цінних паперів; б) валютний дери­ватив — стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити валютну цінність на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу валютних деривативів установлюються Національним банком України; в) товарний дериватив — стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити біржовий товар (крім цінних паперів) на обумовлених стандартних умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу товарних деривативів уста­новлюються органом, на який покладаються функції регулювання товарного біржового ринку.

Форвардний контракт — стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення форвардного контракту.

Форвардний контракт повинен мати такі реквізити: назва контракту; сторони контракту; базовий актив контракту та його характеристики (емітент, вид цін­ного паперу, його номінальна вартість, термін обігу, інші відомості для цінних паперів; вид валюти — для коштів; асортимент — для інших товарів); кількість базового активу; вартість контракту; ціна виконання; термін виконання; по­рядок оплати придбаного (проданого) базового активу; відповідальність сторін у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, встановлених цим контрактом; порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення та ви­конання контракту; адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін контракту.

Будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися від його ви­конання винятково за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Претензії щодо невиконання або нена­лежного виконання форвардного контракту можуть пред'являтися винятково емітенту такого форвардного контракту. Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту. Покупець форвардного контракту має право без погодження з іншою стороною контракту в будь-який момент до за­кінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту продати такий контракт будь-якій іншій особі, включаючи продавця такого форвардного контракту.

Ф'ючерсний контракт — стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.

Ф'ючерсний контракт повинен мати такі реквізити: назва контракту; вид контракту (з поставкою або без поставки базового активу); сторони контракту; базовий актив контракту та його характеристики (емітент, вид та кількість цінних паперів, його номінальна вартість, термін обігу, інші відомості для цінних паперів; вид та кількість валюти — для коштів; кількість, асортимент — для інших товарів); обсяг контракту; розмір початкової маржі; механізм визначення ціни на момент виконання; ціна виконання; одиниця виміру ціни; термін ви­конання; відповідальність сторін у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, встановлених цим контрактом; порядок розгляду спорів, що ви­никають під час укладення та виконання контракту; адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін контракту.

Будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання винятково за наявності згоди іншої сторони контракту або у випад­ках, визначених цивільним законодавством. Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту.

Опціон — стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фікса­цією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Опціон повинен мати такі реквізити: назва контракту; вид опціону (з по­ставкою або без поставки базового активу); сторони опціону; різновид опціону (опціон на купівлю, опціон на продаж); базовий актив опціону та його характеристики (емітент, вид та кількість цінних паперів, його номінальна вартість, термін обігу, інші відомості для цінних паперів; вид та кількість валюти — для коштів; кількість, асортимент — для товарів); ціна виконання; термін вико­нання (для опціону з виконанням протягом терміну дії) або день виконання (для опціону з виконанням у встановлену дату); порядок оплати придбаного (проданого) базового активу; розмір премії опціону; відповідальність продавця опціону в разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, встанов­лених опціоном; порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення та виконання опціонів; адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін опціону.

Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов'язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладе­ного опціонного контракту. Будь-який покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів). Претензії стосовно неналежного виконання або невиконання зобов'язань опці­онного контракту можуть пред'являтися винятково емітенту опціону. Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.

Правове регулювання строкових правочинів в Україні певною мірою відрізняється від аналогічних положень зарубіжного законодавства. Так, наприклад, у світовій практиці, на відміну від України, форвардні контракти укладаються лише поза біржами, а на біржовому ринку здійснюється обіг 2 основних ви­дів контрактів: стандартизованих ф'ючерсних контрактів, стандартизованих опціонних контрактів. Поза біржами, крім форвардних контрактів, здійсню­ється також обіг позабіржових опціонів, варантів, свопів, угод про майбутню проценту ставку (FRA), угод про максимальну проценту ставку (сарs), угод про мінімальну проценту ставку (соllars), угод про максимальну і мінімальну процентні ставки (floогs) тощо.

Дата добавления: 2014-01-11