Типи департа­метизації, що виділяються на основі напряму групування

­

Вузька спеціалізація робіт

2. 1. За функціями 2. По продукту 3. За технологією

4. 1. Матрична. 2. Інноваційна. 3. Безструктурна

Групування робіт навколо ресурсів

1. 1. За чисельністю 2. За часом 3. За технологією

3. 1. По продукту 2. По споживачу 3. По ринку

Широка спеціалізація робіт

®

Широка спеціалізація робіт

Групування навколо результату діяльності

Вузька спеціалізація робіт

Зв'язки в організації та координація. В організації, що складається з багатьох час­тин, повинна здійснюватися певним чином коор­динація їх діяльності. Дана координація висту­пає основою структури організації, яку звичайно визначають як сукупність стійких зв'язків в організації.

Без зв'язків і фактичної взаємодії частин не може бути організованого цілого. Зв'язок є умо­вою, що визначає можливість взаємодії. Зв'язки між частинами організації здійснюються через канали комунікації. Види зв'язків відповідають видам тих відношень між частинами організації, що об'єднують частини в єдине ціле. В організації, як вона розглядається в даній роботі, зв'я­зок - це вираження відносин, а не якась дія. Зв'яз­ки різняться не тим, що робиться в їхніх рамках, а тим, як реалізуються відносини координації, що, у свою чергу, визначається тим, які відносини лежать в основі зв'язку. За допомогою зв'язків в організації здійснюється координація ролей і діяльностей. Ефективна координація є функцією двох змінних: прав і інформації.

В організації виділяються різноманітні типи зв'язків. Усе залежить від того, який критерій покладено в основу їхньої класифікації. Найчастіше аналізу піддаються такі пари зв’язків в організації: вертикальні і горизонтальні; лінійні і функціональні; формальні і неформальні; прямі і непрямі.

Вертикальні зв'язки з'єднують ієрархічні рівні в організації і її частинах. Вони формалізуються у процесі проектування організації, діють постійно і зображуються на всіх можливих її схемах, відоб­ражуючи розподіл повноважень або вказуючи на те, «хто є хто» в організаційній ієрархії. Дані зв'яз­ки слугують каналами передачі розпорядницької і звітної інформації, утворюючи тим самим стабільність в організації. У рамках вертикаль­них зв'язків вирішуються проблеми влади і впли­ву, тобто реалізується «вертикальне завантажен­ня» роботи. Звичайно зростання організації суп­роводжується зростанням вертикальних зв'язків, так що по кількості цих зв'язків можна судити про розмір організації. Сучасна велика промисло­ва організація із сотнями тисяч зайнятих може мати від 7 до 12 рівнів по вертикалі. Вертикальні зв'язки є єдиним типом зв'язків у рамках лінійної департаментизації. Вони відіграють важливу роль у здійсненні функціональної і продуктової депар­таментизації, але при цьому доповнюються гори­зонтальними зв'язками.

Використання вертикальних зв'язків у якості каналів передачі інформації для прийняття рішен­ня стає малоефективним, коли інформація, що ви­користовується для прийняття рішення, змушена проходити декілька рівнів організаційної ієрархії, Розташованих далеко один від одного. У цьому випадку створюється небезпека виникнення пере­кручування інформації («ефект зіпсованого телефону»), сповільнюється весь комунікаційний процес і виникають значні витрати.

Горизонтальні зв'язки - це зв'язки між двома та більше рівними по положенню в ієрархії або статусу частинами або членами організації. Їхнє головне призначення - сприяти найбільш ефек­тивній взаємодії частин організації при вирішенні виникаючих між ними проблем. Вони допомага­ють зміцнювати вертикальні зв'язки і роблять організацію в цілому більш стійкою при різно­манітних зовнішніх і внутрішніх змінах. Гори­зонтальні зв'язки створюють ряд важливих пе­реваг. Вони заощаджують час і підвищують якість взаємодії. Горизонтальні зв'язки розвивають у ке­рівників самостійність, ініціативність і вмотиво­ваність, послабляють боязнь ризику. На відміну від вертикальних, горизонтальні зв'язки, за ви­нятком матричної департаментизації, звичайно не формалізуються в ході проектування органі­зації. Важко знайти опис роботи або посадові обо­в'язки, де б було записано, коли і як здійснюва­ти зв'язки з рівними по статусу частинами органі­зації. Тому особливий інтерес становить аналіз практики і вивчення засобів встановлення таких зв'язків. У випадку, коли горизонтальні зв'язки встановлюються на неформальній основі вищим за рангом керівником, вони звичайно мають при­в'язку до часу, до події або до людей. Так, на­приклад, у ході засідання директор може запропонувати начальникам цехів на місці вирі­шити питання встановлення нового обладнання. Або керівник організації може дозволити начальнику відділу праці і заробітної плати і начальни­ку відділу кадрів самостійно вирішувати питан­ня встановлення окладів для робітників, оскільки він довіряє їм. Але, як тільки один із них залишить свою посаду з якихось причин, керів­ник швидше за все поверне це право собі і стане ним користуватися доти, доки новий начальник не заслужить у нього довіри. Здебільшого в цих випадках використовується метод встановлення прямих контактів між тими, хто має відношен­ня до проблеми.

Поряд із неформальними засобами існує ряд засобів формалізації горизонтальних відношень. У ряді випадків для посилення механізму гори­зонтальної взаємодії призначаються спеціальні засоби для здійснення двосторонніх контактів між підрозділами організації. Це можуть бути заступ­ники, що контролюють групу підрозділів одного рівня, або ж координатори - керівники проектів, програм, націлених на одержання одного певно­го результату або продукту. У даному випадку і тим і іншим надаються права, що перевищують рівень прав, яким наділені підрозділи, що всту­пили в горизонтальну взаємодію. Але при цьому вони не наділяються адміністративною владою лінійних керівників.

Наступною групою методів установлення гори­зонтальних зв'язків є створення цільових груп і команд, що складаються з представників різних частин організації і призначених для вирішення задач на стику підрозділів або проблем. Цільові групи частіше створюються на тимчасовій, а ко­манди - на постійній основі. Найбільш повний розвиток горизонтальні відносини отримують у рамках матричної департаментизації, коли ство­рюється формальна система подвійного підпоряд­кування.

Ще однією парою зв'язків, встановлених в організації, є лінійні і функціональні зв'язки. Поширене уявлення, що лінійні зв'язки - це ті, що пов'язані з виробництвом, а функціональні - із допоміжними стосовно виробництва функція­ми. Проте це зовсім не так. Лінійні зв'язки - це відносини, у яких начальник реалізує свої владні права і здійснює пряме керівництво підлеглими, тобто ці зв'язки йдуть в організаційній ієрархії згори вниз і виступають, як правило, у формі на­казу, розпорядження, команди, вказівки тощо. Природа функціональних зв'язків (або їх ще часто називають штабними) - дорадча, і за допомо­гою цих зв’язків реалізується інформаційне за­безпечення координації.

Лінійні зв'язки мають в організаційній ієрархії спрямованість знизу вгору і виступають у формі поради, рекомендації, альтернативного вирішен­ня та ін. (рис.).

Дата добавления: 2014-01-11