Та порушення кримінальної справи

Вихідна інформація, що використовується для аналізу кредитної діяльності банків може бути поділена на три групи:

q інформація органів державного контролю та нагляду про роботу кредитної установи або підприємства-позичальника (акти ревізій та інших перевірок, висновки по звітах кредитних установ; висновки й пропозиції вищестоящих органів за підсумками роботи конкретної кредитної установи тощо);

q дані власне кредитної установи (дані первинного та зведеного бухгалтерського обліків, матеріали зборів акціонерів, ради директорів, інших органів управління, інформація, отримана в бесідах із працівниками кредитних установ, інші дані, пов'язані з роботою банку в цілому або його окремих підрозділів);

q дані вивчення економічних показників підприємств-позичальників та інших господарюючих суб’єктів (бухгалтерська звітність, документи господарсь­кої діяльності та ін.).

Основне джерело поінформованості компетентних органів пов’язане із сфе­рою діяльностіоперативно-розшукових органів. Це пояснюється завуальованістю, глибоким та всебічним маскуванням злочину, використанням легальних форм діяльності, з одного боку, та нерідко незацікавленістю несумлін­них учасників економічної діяльності, зокрема банківських структур у виявленні злочинів, з іншого.

Особливість одержання вихідних даних про злочини у сфері банківського кредитування шляхом проведення оперативно-розшукових заходів полягає, по-перше, у використанні різноманітних каналів надходження інформації про злочин, а по-друге, у подоланні протидії цієї діяльності з боку зацікавлених осіб, що зумовлює складні ситуації перевірки.

Каналами одержання первинної інформації про злочини у сфері банківського кредитування є:

q конфіденційні джерела, що перебувають на зв’язку в оперативного працівника;

q матеріали перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності;

q матеріали планових перевірок правоохоронних органів;

q повідомлення банків або інших кредитних організацій;

q заяви та повідомлення громадян.

Одержана таким чином інформація містить дані:

q про факти нецільового використання кредитних коштів;

q сліди інтелектуальної або матеріальної підробки документів;

q факти створення або використання фіктивної підприємницької структури;

q про факти порушення процедури кредитування однією із сторін кредитного договору;

q факти злісного ухилення від погашення кредиторської заборгованості;

q про факти порушення фінансової або бухгалтерської звітності позичальником.

Оцінка первинної інформації передбачає застосування комплексу знань, передусім економічних, криміналістичних, технічних. Перевірка інформації включає одночасну роботу за кількома напрямами, зокрема:

q виявлення та одержання потрібних документів та їх копій;

q виявлення й “опрацювання” потрібних осіб;

q простежування руху грошей та інших цінностей, а також виявлення каналів їх використання.

Опрацьованими практикою способами збирання даних, що вказують на ознаки злочинів досліджуваної категорії, є:

q організація проведення документальних ревізій, аудиторських перевірок (74,6%);

q одержання офіційних довідок (60,3%);

q опитування громадян (58,7%);

q витребування, дослідження та порівняльний аналіз документів (52,3%);

q використання конфіденційних джерел інформації (44,4%);

q перевірка фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів (36,5%);

q оперативне спостереження (33,3%);

q прослуховування телефонних переговорів та зняття інформації з каналів зв’язку (19%);

q оперативне обстеження споруд, приміщень, ділянок місцевості тощо (4,7%).

Процесуальні і тактичні особливості проведення попередньої перевірки у досліджуваній сфері визначаються багатьма факторами:

q специфікою завдань перевірки, обмеженістю її засобів і термінів проведення;

q особливостями інформації, що надійшла, джерелами цієї інформації (наприклад, інформації, отриманої шляхом проведення оперативно-пошукових заходів та інформації, отриманої із заяв громадян, матеріалів перевірок контролюючих органів тощо);

q галузевою специфікою суб'єкта проведення перевірки (органів внутрішніх справ, служби безпеки, прокуратури, податкової міліції тощо);

q особливостями ситуації, що складається при перевірці (виникнення різних конфліктних ситуацій, труднощі в отриманні потрібних документів, протидія зацікавлених осіб тощо).

З точки зору прийняття законного рішення всі сигнали, що надходять до компетентних органів, можна розподілити на три групи:

q матеріали, що містять дані, які вказують на наявність ознак злочину та достатні для прийняття рішення про порушення кримінальної справи;

q матеріали, що містять відповідну інформацію для прийняття обґрунто­ваного рішення про відсутність події або складу злочину;

q дані, що містять відомості про факти злочинної діяльності, які, проте, недостатні для обґрунтованого висновку про порушення кримінальної справи або відмову у її порушенні.

Слід враховувати, що з розвитком підприємництва, змінами в криміналь­ному законодавстві, істотно розширюється та видозмінюється коло завдань при розгляді матеріалів про злочини економічного спрямування. За сучасних умов першочерговим завданням при розгляді матеріалів є розмежування правомірного й неправомірного підприємництва, комерційного ризику й шахрайства, визначен­ня характеру відповідальності (кримінальної, адміністративної або цивільно-правової) за неправомірні дії підприємців.

Групи приводів та підстав до порушення кримінальних справ:

q матеріали, зібрані співробітниками оперативних служб (МВС, СБУ, податкової міліції) в результаті проведення оперативно-розшукових заходів - 60%;

q матеріали перевірок органів державного контролю та нагляду - 18%;

q заяви кредиторів (керівників банків, що видали кредит) - 14% від загального числа вивчених справ;

q матеріали, виділені з інших кримінальних справ - 4%;

q матеріали, що надійшли з судових органів, які розглядали позови в порядку цивільного судочинства - 4%.

Перелік матеріалів, що склада­ють первинний матеріал, потрібний для обґрунтованого пору­шення кримінальної справи:

q рапорт працівника оперативного підрозділу (узагальнюючий письмовий висновок проведеної оперативно-розшукової роботи щодо виявлення та документування злочину або окремого його епізоду, де чітко визначаються встановлені дані про злочинну подію та причетних до нього осіб);

q заява представника кредитної організації про заподіяну шкоду або факти протиправної діяльності;

q письмове пояснення представника організації – кредитора про обставини вчиненого злочину;

q письмові пояснення свідків протиправних дій;

q документи, що визначають організаційно-правовий статус підприємств, з діяльністю яких пов’язані обставини вчиненого злочину;

q підроблені (фальсифіковані) документи (банківські, бухгалтерські, установчі тощо), що були використані як засіб вчинення злочину;

q інші документи, що відображають окремі фінансові, бухгалтерські операції;

q матеріали спеціальних перевірок: акти документальної ревізії; висновки аудиторських перевірок; акти податкових перевірок; акти внутрішньо-банківських перевірок.

Особливості порушення кримінальних справ:

по-перше, справи порушуються в абсолютній більшості слідчими;

по-друге, відповідно до чинних відомчих нормативних актів, оперативної та слідчої практики ініціатива у реалізації матеріалів про економічні злочини, що є результатом оперативно-розшукової роботи, належить оперативному підрозділу (механізм – запрошення слідчого – доопрацювання – реалізація – план СОГ);

по-третє, активно практикується така форма взаємодії на стадії порушення кримінальної справи, як сумісний аналіз матеріалів про розкрадання слідчим та оперативним працівником за участю керівників відповідних підрозділів;

по-четверте, відразу ж після порушення кримінальної справи та складання узгодженого плану приймається рішення про створення слідчо-оперативної групи (СОГ). Таке утворення сприяє всебічнішому, повнішому та об’єктивнішому з’ясу­ванню обставин справи, дозволяє істотно зменшити терміни слідства, вести одночасно роботу по кількох напрямах та в різних місцях тощо.

Сьогодні якісні зміни в кримінальному світі призвели до суттєвих змін в практиці розкриття та розслідування злочинів органами, що ведуть боротьбу зі злочинністю, зокрема, відмічається значне зростання обсягів багатьох кримінальних справ про злочини у сфері економіки, а звідси – потреб у комп­лексному використанні під час розслідування криміналістичних та інших суміжних знань (бухгалтерського обліку, банківської справи тощо), часових, людських та інших ресурсів.

“Базельська модель” – спеціалізована установа прокуратури, де під єдиним керівництвом працюють спеціалісти різних галузей знань – юристи, спеціалісти у галузі комерційної та банківської справи, комп’ютерних технологій тощо. Така організація роботи попереджає виникнення протиріч, що заважають процесові розслідування. Цю установу цілком виправдано називають “прокурату­рою коротких шляхів”, оскільки вона значно скорочує строки розслідування у великих справах за рахунок ліквідації міжвідомчих бар’єрів, економії строків “вникання” у матеріали справи процесуальних суб’єктів, оптимальної організації роботи тощо.

Дата добавления: 2014-01-11