Види сертифікації

Сертифікація може носити обов'язковий і добровільний характер. Останнім часом обов'язкова сертифікація часто називається сертифікацією в законодавчо регульованій сфері, а добровільна - в законодавче нерегульованій сфері.

Обов'язкова сертифікація здійснюється на підставі законів і законодавчих положень, і забезпечує засвідчення відповідності товару (процесу, послуги) вимогам технічних регламентів, обов'язковим вимогам стандартів. Оскільки обов'язкові вимоги цих нормативних документів стосуються безпеки, охорони здоров'я людей і навколишнього середовища, то основним аспектом обов'язкової сертифікації є безпека та екологічність.

Законодавче закріплені вимоги до товарів повинні виконуватись усіма виробниками на внутрішньому ринку та імпортерами при ввезенні на територію України. Номенклатура товарів і послуг, то підлягають обов'язковій сертифікації в Україні визначається Держспоживстандартом України.

За кордоном, зокрема в країнах Європейської Співдружності (ЄС), задачі сертифікації в законодавчо регульованій сфері такі ж, як в Україні. Відмінність полягає лише в порядку проведення сертифікації: відповідність гармонізованим для країн ЄС вимогам Директив (законодавчих актів) з безпеки. Національні вимоги з безпеки продукції деяких країн –членів ЄС можуть бути суворішими, ніж у вказаних Директивах ЄС.

Роботи з обов'язкової сертифікації здійснюються органами з сертифікації та випробувальними лабораторіями, акредитованими в установленому порядку в рамках діючих систем обов'язкової сертифікації

Добровільна сертифікація проводиться в тих випадках, коли суворе дотримання вимог стандартів або іншої нормативної документації на продукцію, процеси або послуги державою не передбачено, тобто коли стандарти або норми не стосуються вимогу безпеки і носять добровільний характер для товаровиробника.

Сертифікація законодавчо нерегульованій сфері проводиться на добровільних засадах у порядку, визначеному договором між замовником (виробником, постачальником) та органом із сертифікації в системах добровільної сертифікації. Допускається проведенні добровільної сертифікації в системах обов'язкової сертифікації органами з обов'язкової сертифікації. Нормативний документ, на відповідність якому проводяться випробування при добровільній сертифікації, вибирається замовником. Заявником може бути виробник, постачальник, продавець, споживач продукції.

На відміну від обов'язкової сертифікації, об'єкти якої і підтвердження їх відповідності пов'язані з законодавством, добровільна сертифікація стосується видів продукції (процесів, послуг), що не ввійшли в обов'язковий перелік і визначаються замовником.

Добровільна сертифікація обмежує доступ на ринок неякісних товарів за рахунок перевірки таких показників, як надійність, естетичність, економічність тощо. Рішення про добровільну сертифікацію пов'язане з проблемами конкурентоспроможності товару, просуванням товарів на ринок (особливо зарубіжний), перевагами покупців, які все більше орієнтуються в своєму виборі на сертифіковані товари.

Дата добавления: 2014-01-11