Оцінка конкурентоспроможності національних економік міжна-родними інституціями СЛ.8

Найбільш відомими світовими центрами по вивченню конкурентоспроможності країн є:

1) Інститут стратегії і конкурентоспроможності при Гарвардському університеті (США), який очолює професор Майкл Портер, який, власне, і поклав початок розвитку такого напряму в економічній науці, як конкурентоспроможність, написавши на початку 90-х років книгу «Конкурентні переваги націй». У інституті в Портеру вивчають конкурентоспроможність переважно в корпоративній плоскості

2)) Всесвітній економічний форум в Давосі;

3 ) Інститут розвитку менеджменту (Лозана)

Усі центри визначають фактори, інститути і особливості державних політик, які впливають (формують) рівень конкурентоспроможності країни та національної економіки. СЛ.9

Згідно з визначенням Всесвітнього економічного форуму, рівень конкурентоспроможності країни обумовлює «…сукупність інститутів, політик і факторів, які визначають рівень продуктивності країни…».

Інститут розвитку менеджменту - конкурентоспроможність встановлюють «…факти та політики, які формують спроможність країни створювати та підтримувати середовище, яке створює можливість для більш ефективної діяльності підприємств та забезпечує більш високий рівень добробуту її громадян…».

Класичним є підхід М.Портера щодо відокремлення основних детермінант країни, які формують середовище, що визначає міжнародний успіх окремих галузей. Див. лекцію по галузям:

1) факторні умови, тобто конкретні фактори (наприклад, кваліфікована робоча сила певного профілю або інфраструктура), які потрібні для успішного розвитку галузі;

2) умови внутрішнього попиту;

3) наявність родинних (related) і підтримуючих галузей;

4) стратегії компаній, їх структура та конкуренти, тобто умови в країні, що визначають особливості створення, управління підприємствами та характер конкуренції на внутрішньому ринку.

9.2.1 Інститут розвитку менеджменту/ International Institute for Management Development (IMD)- одна з трьох найбільш відомих бізнес-шкіл світу. В складі інституту – Лозанський центр по вивченню конкурентоспроможності (1987 р.) Засновник центру та його керівник - Стефан Гарелли — професор IMD и Лозаннського університету, член наглядових рад низки банків і радник великих компаній, член декількох академій и наукових інститутів по всьому світу. До створення центру працював управляючим директором Всесвітнього економічного форуму і Давоського симпозіуму. СЛ.10

Методологія передбачає аналіз і ранжирування здатності держав: по-перше, створювати, а по-друге, підтримувати середовище, в якому підприємства можуть ефективно конкурувати.

Гареллі 1) з мінив методологію: удосконалив систему критеріїв (збільшив їх кількість і обхват, посилив точність показників);

- обґрунтував і деталізував чотири чинники конкурентоспроможності;

2) розширив круг експертів — кількісно і географічно;

3) створив широку мережу партнерських організацій по всьому світу: наукових центрів, дослідницьких інститутів, бізнесу-шкіл.

Коментуючи лідерство США в рейтингу конкурентоспроможності країн (100 балів з 100 можливих), Гареллі підкреслює, що однією з істотних переваг США є не лише здатність розвивати технології, але головне — швидко упроваджувати їх у виробництво товарів і послуг. І в цьому, на його думку, ключова конкурентна перевага американців, а також головна відмінність між США і Європою. Оскільки в Європі спостерігається тенденція до генерування багаточисельних інновацій, які, проте «зберігають» в дослідницьких інститутах і лабораторіях.

Ще один чинник успіху США — в дивній мобільності населення: американці здатні швидко переміщатися з одного регіону в іншій, міняти сфери діяльності. Гареллі вважає, що саме такий поєднання технологічності і мобільності є секретом американського успіху

Рейтинг складається з 1989 р. СЛ.11

Оцінка здійснюється за 323 критеріями.

Використовується інформація 52 дослідницьких інститутів світу, які є партнерами інституту.

Результати публікуються в Щорічнику світової конкурентоспроможності - The World Competitiveness Yearbook (WCY).

Інститут визначає 4 групи факторів

стан економіки (83 показники),

ефективність уряду (77 показників),

ефективність бізнесу (69 показників),

стан інфраструктури (94 показники), кожний з яких, у свою чергу, складається із 5 блоків, складові яких поділяються на 20 підрозділів (рис.). СЛ.12

СЛ.13

Рис.9.1 Параметри оцінки рівня конкурентоспроможності країни

за методикою ІМD

Критеріями можуть бути дані, що аналізують конкурентоспроможність шляхом її вимірювання (наприклад, ВВП), результати опитувань громадської думки (наприклад, наявність компетентних менеджерів) СЛ.14. Основні дані складають ⅔ значень в загальному ранжуванні, в той час як дані опитувань – ⅓ значень.

Рис. 9.2 Схема розподілу місць в загальному рейтингу конкурентоспроможності країн ІМD СЛ.14

З 323 критеріїв 77 необхідні лише для загальної інформації, тобто вони не використовуються при загальному розподілі країн в рейтингу (наприклад, населення країни молодше 15 років).

Сумування за наведеними вище блоками надає повну консолідацію, що призводить до розподілу країн по містах у загальному рейтингу конкурентоспроможності ІМD.

Експерти Інституту менеджменту та розвитку сформували “золоті правила” конкурентоспроможності, згідно з якими провідна роль в забезпеченні її високого рівня належить

стабільному та передбачуваному законодавству,

якості та прозорості управління,

капіталовкладенням в традиційну та технологічну інфраструктуру,

освіті та безперервному підвищенню кваліфікації робочої сили,

взаємообумовленості заробітної плати, продуктивності праці та податків, скороченню нерівноправності.

Конкурентоспроможність економіки України експерти ІМD почали оцінювати з 2006 р.

Особливістю складання рейтингу ІМD є те, що аналіз здійснюється за двома групами країн, поділеними відповідно до кількості населення країни: 1 група – країни з чисельність населення більше 20 млн. осіб, 2 група – менше 20 млн. осіб.

Дата добавления: 2014-01-13