Програмно-цільові методи управління автотранспортом і його підсистемами

Поняття про управління

Тема 9 Основні положення по управлінню виробництвом ТОіР автомобілів

Однією з основних задач ТЕА (технічна експлуатація автомобіля) є визначення шляхів і методів найбільш ефективного управління технічним станом і роботоздатністю автомобільного парку,а тому управління є однією з найважливіших функцій спеціаліста з автотранспортного менеджменту. Зміст і методи управління змінюються в залежності від місця спеціаліста в ієрархії управління ІТС: керівництво безпосередньо робітниками, спеціалістами, техніками; дільницею, цехом чи підприємством;групою підприємств чи галуззю.

Однак у суті управління,його технології є багато рис притаманних для всіх рівнів управління системами. Під системою розуміється сукупність елементів(підсистем),що знаходяться у взаємодії і які утворюють певну цілісність.

Управління представляє собою процес перетворення інформації в певні цілеспрямовані дії, що переводять систему якою управляють (автомобіль, цех, підприємство, галузь) з вихідного у заданий або оптимальний стан. Якщо при цьому досягається покращення стану системи,то управління рахується раціональним,а при досягненні оптимального стану – оптимальним.

До основних етапів управління відносять:

- визначення цілей системи;

- отримання інформації про стан системи;

- обробка та аналіз інформації,прийняття управлінських рішень;

- доведення рішень до виконавців;

- реалізація управляючого рішення і отримання реакції системи.

Відомі два крайніх методи управління – реактивний і цільовий.

При реактивному методі планування здійснюється перед початком дії або у його процесі,рішення приймаються без аналізу можливих шляхів і часто змінюються,і є певною реакцією на поточні події.

В загальному вигляді сутність цільового,або програмно-цільового методу управління полягає у чіткому визначенні кінечної цілі системи і, в об’єднанні у формі програми всіх видів діяльності для досягнення цієї цілі. Програма – це закінчений у часі і просторі комплекс заходів,що забезпечують досягнення поставленої цілі (або цілей).Програма ув’язує цілі з ресурсами,тобто визначає необхідну кількість ресурсів на кожній стадії,для їх перетворення у кінечний (цільовий) продукт або результат. Таким чином у програмах представлена сукупність матеріальних засобів,персоналу і виду діяльності,згрупованих за ознаками спільності цільового призначення.

Програми поділяються на цільові,які носять як правило соціально – економічний характер і ресурсні які є програмами забезпечення.

Програмно – цільовий підхід припускає наступну логіку планування і управління: цілі → програми → ресурси → план(рішення) → реалізація плану → нові або скориговані цілі.

Звичайно система або підсистема має декілька цілей,а поставлені перед системою цілі можуть досягатися різними способами.

Цілі системи характеризуються цільовими нормативами (ц.н.) які кількісно чи якісно характеризують стан системи при повному задоволенні потреб або реалізації поставлених задач.

Цільові показники (ц.п.) визначають можливий стан системи,тобто ступінь виконання ц.н. в умовах діючих обмежень у часі,ресурсах або інших обмежень. Відношення ц.п. до ц.н. характеризує рівень реалізації цілі.

Дата добавления: 2014-01-11