Арматура парових котлів

Каркас і обмурівка котлів

Каркас – це просторова, рамна металева конструкція, яка сприймає на себе вагу всіх елементів котла і передає її на фундамент.

Каркас складається з несучих колон, опорних балок, допоміжних стійок і ригелів, необхідних для зв’язування елементів каркасу і обв’язки обмурівки.

Колони каркасу виготовляються з двотаврів чи швелерів, що мають номери від 14 до 24 і більше (висота від 140 до 240 мм і більше).

Нижні опорні частини колон мають опорні башмаки, які складаються з опорної плити, кутників, швелерів, косинок.

Опорні башмаки кріпляться до фундаментів анкерними болтами.

Всі несучі елементи каркасу розташовують за межами топки і газоходів для запобігання їх нагрівання і появи додаткових термічних напружень.

Найважчі елементи котла – барабани встановлюють на опорах або шарнірних тягах. Одна опора повинна бути ковзною, щоб забезпечити вільне термічне розширення барабану.

Топочна камера і газоходи відділяються від навколишнього середовища шаром обмурівки. Внутрішня частина обмурівки – футеровка – взаємодіє з топочними газами, золою і шлаками, а зовнішня необхідна для створення герметичності і зменшення температури на поверхні обмурівки, яка не повинна перевищувати 50 ^оС.

Футеровка виконується з матеріалів, стійких до високих температур і хімічної взаємодії з розплавленими шлаками палива, а саме – з шамотної (вогнетривкої) цегли, шамотних плит і вогнетривкого бетону, основними елементами складу якого є Al₂O₃, і SiO₂ (глинозем і пісок).

Шамотні вогнетриви мають температуру плавлення 1600÷1800 ^оС.

Для вертикальних стін топки котла використовують важку (нормальну) обмурівку, полегшену (самонесучу, каркасну), а також натрубну обмурівку.

Важка обмурівка виконується у 2 шари: внутрішній шар – футеровка, як правило, з вогнетривкої цегли, і зовнішній шар – з будівельної цегли.

В топці і в районі пароперегрівника товщина важкої обмурівки складає 510÷640 мм (2÷2.5 цеглини). Товщина внутрішнього шару повинна складати не менше 125 мм (0,5 цеглини). Розміри будівельної цеглини 250х125х63 мм. Важка обмурівка опирається безпосередньо на фундамент котла. По висоті обмурівки через кожних 5÷7 рядів здійснюють перев’язку обох частин обмурівки.

В кутах топки облаштовуються вертикальні температурні шви, які ущільнюються азбестовим шнуром.

Газоходи, в яких розташовані хвостові поверхні нагріву, облаштовують каркасною обмурівкою.

До арматури відносять пристрої, призначені для обслуговування, керування і спостерігання за роботою елементів пароводяного тракту котла. Вони приєднуються безпосередньо до елементів котла і знаходяться під його робочим тиском.

Арматура розподіляється на запобіжну, регулюючу, запірну і продувну.

Відповідно до правил Держгортехнагляду до складу комплекту арматури, що слугує безпечній і безаварійній експлуатації котла входять:

- водовказівні прилади для контролю і спостереження за рівнем води в барабані;

- запобіжні клапани для захисту котла від перевищення тиску в ньому порівняно з допустимим;

- зворотний клапан на лінії живильної води, що надходить в котел, для запобігання виходу води з котла при зменшенні тиску в живильній магістралі порівняно з робочим тиском у котлі;

- головна парова засувка на вихідному колекторі пароперегрівника.

Обов’язковою є наявність манометрів на барабані котла, перед головною паровою засувкою і на вході води в економайзер.

Одним з найважливіших індикаторів роботи котла є рівень води в барабані. Він заміряється безпосередньо на барабані котла за допомогою водовказівних колонок (з обох кінців барабана). Обов’язковою є наявність зниженого покажчика рівня, за допомогою якого здійснюється спостерігання за рівнем обслуговуючим персоналом з площадки обслуговування котла.

Барабанні парові котли оснащуються запобіжними клапанами, завдання яких не допустити збільшення тиску в котлі понад допустимі значення. При тиску пари на виході з котла до 40 бар використовують важільні запобіжні клапани. На барабані котла встановлюють 2 запобіжні клапани – один робочий, один – контрольний. Третій запобіжний клапан встановлюють на вихідному колекторі пароперегрівника.

При зростанні тиску вище допустимого першим повинен спрацювати запобіжний клапан на вихідному колекторі пароперегрівника. Пара, що проходить через пароперегрівник у його вихідний колектор, а звідти через запобіжний клапан в атмосферу, поряд зі зменшенням тиску в котлі захищає труби пароперегрівника від надмірного підвищення температури. Це особливо актуально для котлів з шаровим спалюванням твердого палива, в яких не можна миттєво зупинити процес горіння і топка характеризується великою акумуляцією теплоти палива в шарі. Це приводить до тривалого омивання пароперегрівника топочними газами з високою температурою.

Якщо спрацювання запобіжного клапану на вихідному колекторі пароперегрівника не забезпечує зменшення тиску в котлі, тоді включається контрольний запобіжний клапан на барабані котла і, в разі потреби, після контрольного клапана, включається робочий запобіжний клапан на барабані котла.

Дата добавления: 2014-01-11