Резолюція

НАКАЗ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

УЧЕБНО-МЕТОДИЧЕСКИЕ МАТЕРИАЛЫ ПО ДИСЦИПЛИНЕ

Основная литература

1. Конституция Республики Беларусь. Мн., 1997.

2. Гражданский кодекс Республики Беларусь: С изменениями и дополнениями по состоянию на 10 февраля 2003 года.3-е офиц. изд., с изм. и доп. Мн.;НЦПИ РБ, 2003.621 с.

3. Основные направления социально-экономического развития Республики Беларусь на период до 2010 г. Мн., Мисанта, 2002. 111 с.

4. Агапова Т.А., Серегина С.Ф. Макроэкономика: учебник. 4-е изд./под общ. ред. А.В.Сидоровича. М., МГУ, Издательство «Дело и Сервис», 2002. 447 с.

5. Макроэкономика: Учеб. пособие для экономических специальностей вузов/ под ред. М.И.Плотницкого. М.:Новое знание, 2007, 461 с.

6. Тарасевич Л.С., Гребенников П.И., Леусский А.И. Макроэкономика: учебник/под общ. ред Л.С.Тарасевича, М., Юрайт, 2003.652 с.

7. Экономическая теория: Учебное пособие/Под общ. ред.акад. В.И.Видяпина, А.И.Добрынина, Г.П. Журавлевой, Л.С. Тарасевича. – М.: ИНФРА.-М., 2002.

8. Макроэкономика: учебн. пособие/П.В.Новикова, А.П.Морова, А.О.Тихонова и др.; под ред.И.В.Новиковой и Ю.М.Ясинского.-Акад.упр. при Президенте Республики Беларусь, 2006.

Розпорядження – це акт управління посадової особи, державного органу, організації, установи, підприємства (незалежно від форм власності), що виданий у межах їхньої компетенції і має обов'язкову юридичну силу щодо громадян (працівників) та підпорядкованих організацій, яким адресоване розпорядження.

Розпорядження міського, сільського селищного голови – одноособовий акт, який видається у межах повноважень посадової особи, спрямований на вирішення певного управлінського завдання. Розпорядження міського, сільського селищного голови є зазвичай актом ненормативного характеру.

Реквізити розпорядження: Герб України, назва органу управління або посада посадової особи, що видає розпорядження; назва виду документа (розпорядження); заголовок; дата; номер; місце видання; текст розпорядження; розшифровка підпису; підпис відповідальної особи.

Структура тексту розпорядження: 1) Констатаційна частина (преамбула); 2) Розпорядча частина («зобов’язую», «пропоную», «доручаю», «вимагаю»): 1 …, 2 …, 3 … 3) Покладення контрольних функцій.

Наказ – розпорядчий документ, що видається керівником підпри­ємства, структурного підрозділу організації, установи на правах єдино­начальності й у межах своєї компетенції.

Наказ видають на основі та для виконання законів, постанов і роз­поряджень уряду, наказів та директивних вказівок вищих органів.

Розрізняють накази про особовий склад та накази із загальних питань (з питань основної діяльності).

Накази про особовий склад належать до окремої групи кадрових документів і регламентують такі питання: оформлення призна­чення, переміщення, звільнення працівни­ків, відрядження, від­пустки, надання різноманітних відпусток, стягнення, заохочення, відрядження, різні заохочен­ня, нагороди та стяг­нення.

Наказ із загальних пи­тань (з питань основ­ної діяльності) буває двох видів:

а) ініціативний наказ видається для опера­тивного впливу на процеси, що виника­ють усередині органі­зації (підприємства);

б) на виконання роз­поряджень вищих ор­ганів видається при ство­ренні, реорганізації або ліквідації структур­них підрозділів, при затвердженні поло­жень про структурні підрозділи, при підсу­мовуванні діяльності установ, затвердженні планів тощо.

Накази оформляються куто­вим способом або повз­довжнім. Структура:

1. Назва організації (підприємства)

2. Назва виду доку­мента (наказ)

3. Дата підписання на­казу

4. Місце видання на­казу

5. Індекс

6. Заголовок до тексту

7. Текст

8. Підпис керівника установи, організації, підприємства

9. Відмітка про погодження

Текст наказу складається із констатуючої та розпорядчої частин.

Констатуюча частина містить такі елементи: вступ (вказано причину видання наказу); доведення (переказано основні факти); висновок (викладено мету видання наказу). Якщо підставою для видання на­казу є розпорядчий документ вищої установи, то в констатаційній частині вказують назву, номер, дату й заголовок до тексту розпо­рядчого документа, а також передають зміст того розділу документа вищої установи, який був підставою для видання цього наказу. Констатуючої частини може не бути, якщо дії, запропоновані до ви­конання, не потребують ніяких роз'яснень. У наказах із різнопла­нових питань постановчої частини теж може не бути. У цьому ви­падку текст наказу складається з параграфів.

Констатуюча частина починаєть­ся словосполученнями У зв'язку...; Згідно із...; Відповідно до...; Для виконання...; З метою...

Текст наказу повинен мати наказову форму викладу розпорядчої час­тини. Зокрема, пропоновані до виконання дії називаються в інфі­нітивній формі (зарахувати, здійснити, покласти на...); якщо фак­тові надається більше значення, ніж особі, то вживається пасивна форма (Серйозні порушення виявлено...); активна форма вживається для вказівки на ініціатора певної дії (начальник планового відділу зобов'язаний...).

Як виконавці звичайно вказуються організації (структурні під­розділи), службові особи із зазначенням прізвища, ініціалів, посади в давальному відмінку (управлінню, cm. інженерові управління Бон­даренку Є. /...).

Кожний пункт наказу нумерується арабськими цифрами, розпо­чинається назвою виконавця (у давальному відмінку), продовжу­ється — назвою дії (в інфінітиві) та строком виконання (за деся­тинною системою): 1. Відділові культури та стилістики української мови провести атестацію співробітників до 17.05.2010.

Проект наказу погоджується із заступником керівника організа­ції, куратором питань, розглянутих у цьому документі, із керівни­ками структурних підрозділів, яких стосуються пункти наказу, із юристом організації, що засвідчує узгодження цього документа з правовими актами та розпорядженнями вищих органів та установ.

Накази, що стосуються особового складу, складають на основі доповідних записок керівників структурних підрозділів, заяв гро­мадян, протоколів колегіальних органів тощо.

Рекомендується починати кожний пункт наказу словами: «При­значити», «Перевести», «Оголосити подяку», «Надати відпустку»,— які позначають конкретну дію, спрямовану наказом. Далі щоразу з нового рядка великими буквами друкуються прізвища та ініціали осіб, на яких поширюється цей пункт наказу, їхня посада (вчений ступінь, звання, спеціальність, розряд і т. ін.), назва відділу чи це­ху, в якому ця особа працює. У кінці кожного пункту наказу заз­начається підстава для його складання (доповідна записка, заява тощо).

Якщо в одному пункті наказу перераховується кілька осіб, то їхні прізвища називаються в алфавітному порядку.

вказівка (припис)

Вказівка – розпорядчий документ переважно повідомчо-методичного характеру, який використовують ке­рівники органів публічної влади, об'єднань, організацій, установ, пов'язаний із виконанням наказів, правил та інших актів ви­щих органів управління.

Вказівки видають при оформленні відряджень, рішень поточних організаційних питань, а також для доведення до виконавців нор­мативних матеріалів.

Реквізити вказівки: назва відомства, закладу та структурного підрозділу; назва виду документа (вказівки); дата і місце видання; індекс; заголовок, підпис; відмітка про узгодження; текст.

Склад реквізитів розпорядчих документів підрозділів та посадових осіб, вимоги до змісту і розташовування реквізитів документів, вимоги до бланків та оформлювання документів, вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів, регламентуються Державним стандартом ДСТУ 4163-2003, який поширюється на організаційно-розпорядчі документи органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності.

Резолюція (реквізит 18) – реквізит службового документа у ви­гляді напису, в якому уповноважена посадова особа виражає зміст прийнятого нею рішення щодо виконання документа і містить вказівки щодо виконання документа.

Розрізняють декілька різновидів резолюцій: резолюцію-відповідь пише керівник у разі, коли документ надходить до установи з кур'єром і ви­магає негайної відповіді; резолюцію-підтвердження пише керівник, якщо документ не вимагає ніяких дій від посадових осіб та інших працівників; резолюція-розгляд пише керівник, якщо документ потребує вжиття заходів або розгляду посадовими особами чи виконавцями.

Резолюція розміщується в правому верхньому кутку або на будь-якій площі лицьового боку сторінки документа, окрім берегів. Складається з таких елементів:

- прізвище та ініціали виконавця, якому направлений документ (можуть бути зазначені організації, підрозділи або посадові особи, яким доручають виконання документа);

- указівка на порядок виконання документа;

- термін виконання;

- особистий підпис керівника;

- дата.

Дата добавления: 2014-01-11