Порушення і забруднення ґрунтового покриву

Основні фактори та показники техногенного

План

МОНІТОРИНГ ЗАБРУДНЕННЯ ҐРУНТІВ

2.1 Основні фактори та показники техногенного порушення і забруднення

ґрунтового покриву.

2.2 Критерії оцінки стану ґрунтів.

2.3 Загальні принципи організації спостережень за рівнем хімічного забруднення ґрунтів.

2.4 Організація спостережень за забрудненням ґрунтів важкими металами.

2.5 Організація спостережень за забрудненням ґрунтів пестицидами.

2.6 Представлення результатів моніторингу забруднення ґрунтів.

Ґрунт (родючий ґрунт) - особливе органо-мінеральне природно-історичне утворення, яке виникло внаслідок впливу живих організмів на мінеральний субстрат і розкладу мертвих організмів, впливу природних вод і атмосферного повітря на поверхневі горизонти гірських порід у різних умовах клімату і рельєфу в гравітаційному полі Землі.

Постійне зниження площі і об'єму педосфери відбувається під впливом природних і антропогенних факторів. До перших відносяться: природна ерозія; природні шкідники, хвороби і бур'яни; зростання народонаселення. Основними антропогенними факторами забруднення і вилучення землі є: технічне перетворення (підземне будівництво, видобуток корисних копалин); штучна ерозія (осушування боліт, оголення землі та ін.); хибне господарювання (зміни гідрологічного режиму, неефективне сільськогосподарське виробництво, випалювання рослинності, винищування лісів); забруднення (теплоенергетичне, транспортне, сільськогосподарське, комунально-побутове, промислове); відвід під будівництво (гідротехнічне, транспортне, промислове, житлове). Якщо під впливом природних факторів не порушується рівновага й хід звичних геологічних процесів, то під впливом антропогенних факторів відбуваються негативні процеси, які призводять до деградації та виснаження ґрунтів, виключення їх з сільськогосподарського користування.

Деградація ґрунтів – сукупність процесів, обумовлених діяльністю людини, які зменшують їх родючість. Розрізняють фізичні, хімічні та біологічні види деградації. Причинами деградації ґрунтів є: ерозія, опустелювання, засолення, антиагротехнічні заходи, знищення лісів, використання пестицидів, кислотні опади тощо. Найбільшу шкоду педосфері наносить ерозія.

Близько 15% поверхні суші деградовано під впливом антропогенної діяльності (55,7% порушень викликано водною ерозією, 28% - вітровою ерозією, 12,1% - хімічним впливом, 4,2% - фізичним впливом).

Під хімічним забрудненням ґрунту розуміють зміну хімічного складу ґрунту внаслідок антропогенної діяльності, що спричинила погіршення його якості. Забруднення ґрунтового покриву зумовлене двома факторами:

1) забруднення, пов'язане з викидами промислових підприємств, енергетики, транспорту;

2) забруднення, зумовлене використанням в сільському господарстві хімічних засобів захисту рослин і добрив.

Забруднення зберігається упродовж тривалого часу, тому що здатність ґрунтів до самоочищення невелика або її може не бути зовсім (це залежить, головним чином, від ступеня динамічності вод зон аерації й насичення). Згубний вплив справляють кислотні дощі, які руйнують структуру ґрунтів, нищать мікроорганізми і привносять у ґрунти токсичні речовини.

Значну шкоду ґрунтам наносить забруднення важкими металами (ВМ), найбільш небезпечними із яких є Hg, Pb, Cd, Ni, Cu, Zn. Виробнича діяльність людини до утворення літосферних геохімічних аномалій навколо промислових центрів і вздовж автомагістралей. Деякі промислові підприємства перекачують до хвостосховищ, шламових ставів та накопичувачів різноманітні солі кольорових і важких металів, ціаніди, сполуки миш'яку, ароматичні вуглеводні. Кожний м² ґрунтів щорічно поглинає із атмосфери 6 кг шкідливих речовин, що призводить до концентрування цих компонентів у ґрунтах, змін фізико-хімічних властивостей останніх.

Пошук максимальної продуктивності при індустріальній експлуатації земель призводить до перенасичення ґрунтів мінеральними добривами. При цьому часто забувається, що підвищення врожайності має тенденцію до уповільнення, в той час як зростає кількість добрив, що вносяться. Лише 50% добрив, які вносяться у агроекосистеми США, засвоюються рослинами. При використанні добрив порушується кругообіг азоту (надлишок нітратів щорічно сягає 9 млн. т), фосфору (накопичення в ґрунтах, у хімічному зв'язку з Ca, Al та Fe, далі в водоймищах, викликаючи їх евтрофікацію).

Забруднення ґрунтів відбувається і внаслідок застосування пестицидів, до яких згідно з ДСТУ 3180-95 відносяться речовини (суміш речовин) хімічного або біологічного походження, що використовуються для боротьби з організмами, які завдають шкоди сільськогосподарським культурам або запасам сільськогосподарських продуктів, для знищення небажаної рослинності, збудників хвороб і переносників хвороб тварин і рослин, а також для регулювання розвитку організмів. Пестициди за дією на шкідників поділяються на такі групи: гербіциди (засоби знищення бур'янів), інсектициди (засоби для боротьби зі шкідливими комахами), нематоциди (засоби для знищення черв'яків), фунгіциди (засоби для боротьби з грибними і вірусними захворюваннями), бактерициди (засоби для винищення збудників хвороб) та ін. Препарати, що застосовуються задля обкурювання сільгоспугідь, тваринних дворів і побутових споруд, називають фумігантами, а речовини, які відстрашують тварин - репелентами. Окрім того, застосовуються дефоліанти - засоби для видалення листя (наприклад, бавовнику під час механічного збору). За хімічним складом розрізнюють пестициди хлорорганічні (ХОП), фосфорорганічні (ФОП), що містять Hg, As, Pb і інші токсичні сполуки. До числа найбільш широко використовуваних відносяться ФОП. При характеристиці пестицидів особливо часто використовується як токсикологічний показник LD₅₀ - доза середня летальна ефективна, яка спричиняє загибель у 50% стандартної групи тварин при певному терміні такого спостереження; при введенні токсикантів в шлунок до 50 мг/кг - сильнодіючі речовини, 50-200 - високотоксичні, 200-1000 - помірно токсичні, більше за 1000 мг/кг - малотоксичні.

Щорічно у ґрунтах знижується вміст гумусу (1,5-1,8 т/га на рік). Дегуміфікація пов'язана із зменшенням кількості і погіршенням якості органіки, що поступає в ґрунт; для запобігання цьому процесу необхідно внесення гною в кількості 8-12 т/га в рік, заорювання пожнивних залишків в ґрунт, застосування мульчування поверхні соломою і ін. Оптимальним вважається вміст гумусу у верхніх горизонтах чорноземів 5-7%.

Профілактичні і активні заходи щодо зменшення забруднення ґрунтів такі: суворе виконання положень закону про охорону природи; контроль за надходженням, вмістом в ґрунтах ЗР; вивчення можливих процесів трансформації ЗР в ґрунтах і на цій основі прогнозування можливого забруднення ґрунтів; максимальне можливе скорочення застосування найбільш небезпечних пестицидів; розробка нормативів ГДК речовин в ґрунтах з урахуванням процесів самоочищення ґрунтів.

Дата добавления: 2014-01-11