Оцінка ефективності (дохідності та рентабельності) кредитних операцій

Н5 — Загальна сума наданих банком міжбанківських позик • 100%: Капітал банку.

6. Норматив максимального розміру отриманих міжбанківських позик Н₆ (не повинен перевищувати 300%):

Н₆ = Загальна сума отриманих міжбанківських позик та залучених централізованих коштів * 100%: Капітал банку.

Слід зауважити, що види кредитних послуг, які надаються ко­мерційними банками, обумовлюються не тільки вибором певних типів позичальників чи певних секторів економіки. Комерційні банки обмежені у формуванні кредитного портфеля джерелами залучених коштів, які значною мірою складаються з короткостро­кових депозитів та залучень на грошовому ринку. Останні є досить ліквідними пасивами з не чітко визначеною в майбутньому ціною та можливістю залучення. Структура кредитного портфеля залежить і від законодавчого оточення, економічної та політичної ситуації в країні.

Нарощення обсягу наданих кредитів пов'язане із залученням додаткових коштів і з можливими змінами в таких важливих по­казниках роботи банку, як ліквідність, платоспроможність, адекват­ність капіталу, рівень кредитного та процентного ризику. Тому швид­ке зростання кредитного портфеля свідчить частіше про невисоку якість управління кредитним портфелем, а не про його ефективність.

Аналіз будь-яких операцій повинен завершуватись оцінкою їх ефективності, тобто аналізом їх дохідності та рентабельності. Дохід від кредитної діяльності банку традиційно має найбільшу питому вагу в загальній структурі доходів банку.

Аналіз ефективності кредитної діяльності банку аналізується за допомогою системи показників:

1) Рентабельність кредитних операцій (Р) розраховується діленням доходу від наданих кредитів (Днк) на витрати на залучення ресурсів (суми, виплачені за вкладами клієнтам) (Взр):

Рко = (13)

Зростання цього показника свідчить про правильність застосованої банком політики встановлення відсоткових ставок на кредити та вклади.

2) Дохідність кредитних операцій на 1 грн активу (Кдох.кр.а) розраховується як відношення доходу від наданих кредитів (Дкр) до середніх активів (А):

(14)

Дохідність кредитних операцій (Кдох.кр) розраховується відношенням доходів від кредитних операцій (Дкр) до середніх кредитних вкладень (Кс.вк):

(15)

За ідеального стану кредитного портфеля, коли всі кредити будуть повертатись повністю, а відсотки сплачуватись згідно з договором, цей коефіцієнт дорівнюватиме відсотковій ставці за кредитами.

3) Прибутковість кредитних операцій (Кприб.кр) розраховується діленням прибутку від кредитних операцій (Пкр) на середні активи (А):

(16)

Ці коефіцієнти свідчать про те, скільки отримано доходу (прибутку) від кредитних операцій на кожну гривню, вкладену в активи. Зростання показника прибутковості швидшими темпами порівняно з показником дохідності свідчить про зростання ефективності кредитних вкладень.

4) Частка доходів від надання кредитів у загальній сумі доходів (Чкр) розраховується діленням доходу від надання кредитів (Дкр) на загальну суму доходів банку (Дзаг):

Чкр = (17)

Цей коефіцієнт показує питому вагу доходів, отриманих банком від надання кредитів порівняно з доходами від інших операцій. Якщо коефіцієнт питомої ваги кредитних доходів вищий коефіцієнта питомої ваги кредитів у дохідних активах, це свідчить про те, що ефективність кредитних операцій вища, ніж ефективність інших банківських операцій.

6. Кредитні рейтинги

Необхідною складовою інфраструктури кредитного ринку є рей­тингові агентства, які регулярно проводять оцінювання кредито­спроможності позичальників і за результатами оцінювання присвою­ють позичальникам певні кредитні рейтинги. Рейтинги, присвоєні найвідомішими рейтинговими агентствами, враховуються банками-кредиторами при наданні позик і учасниками ринку при інвестуванні коштів у боргові зобов'язання емітентів-позичальників. Рейтинги присвоюються як безпосередньо позичальникам, так і борговим зо­бов'язанням, які вони емітують. Усі рейтинги характеризують спро­можність позичальників вчасно і в повному обсязі відповідати за своїми зобов'язаннями. Рейтинги різних видів боргових зобов'язань одного й того самого позичальника можуть відрізнятись. При цьому, звичайно, всі рейтинги, пов'язані з одним позичальником, не дуже відрізняються між собою.

Одним із основних кредитних рейтингів, що надаються відомими рейтинговими агентствами "Moody's" та "Standard & Poor's", є рейтинги облігацій (табл. 1), які досить точ­но відображають кредитний рейтинг самих емітентів-позичальників.

Таблиця 1

Рейтинги облігацій

Категорія облігації	Дохід при погашенні	"Standard & Poor's"	"Moody's"
Високої якості	Найнижчий	AAA, АА, А	Ааа, Аа, А
Середньої якості	Середньо-низький	ВВВ, ВВ, В	Ваа, Ва, В
Спекулятивні	Середньо-високий	ССС, СС, С	Саа, Са, С
Ризикові	Найвищий	DDD, DD, D	Не оцінюються

Граничними для інвестування коштів вважаються рейтинги ВВВ, Ваа. Бажано інвестувати кошти в боргові зобов'язання вищих рей­тингів. Ймовірність невиконання зобов'язань з боку позичальників класів AAA — АА становить 0—0,005%, класів А — ВВВ — 0,05—1%.

Більш докладну систему рейтингу довгострокових боргових зобо­в'язань наведено в табл. 2.

Таблиця 2

Рейтинги довгострокових боргових зобов'язань

Ранг	"Moody's"	"Standard & Poor's"
Інвестиційний
Винятковий	Ааа, Ааа1, Ааа2, АааЗ	ААА+, AAA, AAA–, AA+
Відмінний	Аа, Аа1, Аа2, АаЗ	AA, AA–, A+
Добрий	А, А1, А2, A3	A, A–, BBB+
Достатній	Baa, Baal, Ваа2, ВааЗ	BBB, BBB–, BB+
Спекулятивний
Сумнівний	Ва, Ва1, Ва2, ВаЗ	BB, BB–, B+
Низький	В, В1, В2, ВЗ	B, B–, CCC+
Дуже низький	Саа, Саа1, Саа2, СааЗ	CCC, CCC–, CC+
Гранично низький	Са, Са1, Са2, СаЗ	CC, CC–, C+
Найнижчий	С	C

Крім рейтингів облігацій на кредитному ринку дуже поширени­ми є рейтинги кредитів і рейтинги позичальників. Системи рейтин­гу кредитів за якістю є важливим інструментом систематичного оці­нювання ступеня кредитного ризику при наданні різних видів кре­дитів. Такі системи часто створюються самими банками. Причому одні системи досить прості, інші — складніші. Мета створення та­ких систем — спростити та полегшити процес прийняття рішення про надання кредитів співробітниками банку. В таких системах про­водиться класифікація ризиків. Певним ступеням ризику відпові­дає визначена цифра або буква.

Усі рейтингові системи базуються на основних характеристиках кредиту та позичальника, а також на специфіці взаємовідносин клі­єнта з банком. Практично всі системи рейтингу включають інфор­мацію про ціль, розмір кредиту, фінансове становище позичальника та галузь, в якій він працює. Часто рейтинги присвоюються без застосування кількісних оцінок до показників фінансової звітності позичальника, як, наприклад, у номерній системі рейтингу якості кредиту, що ґрунтуються на якісній характеристиці позичальника та кредиту (табл. 3).

Таблиця 3

Рейтинги якості кредиту

Рей-тинг	Класифі­кація	Опис
	"Прайм"	Позичальник із найвищим кредитним рейтин­гом. Відмінно обслуговує борг, має потужний грошовий потік, першокласну заставу, приваб­ливі характеристики позики
	Високої якості	Позичальник з добрим фінансовим станови­щем, посереднім обслуговуванням боргу та за­ставою. Має привабливі для банку характе­ристики кредиту
	Задовільний	Позичальник із задовільним фінансовим ста­новищем та задовільною заставою, добре обслуговував борг у минулому
	Граничний	Слабкий позичальник, недостатня застава, сума кредиту велика відносно капіталу позичальника
	Нижчий від граничного	Фінансове становище позичальника незадо­вільне, повернення боргу сумнівне
	Втрати	Обслуговування боргу припинено і не очіку­ється його відновлення

У системі рейтингу, основаній на кількісному аналізі фінансового становища позичальника, використовуються конкретні значення фі­нансових показників. Сукупності конкретних значень фінансових показників відповідає визначений кредитний рейтинг.

Ще одним рейтингом якості кредиту є рейтинг, що розраховуєть­ся за бальною системою. Такі параметри, як призначення і сума кре­диту, фінансове становище позичальника, застава, термін і механізм погашення кредиту, кредитна інформація про позичальника, взаємо­відносини з позичальником та вартість кредиту оцінюються певною кількістю балів. Загальний рейтинг визначається на основі суми балів за всіма показниками.

Крім звичайних рейтингів у практиці кредитування застосову­ються також так звані розщеплені рейтинги. Вони використовують­ся для кредитів, різні частини яких мають різні характеристики. При цьому кожній із частин кредиту присвоюється окремий рейтинг, а розщеплений рейтинг розраховується на основі рейтингів окремих частин.

Систему кредитних рейтингів доповнюють рейтинги позичаль­ників, у яких проводиться класифікація позичальників залежно від їх можливостей по залученню коштів на ринку банківських кредитів обслуговуванню боргу тощо. Одна з таких класифікацій наведена в табл. 4.

Таблиця 4

Класифікація позичальників — клієнтів банку

Клас	Опис	"Moo­dy's"	"Stan­dard & Poor's"	Ризик неповер­нення, %
	Клієнти найвищої якості. Доступ до альтернативного фінансування забез­печений при будь-яких економічних умовах. Грошовий потік стабільний і потужний. Структура капіталу та структура балансу відмінні	Ааа, Аа	AAA, АА
	Клієнти високої якості. Доступ на альтернативні фінансові ринки не­значною мірою обмежений. Грошо­вий потік та покриття процентів значні відносно зобов'язань та про­центних виплат	А	А	0-0,5
	Клієнти вищі від середньої якості. Доступ на альтернативні ринки може бути обмеженим у періоди економіч­ної нестабільності. Грошовий потік та покриття процентів з54начні, але можуть бути знижені в періоди еко­номічного спаду	Ваа	ВВВ	0,5-1
	Клієнти середньої якості. Доступ до альтернативних фінансових ринків можливий лише в сприятливі еконо­мічні періоди. Грошовий потік та покриття процентів адекватні, але можуть бути знижені в періоди еко­номічного спаду	Ва	ВВ	1-2
	Клієнти нижчі від середнього рівня. Доступ до альтернативних ринків обмежений навіть при сприятливих економічних умовах. Грошовий потік і покриття процентів прийнятні, але можуть сильно коливатись залежно від ситуації на ринку	Са	ССС	2-5
	Клієнти з високим рівнем ризику. В багатьох випадках закриття кредиту може завершуватись частковим про­дажем активів. Грошовий потік та покриття процентів обмежені	—	СС	5-10

Крім опису класів позичальників у таблиці подано та­кож кредитні рейтинги агентств, що відповідають конкретним кла­сам позичальників, і ризики неповернення позики для різних класів позичальників.

Слід зазначити, що існують не тільки рейтинги корпорацій-позичальників, а й рейтинги країн-позичальників, що залучають кошти на міжнародному фінансовому ринку.

7. Вартість кредитних інструментів

На процес ціноутворення на ринку кредитів впливають рівень конкуренції на ринку банківських послуг, різноманітність кредит­них інструментів, можливості доступу позичальників до альтернатив­них ринків капіталу тощо.

Одним із основних чинників, що вплива­ють на вартість кредиту, є вартість фондів, які використовуються для кредитування. Ціна кредиту має перевищувати вартість фондів і за­безпечувати прибутковість банку. Крім того, вона має задовольняти потенційних позичальників. Привабливість для позичальника кре­дитних послуг, що пропонуються конкретним банком, полягає в їх якості та ціні. Для того щоб позичальник користувався послугами банку, необхідно, щоб структура кредиту задовольняла потреби клієнта, а ціна відповідала ринковим цінам на подібні послуги.

Мінімальна процентна ставка по кредиту визначається вартістю фінансування для банку, операційними витратами й премією за ри­зик неповернення і ризик, пов'язаний із строковістю кредиту. Про­центна ставка, яка робить операцію кредитування прибутковою, вклю­чає всі названі вище складові і банківську маржу.

ПРОЦЕНТНА СТАВКА ПО КРЕДИТУ = ВАРТІСТЬ ФІНАНСУВАННЯ +
+ ОПЕРАЦІЙНІ ВИТРАТИ + ПРЕМІЇ ЗА РИЗИК + БАНКІВСЬКА МАРЖА

Вартість фінансування визначається як сума середньозваженої ставки, що сплачується за всіма залученими коштами, вартості стра­хування депозитів, резервних вимог у центральному банку та вартості всіх непроцентних витрат, пов'язаних із мобілізацією коштів.

Вф = СерСт + Всд +РезВим +Внв

До операційних витрат, що окремо враховуються в ціні кредиту і не враховуються у вартості фінансування, належать

– заробітна плата співробітників кредитного відділу,

– обладнання та матеріали, необхідні для надання кредиту і контролю за ним

– інші операційні витрати.

Премія за ризик неповернення або премія за ризик не­виконання зобов'язань з боку позичальника може бути обчислена на основі відповідного ризику неповернення. Ризик неповернення оці­нюється на основі статистичних даних про

– ризик невиконання зобов'язань різними категоріями позичальників (див. табл. 4),

– кредит­ну історію

– кредитний рейтинг конкретного позичальника.

Премія за ризик, пов'язаний із терміном кредитування, на відміну від інфляційного та інших ризиків не входить до процентних ставок по залучених коштах, оскільки вони в основному залучаються бан­ками на короткостроковій основі. Тому така премія обов'язково має враховуватись в ціні середньо - та довгострокових кредитів. Премія за ризик, пов'язаний із терміном кредитування, може бути оцінена в результаті аналізу процентних ставок по коротко-, середньо- та дов­гострокових боргових зобов'язаннях, що перебувають в обігу на ринку.

Банківська маржа залежить від політики банку та від конкурент­ного середовища в банківській сфері. Оскільки рівень конкуренції на ринку банківських послуг постійно зростає, маржа, що встанов­люється банками при кредитуванні, постійно зменшується. При цьо­му банки, що здійснюють агресивну політику, пропонують більшу банківську маржу за надання своїх кредитних послуг, ніж банки, що проводять менш агресивну політику.

Вартість фінансування є найменш регульованою з боку банку і най­більшою за величиною складової процентної ставки. Вона визначається пропозицією на ринку вільних грошових коштів та конкурентною позицією, що займає конкретний банк. Зі зростанням конкуренції в банківській сфері та з виходом багатьох банків на міжнародний ри­нок визначення основної складової вартості кредиту як вартості фінан­сування для конкретного банку втратило актуальність.

На сьогодні вартість переважної більшості кредитів на конкурент­них високорозвинених ринках встановлюється на основі так званої базової ставки. За базову ставку приймають

- ставки "прайм рейт" (ставки, що пропонуються позичальникам найвищого класу по ко­роткострокових кредитах),

- ставки по залученню коштів на міжнародному ринку,

- ставки по казначейських векселях, депозитних сер­тифікатах,

- інші ставки грошового ринку.

Використання багатьма банками як кредитних ресурсів євродоларів привели до інтенсивно­го використання ставки LIBOR базовою ставкою по кредитах.

Процентна ставка по кредиту, розрахована на основі базової став­ки, містить лише поправки на ризик неповернення та ри­зик, пов'язаний із терміном кредитування, оскільки до базової став­ки входять операційні витрати та банківська маржа.

ПРОЦЕНТНА СТАВКА ПО КРЕДИТУ = БАЗОВА СТАВКА + ПРЕМІЯ З РИЗИК НЕПОВЕРНЕННЯ + ПРЕМІЯ ЗА РИЗИК, ПОВ'ЯЗАНИЙ З ЧАСОМ

На сьогодні як базові ставки для кредитування малих та середніх фірм використовують плаваючі ставки " прайм рейт " та LIBOR, для кредитування великих корпорацій — ставки грошового ринку. Ве­ликі корпорації, маючи високий кредитний рейтинг та майже нульо­вий ризик невиконання зобов'язань, мають змогу залучити кошти на ринку кредитів за ставкою, що тільки на 0,5-1% перевищує по­точну процентну ставку по короткострокових комерційних паперах.

Переважне використання плаваючих базових ставок є наслідком зростання мінливості процентних ставок, розвитку ринку комерцій­них цінних паперів та глобалізації кредитного ринку. Тому пози­чальники, зацікавлені в фіксованій ставці по боргу, залучають кош­ти на ринку облігацій (якщо мають достатній кредитний рейтинг) або використовують процентні свопи.

Процентну ставку по кредиту, що відповідає поточному рівню ри­зику для даного позичальника і враховує витрати на обслуговування кредиту та банківську маржу, називають ринковою вартістю креди­ту. Ринкова вартість кредиту — це процентна ставка, що відпо­відає дійсному кредитному рейтингу позичальника в певний момент часу. Визначення ринкової вартості кредиту є настільки важливим, наскільки важким завданням, оскільки для цього треба правильно оцінити ризики в діяльності позичальника в умовах обмежених ча­сових і інформаційних ресурсів. Переоцінка кредиту, що проводить­ся банком, є прямим наслідком змін в якості кредиту та в його рин­ковій вартості.

Банки намагаються обумовити в кредитних договорах гнучкі ме­ханізми ціноутворення з тим, щоб вартість наданих кредитів від­повідала їх якості та їх ринковій вартості. Тобто для того, щоб при змінах у фінансовому становищі позичальника, в рівнях ризику, що супроводжують його діяльність, можна було переоцінити вартість кредиту. Причому ця переоцінка має проводитись не тільки в бік збільшення вартості кредиту, а й у бік зменшення, з тим щоб заохочу­вати клієнта до подальшої співпраці з банком. В ефективно діючому банку, який розумно управляє кредитним ризиком, вартість переважної більшості кредитів близька до їх ринкової вартості, що дає змогу бан­ку укріплювати свої позиції на ринку кредитних послуг.

Діяльність банку має бути спрямована на створення нових кре­дитних інструментів та нових методів ціноутворення в практиці кредитування привабливих для клієнтів і припустимих для банку з погляду дохідності та безпеки. До ціни кредиту повинні входити витрати, пов'язані з наглядом за кредитом, зокрема за забезпечен­ням та за фінансовим становищем позичальника. Слід також вра­ховувати категорію клієнта. Доцільно проводити різну цінову по­літику відносно різних категорій клієнтів. Якщо клієнт приносить банку значний обсяг платежів за іншими операціями, банківську маржу доцільно скоротити.

Питання для самоконтролю:

1. Поняття та структура кредитного ринку.

2. Поняття банківського кредиту.

3. Класифікація банківських кредитних послуг.

4. Управління кредитним ризиком в банку.

5. Особливості здійснення факторингових операцій.

6. Поняття лізинговий операціц.

7. Особливості здійснення селенгу.

8. Форми забезпечення кредиту.

9. Вексель як універсальний інструмент кредиту, платіжний засіб, абстрактний цінний папір.

10. Векселі бувають прості (соло-вексель) і перевідні (тратта). У чому полягає різниця між ними?

11. За формою передачі векселя за індосаментом, останній може бути двох видів: або іменним, або бланковим. У чому їх особливості?

12. Які операції виконують банки з векселями?

13. Інкасування векселів банком – це …

ф14. Доміціляція векселя – це …

15. Аваль векселя – це …

16. Акцепт векселя – це…

Дата добавления: 2014-01-11