Організаційні форми ТО і Р

Основна організаційна одиниця при виконанні робіт ТО і Р – робочий пост. Він представляє собою ділянку виробничої площі, призначену для розміщення автомобіля і яка також включає одне або декілька робочих місць для проведення ТО і Р.

У залежності від кількості і рівня спеціалізації робочих постів розрізняють дві форми організації виконання робіт по ТО і Р автомобілів: на універсальних і спеціалізованих робочих постах.

При обслуговуванні автомобілів на універсальних постах (УП), комплекс даного виду ТО або ремонту виконується на одному робочому посту, крім операцій по прибиранню і миттю. Для них при будь-якій організації процесу ТО і Р виділяється окремий пост. На універсальному посту (УП), роботи можуть виконуватися групою робітників усіх спеціальностей (слюсарів, мастильників, електриків) або робітників-універсалів високої кваліфікації. Переваги обслуговування на універсальних постах – можливість виконання на кожному посту різного обсягу робіт (або обслуговування різномарочних автомобілів), а також виконання супутнього ПР при різній тривалості перебування автомобілів на кожному посту. Недоліки такої форми організації робіт: забруднення повітря відпрацьованими газами у процесі маневрування автомобіля при заїзді і зїжджанні з поста; великі витрати часу на маневрування; необхідність багаторазового дублювання однотипного обладнання; обмежені можливості у використанні високопродуктивного гаражного обладнання; утруднення механізації і автоматизації виробничого процесу; підвищені витрати на ТО і Р; відсутність можливості поділу праці і спеціалізації робітників.

При обслуговуванні автомобілів на спеціалізованих постах (СП). На кожному з них виконується частина всього комплексу робіт даного виду ТО, що потребує однотипного обладнання і відповідної спеціалізації робітників. Організація робіт на СП усуває недоліки, що притаманні обслуговуванню і ремонту на УП.

Організаційні форми побудови технологічних процесів ТО і Р автомобілів включають: типову, агрегатно-участкову (ділянкову), комплексну, операційно -постову, агрегатно-зональну і інші форми.

При типовій формі організації: ТО-1 і ТО-2 проводять у повному об’ємі, окремо на універсальних чи спеціалізованих постах. ТО-2 (у цьому випадку) автомобіль проходить через три-чотири ТО-1. Це найбільш поширена форма.

При агрегатно-участковій (ділянковій) формі організації РОВ (ремонтно-обслуговуючого виробництва), всі роботи по профілактиці і ремонту автомобілів розподіляються між бригадами що закріплені за виробничими дільницями і котрі повністю відповідають за якість і результати своєї роботи. Виробничі дільниці спеціалізуються по агрегатах, системах і механізмах автомобіля. До складу бригад входять робітники усіх спеціальностей котрі необхідні для ТО і Р.

Кількість участків або дільниць залежить від обсягу робіт, конструкції і технічного стану автомобілів. Звичайно створюють вісім дільниць, з яких шість основних і дві допоміжні (слюсарно-механічна і прибирально-мийна). Дільницями керують бригадири чи відповідальні виконавці, з числа висококваліфікованих робітників. Організацією робіт по профілактиці і ремонту займається начальник виробництва через диспетчерів виробництва і керівників дільниць. Він підпорядковується головному інженерові АТП. Крім переваг (висока спеціалізація, більш повне використання обладнання, висока якість робіт і персональна відповідальність), така форма має і недоліки: ускладнена схема звітності, великі втрати часу на маневрування автомобіля з поста на пост і на доставку агрегатів на дільницю і т.і. Однак ця форма набула широкого застосування.

При комплексній формі організації виробництва у перший заїзд по автомобілю одночасно в міжзмінний час виконують весь обсяг ТО-1 і половину обсягу ТО-2, а у другий заїзд-другу половину ТО-2 і повний обсяг робіт ТО-1. Таким чином, два даних види ТО замінюють одним-комплексним. Однак незважаючи на великі переваги (збільшення випуску автомобілів з ТО, зменшення виробничих площ і т.і.) така форма не має широкого розповсюдження. Причина – порушення повнооб’ємного виконання робіт ТО-2 спричиняє порушення, у свою чергу,строгої спеціалізації постів.

При операційно-постовій формі, комплекс робіт даного виду ТО (в основному ТО-2), який включає і ремонтні роботи,розбивають на частини (не більше шести), які виконують послідовно у різні дні однієї неділі на спеціалізованих, незалежних один від одного, робочих постах. Роботи проводять у міжзмінний час. На відміну від комплексної при операційно-постовій формі організації, обслуговування ведуть не потоковим, а одиничним способом.

При агрегатно-зональній формі обсяг робіт ТО-2 виконують також частинами у декілька прийомів-заїздів,(звичайно п’ять-шість) на спеціалізованих постах у міжзмінний час. Дні заїздів вибирають не самостійно, як при операційно-постовій формі, а вони збігаються з проведенням ТО-1. Виконавці робіт спеціалізуються на обслуговуванні і ремонті певних агрегатів, як і при агрегатно-ділянковій формі організації виробництва.

Рівень організації ТО і Р оцінюють комплексом техніко-економічних показників, що поділяються на дві групи: кількісні і якісні. До кількісних показників відносять: експлуатаційну надійність автомобілів, коефіцієнт технічної готовності, матеріальні і трудові витрати на весь комплекс технічних дій, і інші.

До якісних показників відносять: число заявок на ПР за певний календарний період, кількість запізнень з випуском на лінію, передчасне повернення автомобілів з лінії із-за відказів, загальну тривалість простою по технічних несправностях на лінії і інші.

Дата добавления: 2014-01-11