Критерії класів небезпечності хімічних речовин в ґрунтах

Віднесення хімічних речовин, що надходять у ґрунт, до класів небезпеки

Критерії оцінки стану ґрунтів

Нормування забруднення ґрунтів з розробкою науково обґрунтованих ГДК забруднюючих речовин – задача складна і ще далеко не вирішена як в Україні, так і в інших країнах.

Основним критерієм гігієнічної оцінки небезпеки забруднення ґрунту шкідливими речовинами є гранично допустима концентрація (ГДК) хімічних речовин у ґрунті. Крім ГДК використовуються ОДК, які визначаються розрахунковим шляхом.

ГДК – це такий вміст техногенних хімічних речовин у ґрунті, про якому прямий контакт з шкірою людини або надходження в організм по ланцюжках „ґрунт-рослинність-людина”, „ґрунт-рослинність-тварина-людина”, „ґрунт-вода-людина” та ін. гарантує відсутність негативного впливу на здоров'я, не порушує процеси самоочищення ґрунту та не впливає на санітарні умови життя.

ГДК є комплексним показником нешкідливого для людини змісту хімічних речовин у ґрунті, тому що критерії, які використаються при їхньому науковому обґрунтуванні, враховують усі можливі шляхи опосередкованого впливу забруднювачів на контактуючі середовища, біологічну активність ґрунту і процеси його самоочищення. Кожний зі шляхів впливу оцінюється кількісно з обґрунтуванням припустимого рівня вмісту шкідливих речовин за кожним з показників шкідливості. Найменший з обґрунтованих рівнів вміст є лімітуючим та приймається за ГДК.

При санітарно-гігієнічному нормуванні враховуються наступні лімітуючі показники шкідливості: транслокаційний (К₁) – лімітуючий перехід нормованої ЗР у рослину; міграційний водний (К₂) - лімітуючий перехід нормованої ЗР у водне середовище; міграційний повітряний (К₃) - лімітуючий перехід нормованої ЗР у повітряне середовище; загальносанітарний (К₄) - оцінюючий здатність ґрунту до самоочищення і ґрунтовий мікробоценоз.

За ступенем небезпеки хімічні речовини, які забруднюють ґрунтовий покрив, підрозділяються на 3 класи (ГОСТ 17.4.1.02-83): 1 – високо небезпечні, 2 – задовільно небезпечні, 3 – мало небезпечні (табл. 2.1), за наступними критеріями (табл. 2.2).

Таблиця 2.1

(за ГОСТ 17.4.1.02-83)

Клас небезпеки	Хімічна речовина
	Миш'як, кадмій, ртуть, свинець, селенів, цинк, фтор, бенз(а)пірен
	Бор, кобальт, нікель, молібден, мідь, сурма, хром
	Барій, ванадій, вольфрам, марганець, стронцій, ацетофенон

Таблиця 2.2

Показник	Норма для класів небезпеки
1-го класу	2-го класу	3-го класу
1. Токсичність, ДЛ50, мг/кг	< 200	200-1000	> 1000
2. Персистентність в ґрунті, міс.	> 12	6-12	< 6
3. ГДК в ґрунті, мг/кг	< 0,2	0,2-0,5	> 0,5
4. Міграція	мігрують	слабо мігрують	не мігрують
5. Персистентність в рослинах, міс.	> 3	1-3	< 1
6. Вплив на харчову цінність сільськогосподарської продукції	сильне	помірне	немає

За ступенем шкідливості хімічні речовини, на які розроблено ГДК складають наступний умовний ряд (по зменшенню негативного впливу): пестициди і їх метаболіти (ДДТ і ДДЕ) - важкі метали - нафтопродукти - сіркоорганічні сполуки.

Оцінка небезпеки ґрунтів, забруднених хімічними речовинами, проводиться диференційовано для ґрунтів різного характеру землекористування з урахуванням господарського використання територій (ґрунти населених пунктів, сільськогосподарські угіддя, рекреаційні зони і т.д.) та найбільш значимих для цих територій шляхів впливу забруднення ґрунту на людину.

Оцінки на основі ГДК мають ряд недоліків, зокрема, вони не враховують ефекти накопичення ЗР у результаті переходу з одного середовища в інше, у міру переміщення по трофічному ланцюзі, а також процеси трансформації при міграції. Тому оцінка рівня хімічного забруднення ґрунтів інколи проводиться за показниками, розробленими при сумісних геохімічних і геогігієнічних дослідженнях навколишнього середовища міст.

Оцінка рівня аномальності вмісту хімічного елементу проводиться за коефіцієнтом концентрації (К_с), що розраховується як відношення вмісту елемента i-го виду в досліджуваному об'єкті (С_i) до фонового значення (С_ф):

К_с = С_i / С_ф (2.1)

Замість фонового значення ЗР можна використовувати його величину ГДК; у цьому випадку визначається коефіцієнт техногенного геохімічного навантаження (К_i):

К_{i =} С_i / С_ГДК, (2.2)

де С_i - концентрація компонента i-го виду;

С_ГДК – ГДК компонента i-го виду.

У випадку полікомпонентної техногенної аномалії розраховується сумарний показник забруднення (СПЗ) за формулою:

_n

СПЗ = å K_i – (n –1), (2.3)

i=1

де К_с - коефіцієнт техногенного геохімічного навантаження;

n – число компонентів, що враховуються.

Як критерій оцінки еколого-геохімічного стану компонентів ОПС використовується сумарний показник вмісту токсикантів (Z_c), що являє собою суму коефіцієнтів концентрацій металів, обумовлених при оцінці забруднення, за винятком числа металів, зменшеного на одиницю:

_n

Z_c = å K_с – (n –1), (2.4)

i=1

де К_с - коефіцієнт концентрації;

n – число металів, що входять в асоціацію.

За значеннями Z_c для важких металів запропонована оціночна шкала системи “ґрунт – людина”:

1) припустимий ступінь забруднення (Z_c < 16);

2) помірний ступінь забруднення (Z_c = 16-32)_;

3) небезпечний ступінь забруднення (Z_c = 32-128)_;

4) надзвичайно небезпечний ступінь забруднення (Z_c > 128)_.

При цьому не враховуються класи гігієнічної небезпеки; той самий ступінь забруднення може бути викликаний різними важкими металами.

Загальну оцінку ступеня забруднення ґрунтового покриву з виділенням класів (зон) екологічного стану ґрунтів можна проводити за критеріями, що прийнятні для поверхневої частини літосфери (табл. 2.3), або за вмістом забруднюючих речовин з урахуванням їх диференціації за класом небезпеки (табл. 2.4).

Таблиця 2.3

Дата добавления: 2014-01-11