Фізіологічні параметри

Морфологічний склад туші різних порід великої рогатої худоби в 18-місячному віці

Порода	Вихід (% до маси туші)	Коефіцієнт м'ясності
м'якоті	кісток	жиру
Червона степова	76,7	20,6	2,7	3,9
Симентальська	79,5	18,6	1,9	4,4
Швіцька	78,2	19,3	2,5	4,2
Чорно-ряба	77,5	20,2	2,3	4,0
Герефордська	82,1	15,1	2,8	5,6
Шароле	80,2	16,7	3,1	5,0
Абердин-ангуська	81,1	15,2	3,7	5,6
Сіра українська	78,8	18,0	3,2	4,6
Українська м'ясна	81,3	16,8	1,9	5,0

Породи м'ясного напряму продуктивності характеризуються більш високими показниками виходу м'якоті і меншим виходом кісток, тобто вони мають кращий склад туші. Це дає можливість використовувати їх для покращення м'ясних якостей при схрещуванні. За даними різних авторів, відносно високим ступенем успадкування характеризуються у великої рогатої худоби такі ознаки, як приріст живої маси (0,30-0,97), жива маса на відгодівлі (0,48-0,94), якість м'яса (0,20-0,73), маса туші (0,69-0,73), оплата корму приростами (0,40-0,50), а у свиней - число хребців (0,65-0,74), якість м'яса (0,40-0,60), довжина тулуба (0,30-0,70), величина і форма окороку (0,60-0,70). Добрий розвиток цих ознак у батьків робить можливим спадково зумовити їх прояв у нащадків.

Певне практичне зацікавлення являють собою гістологічні досліди найдовшого м'язу спини у великої рогатої худоби як показника м'ясних якостей. За даними досліджень встановлено, що високому виходу м'язової, жирової і сполучної тканини відповідає і відносно великий вміст їх у найдовшому м'язу спини.

Цей факт пов'язаний з тим, що в його зоні розміщуються перші сорти м'яса, на долю яких, за даними досліджень, припадає від 35 до 42 % (найдовший мяз включає товстий край спинної частини та тонкий край поперекової частини). Туша за виходом м'язової, жирової і сполучної тканин відповідає відносному вмісту їх в найдовшому м'язі спини. На розрізі найдовшого м'яза спини між 10 та 11 ребром знаходиться "м'язове вічко". Встановлено, що за розвитком найдовшого м'яза спини і відносною величиною "м'язового вічка" можна судити про м'ясність туші. Відношення глибини "м'язового вічка" до його ширини, виражене в процентах, є показником м'ясності. Більша відносна величина "м'язового вічка" свідчить про кращий розвиток найдовшого м'яза спини і кращу м'ясність туші.

Внутрішні органи і залози внутрішньої секреції. Внутрішні органи і залози внутрішньої секреції відіграють важливу роль у формуванні продуктивності та міцності здоров'я тварин. Вивчення росту і розвитку шлунка, кишечнику, серця, легень, печінки, нирки, селезінки, загрудинної (тимуса) залози, щитовидної, навколощитовидної (паращитовидної), надниркової, гіпофіза, гіпоталамуса, статевих залоз і епіфіза проводиться морфологічними, гістологічними, гістохімічними, флюрометричними, біохімічними методами та методом радіоактивних ізотопів.

Внутрішні органи і залози внутрішньої секреції відіграють важливу роль в перебігу обміну речовин, рості і розвитку, адаптації тварин у відповідь на зміну зовнішнього середовища. У взаємодії з нервовою системою вони мобілізують організм при різному патологічному стані і напрузі, визваних дією шкідливих факторів. Гормони залоз внутрішньої секреції відіграють важливу роль у регуляції процесів росту і розвитку тварин. Разом з іншими біологічними регуляторами гормони забезпечують послідовність біохімічних процесів, які лежать в основі розвитку статевих клітин, запліднення, статевого диференціювання, росту і розвитку тварин та формування високої продуктивності.

Встановлена значна різниця у величині внутрішніх органів корів різного рівня продуктивності. За даними Є.А.Арзуманяна у високопродуктивних корів маса серця складає 0,4 %, легенів -1,4 %, шлунка - 3,17 %, кишечника - 2,55 % від живої маси тварин, а у корів помірної продуктивності ці показники відповдно дорівнювали 0,34; 0,71; 1,97; 1,49.

Маса внутрішніх органів у тварин м'ясного напряму (рихлий тип конституції) становить лише 9 % від живої маси, а у тварин молочного напряму (щільний тип) - 27,4 %. Довжина травного тракту у корів молочного напряму значно більша, ніж у корів м'ясного напряму продуктивності, як в абсолютних розмірах, так і відносно довжини тулуба.

Дослідження, проведені 0.1. Вознюк (2000) показали, що за масою рубця тварини симентальської породи вірогідно (Р<0,05) переважали тварин чорно-рябої. Серед тварин чорно-рябої породи спостерігалась тенденція потовщення слизової і суттєве зменшення товщини серозно-м'язової оболонки (Р<0,001) у чорно-рябо-голштинських помісей. У помісей, в порівнянні з чистопородними тваринами, відмічено збільшення сосочків у висоту (Р<0,001) і зменшення в ширину (Р<0,001). При такій структурній перебудові величина всмоктувальної поверхні 1см² слизової оболонки рубця помісних бугайців на 32,4 % переважала цей показник у чистопородних (О.І. Вознюк, 2000).

Показники газообміну організму та теплопродукція. Газообмін у тварин та їх теплопродукція є фундаментальними поняттями, в зоотехнії вцілому та у живленні тварин зокрема. Більшість с.-г. тварин є теплокровними і тому в організмі повинно утворюватись постійно тепло для підтримання сталої температури тіла, при цьому тварина споживає кисень для окислення поживних речовин в середині клітин, і виділяє вуглекислий газ як продукт обміну через легені. Тому за активністю споживання кисню і вуглекислого газу можна судити про теплопродукцію в організмі, (більш інтенсивний газообмін - вища теплопродукція, а менш інтенсивний - менша теплопродукція).

Газообмін вивчають масковим методом і це дуже трудоємка процедура. Вивчають газообмін з єдиною метою - оцінити теплопродукцію організму.­ Теплопродукція організму залежить від живої маси тварини (чим більша ж.м., тим більше в організмі утворюється тепла). Проблемою є те, що зв’язок між теплопродукцією і живою массою не носить лінійного характеру. В розрахунку на 1 кг ж.м. тварина, невелика за массою витрачає більше енергії теплопродукції, ніж великі за масою тварини. Дрібні за розміром тварини потребують більше енергії теплопродукції, щоб нагріти масу тіла. Це перш за все пов’язано з поверхневою площею тіла, кожен кілограм живої маси дрібної за масою тварини в більшій мірі стикається з навколишнім середовищем ніж кілограм живої маси великих тварин. Внаслідок того, що поверхневу площу тіла визначити не просто, для прогнозування теплопродукції організму використовують показник обмінної маси – ЖМ^0,75. Показник обмінної маси використовують тому, що він прямопропорційний поверхневій площі тварини і його дуже легко визначати і проводити різноманітні розрахунки у живленні тварин (таблиця 3.6).

Дата добавления: 2014-01-11