Зумовленість і значення диференційованого фізичного виховання

ПЛАН

Тема: диференційоване фізичне виховання школярів

ЛЕКЦІЯ № 17

з дисципліни “ТіМФВ”

для студентів ІІІ курсу факультету фізичного виховання

Виконавець:

к.фіз.вих, старший викладач Соловей А.В.

Лекція обговорена і затверджена на засіданні кафедри теорії і методики фізичного виховання (протокол № ___ від “___” ______________ 2006 року).

Зав. кафедрою,

к.пед.н., доцент Ю.В. Петришин

1. Зумовленість і значення диференційованого фізичного виховання.

2. Критерії диференціації.

3. Особливості диференційованого фізичного виховання учнів з різним рівнем фізичного розвитку.

4. Особливості диференційованого фізичного виховання учнів з різним типом тілобудови.

5. Особливості диференційованого фізичного виховання учнів з різними властивостями нервової системи.

Вступ

Поняття “диференційований підхід” (диференціація – від лат. “differenta” різниця – означає поділ, розчленування цілого на якісно відмінні частини) вживаються поруч. Частіше говорять про диференціацію ФВ школярів, маючи на увазі, що спочатку відбувається індивідуальна оцінка кожного учня за показниками стану здоров’я, фізичного розвитку, рухової підготовленості, темпера метру, а потім відбувається диференціація складу учнів тобто розподіл на групи за певними ознаками.

Диференційоване ФВ – це, така методика ФВ, в якій мають враховуватися не тільки загально вікові, а й індивідуальні особливості дітей в межах групи учнів, схожих за морфофункціональними показниками.

Диференціація ФВ означає, що мета, завдання, зміст навчальної програми, обсяг і терміни її вивчення є обов’язковими для всіх школярів. Пристосування навчального матеріалу програми до індивідуальних можливостей учнів здійснюється за рахунок диференціації методів, засобів, інтенсивності фізичного навантаження стосовно груп, що складаються із приблизно однакового контингенту учнів

Пропоновані для викладання методики фізичного виховання розроблені з урахування вікових закономірностей розвитку організму, тобто складені для “середнього” учня конкретної статево-вікової групи. Необхідність урахування у процесі занять фізичними вправами морфофункціональних відмінностей учнів загальновідома.

Діти одного хронологічного віку і статі не представляють собою однорідну групу. Віковому процесу росту та розвитку організму школярів властиві чималі індивідуальні коливання.

Так шкільна морфологія засвідчує індивідуальні відмінності дітей одного віку у формі та розмірах серця, а також його функціонування; у розмірах і структурі кісткового апарату, м’язової системи; у розмірах довжини та маси тіла. За даними (Ареф’єв, Столітенко), в учениць старшого віку розмах коливань показників довжини тіла становить 25 см., а маси – 40кг.

Руховим можливостям осіб одного віку і статі також властива велика варіабельність. Здебільшого це стосується м’язової сили, витривалості та швидкісно-силових якостей. Так у дівчат 16-17 років різниці між мінімальним і максимальним результатами за показниками станової динамометрії дорівнює – 80 кг, витривалості (70% від максимальної) – 69 сек., швидкісно-силових якостей (стрибок у довжину з місця) – 70 см.

Серед дітей одного хронологічного віку і статі спостерігаються суттєві відмінності у показниках ФР (зріст, вага, ОГК, ЖМЛ, кистьова та станова динамометрія).

Індивідуальні відмінності учнів зумовлені наступними чинниками:

1) біологічними (вік, стать, генетично зумовлені особливості, та ін.);

2) соціальними (сім’я, оточення, школа);

3) психологічними (сприйняття, мислення, характер здібності і др.);

4) особливостями фізичного розвитку [3].

Все це зумовлює індивідуальний підхід до ФВ того чи іншого учня, який передбачав би необхідність застосування таких методик дозування фізичних навантажень, які б відповідають фактичному стану ФР організму учнів. Внаслідок невідповідності застосування засобів і методів ФВ до фізичного стану учнів вправи можуть оцінюватись як важкі для одних і легкі для інших, і як наслідок, зменшується можливість оздоровчого впливу занять ФК. Але класно-урочній формі занять властиві труднощі в реалізації індивідуального підходу. Тому багато дослідників в галузі дидактики почали вести пошуки таких способів навчання, у яких в певній мірі зберігалися переваги фронтального та індивідуального методів і одночасно нейтралізувалися їхні недоліки. Саме таким вимогам відповідає організація навчально-виховної роботи на основі диференційованого підходу. Цей підхід у ФВ зменшує небезпеку фізичних перенавантажень, сприяє підвищенні оздоровчої ефективності занять фізичними вправами, сприяє міцному засвоєнню рухових навичок вдосконаленню рухових якостей.

Дата добавления: 2014-01-11