Розвиток систем управління якістю в незалежній Україні

Після проголошення незалежності нашої держави на український ринок масо­во стала надходити імпортна продукція, причому в першу чергу така, яка не знаходила збуту в зарубіжних країнах через низьку якість, дуже часто не відповіда­ла нормам безпеки, але яка мала порівняно з вітчизняною, низьку ціну і, завдяки низькій купівельній спроможності вітчизняного споживача, користувалася попи­том. Також при різкому спаді випуску вітчизняної продукції окремі виробники, скориставшись пов'язаним з цим дефіцитом і послабленням уваги до питань якості та безпеки продукції, стали швидко організовувати виробництво дефіцитної про­дукції, яка дуже часто мала низьку якість і навіть дуже часто була небезпечною для споживачів.

Незадовільна якість продукції вітчизняних підприємств стала однією з важли­вих передумов створення систем управління якістю (СУЯ) в Україні.

Сучасна економіка України, не дивлячись на деякі успіхи, все ще перебуває у кризовому стані, вихід з якого можливий тільки через якість, тому що тільки висока якість продукції зробить її конкурентоспроможною. Більшість країн світу пройшли таким шляхом і підтвердили це положення, відродивши свої економіки. Відродження економіки - це, перш за все, відродження промисловості. Нині україн­ські промисловці перебувають у дуже важких умовах. Для більшості підприємств суттєво ускладнилась реалізація продукції як на внутрішньому ринку - внаслідок ввезення імпортної продукції і різкого зниження платоспроможності населення, так і на зовнішньому - в результаті неконкурентоспроможності українських під­приємств і їхньої продукції, відсутності досвіду і навичок торгівлі на насичених ринках, зневажання прийнятими там правилами взаємовідносин, в тому числі вимог наявності сертифікатів на продукцію й системи якості.

На сучасному етапі, говорячи про Якість, всім необхідно усвідомлювати, що це не тільки хліб і ковбаса, контроль і нагляд, стандарти і сертифікати. Все це лише окремі складові якості, а сама якість - це категорія всеохоплююча. Крім продукції, яку ми розглядаємо, вона поширюється на підприємства, організації, їх персонал та системи управління. Якість притаманна будь-якій діяльності лю­дини, взаємовідносинам між людьми, ставленню людей до оточуючого світу. Якість - це суспільна мораль і філософія, від яких залежить ""Хто ми є у цьому світі?" і "Якою бути нашій Україні?". Саме з цих позицій і потрібно підходити до розв'язання комплексу проблем якості, що накопичені у нашій державі.

У найбільш загальному вигляді можна виділити три підходи до розв'язання проблем якості у державі:

Ø мінімальний;

Ø середній;

Ø максимальний.

Мінімальний передбачає забезпечення та підтвердження безпеки українських товарів та послуг (умовно має назву - Безпека).

Середній передбачає, крім умов, визначених мінімальним рівнем, забезпечення та підтвердження також і якісних (споживацьких) характеристик українських товарів та послуг на рівні встановлених нормативних вимог (умовна назва - Якість).

Максимальний - крім умов, визначених середнім рівнем, зорієнтований на широкомасштабне прагнення до перевищення вимог стандартів, досягнення та перевищення характеристик кращих зразків товарів та послуг, що пропонуються на зарубіжних ринках (умовна назва - Досконалість).

Сьогодні найбільшу увагу приділяють саме перевищенню стандартів та безпе­рервному вдосконаленню товарів та послуг. Насправді ж, навіть для внутрішньо­го ринку, не говорячи вже про зовнішні, не достатньо лише дотримуватись ДСТУ. Відомо, що стандарти фіксують лише середні досягнення у певному напрямі. Але для отримання конкурентних переваг необхідно пропонувати споживачам продукцію, яка перевищує пропозиції конкурентів. Тому у сучасному світі кон­курентна боротьба точиться понад нормами, що встановлені стандартами.

У світовій практиці найбільш прогресивним і ефективним підходом, що зорієн­тований на перевищення норм стандартів та постійне вдосконалення є концепції Загального (всеохоплюючого) управління якістю (ТQМ), які поширюються на всіх континентах вже протягом багатьох десятиліть і не підлягають стандартизації і сертифікації, бо це, передусім, є процеси ініціативи і творчості. Доведено, що вся система управління працює краще, якщо підприємство розглядається як єди­не ціле, єдина система. У даному випадку для підвищення ефективності діяльності необхідне дотримання основних принципів ТОМ. У ряді цих принципів можна виділити такі:

Якщо усі підприємства у своїй діяльності будуть намагатися виконувати ці принципи, то продукція та послуги не тільки відповідатимуть вимогам стандартів, але й будуть постійно вдосконалюватися та набувати значимості у порівнянні з неякісними товарами. Окрім цього, ці принципи допоможуть державі якомога скоріше потрапити до європейського співтовариства та зайняти певне місце у цьому просторі за допомогою якісної продукції.

В нашій країні лише деякі підприємства запровадили й сертифікували СУЯ. Наприклад, такі підприємства харчової промисловості: ТОВ "Сандора" (Миколаїв), ВАТ "Світоч" (Львів), ЗАТ "Оболонь" (Київ), ВАТ "Бісквіт" (Харків). Лідери сві­тового ринку говорять: "'У нас купують не продукцію і не послугу. У нас купують довіру до нас, тобто наше ім'я". А щоб ім'я було авторитетним, необхідно запровад­жувати загальну культуру якості, яка включає і обладнання, і технологію, і систе­му менеджменту, і персонал, і стосунки між партнерами на різних рівнях тощо.

Якщо в перше десятиріччя держава приділяла цьому питанню недостатньо уваги, то на сьогодні ситуація значно поліпшилась, про що колишній Голова Держ- споживстандарту України П. С. Кабан сказав так: "Національному виробнику треба не тільки не заважати, але й допомагати". У зв'язку з цим Верховною Ра­дою України 17 травня 2001 р. було прийнято три закони, спрямовані на техніч­не регулювання у сфері якості в Україні: Закон України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності ", Закон України "Про підтвердження відповідності ", Закон України "Про стандартизацію". Напрямки діяльності України у сфері якості виз­начені в посланні Президента Верховної Ради "Україна в XXI ст. Задачі соціаль­но-економічного розвитку на 2004 р." Таким чином; "...Основним завданням є забезпечення постійного економічного зростання шляхом підвищення якості і конкурентоспроможності продукції".

В результаті плідної праці Держспоживстандарту з міжнародною організацією зі стандартизації 1S0 міжнародні стандарти 1S0 9000 в Україні прийняті як на­ціональні, у яких викладені вимоги до систем управління якістю в цілому та окремих їх елементів. У 2000 році було введено нову версію міжнародних стан­дартів на СУЯ - ІSО 9000:2000. Була скорочена загальна кількість попередніх стандартів цієї серії шляхом злиття ряду стандартів, деякі з них були перетворені на технічні звіти, довідники і методичні брошури, деякі — відмінено. Нова версія стандартів ІSО 9000 представлена такими нормативними документами: ІSО 9000:2000. Системи управління якістю. Основоположні принципи і словник: ІSО 9001:2000. Системи управління якістю. Вимоги.; ІSО 9004:2000. Системи управління якістю. Настанови щодо поліпшення показників; ІSО 10011:2000. На­станови щодо аудиту систем управління якістю і екологічного управління сере­довищем.

Міжнародний досвід показує, що для побудови системи якості на підприємстві найкращим рішенням є використання стандартів ІSО серії 9000. Завдяки універ­сальній природі ці стандарти знайшли використання в усіх без винятку галузях виробництва і сфери послуг. Незважаючи на те, що на сьогодні існують різні концепції управління якістю, всі вони так чи інакше базуються на стандартах ІSО серії 9000.

Тому перед українськими підприємствами гостро стоїть проблема запроваджен­ня цих стандартів.

За поданням Держстандарту Указом Президента України № 942/97 від 02.09.97 р. була створена Національна рада з питань якості. Вjсеyи 2000 р. уряд схвалив план дій зі вступу до Світової організації з торгівлі (СОТ). Не дивлячись на те, що не всі вимоги СОТ підходять для України (відкриття вітчизняного ринку для зарубіжних товарів призведе до більш жорсткої боротьби з конкурентами як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках), вона уникне дискримінації у сфері торгівлі і отримає режим найбільшого сприяння.

У вересні 2004 року відбулося 13-е офіційне засідання Робочої групи, на яко­му підписано 25-й двосторонній протокол з доступу до ринків товарів і послуг у рамках вступу України до СОТ.

Вийшов Указ Президента України " Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції] № 113/2001 від 23.02.2001 р., в якому з метою підвищення якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції, забезпечення захисту інтересів споживачів, сприяння входженню України в європейський та світовий економічний простір Кабінету Міністрів України було доручено підготувати та винести на розгляд Верховної Ради України законопроект про засади держаної політики у сфері управління якістю продукції, розробити та затвердити заходи щодо впровадження систем управління якістю на підприємствах. У цьому документі передбачало здійснення держаної підтримки впровадження СУЯ на підприємствах відповідно до стандартів 1S0 серії 9000 та 1S0 серії 14000, організація та проведення постійною моніторингу впровадження систем управління якістю на підприємствах та ін.

Для поширення сучасних підходів до вдосконалення систем управління якістю необхідно, щоб це розуміли громадськість, керівники вищої та середньої ланки, фахівці підприємств та організацій. Потрібно усвідомлювати, що кожна людина- споживач одночасно є й виробником продукції. Тому необхідно в державі одно­часно розвивати і культуру споживання, і культуру виробництва. Кожен праце­здатний громадянин України має виготовляти продукцію чи надавати послуги такого рівня якості, якого сам очікує від інших. Тому виникає потреба формувати відповідну громадську думку, що поліпшення якості — це ключ до поліпшення життя людей, до підвищення конкурентоспроможності підприємств-виробників. Зовнішньою же ознакою того, чи є на підприємстві система якості по стандартах 1S0 серії 9000, є сертифікат на систему

В Україні здійснюється державна підтримка підприємств, що впровадили й сертифікували систему якості. Однак у більшості випадків державна підтримка здійснювалася до теперішнього часу в основному у формі морального, а не матеріального стимулювання. Наприклад, у Києві відсутність сертифіката на СУЯ у будівельної фірми робить неможливим отримання нею Держзамовлення на ви­конання будівельно-монтажних робіт. За оцінками експертів компанії "ЕDS-Ланіт", різниця закупівельних цін у постачальників, що мають сертифіковану СУЯ, й тих, що не мають її, може сягати 50 %. Поряд з цим наявність міжнародного сертифіката СУЯ для підприємства, яке намагається отримати іноземні інвестиції, може мати вирішальне значення. Сертифікація СУЯ дозволяє значною мірою покращити такі складові гудволу, як імідж та репутація підприємства, підвищити ринкову вартість підприємства. За оцінками міжнародного регістра "Det Norskе Vегites", сертифікація СУЯ підвищує ринкову вартість підприємства у середньому на 10 %.

Враховуючи достатньо високі темпи розвитку зовнішньоекономічної діяльності й подальшої інтеграції України до СОТ, необхідно істотно прискорити впровад­ження СУЯ на підприємствах. Для цього слід ширше пропагандувати позитивний досвід різних галузей, посилити державну підтримку. Нерідко керівники і влас­ники вітчизняних підприємств мало поінформовані щодо СУЯ. Тому, часто наші підприємства приступають до впровадження системи тільки після того, як їм було відмовлено у вигідних контрактах. За даними фахівців, у 90% контрактних відношень підприємство-споживач вимагає від підприємства-постачальника підтвердження наявності СУЯ.

Результатом діяльності держави та різних організацій є те, що станом на 30.12.2003 р. чинний сертифікат на СУЯ мали 485 підприємств, що зареєстровані в УкрСЕПРО. Лише у 2003 р. було видано 374 сертифікати, а станом на 1.09.2004 р. - 638 (для порівняння: у світі на кінець 2003 р. - 500125 сертифікатів на СУЯ), а на 1.01.2005 р. - 691.

Слід зазначити, що системи якості відповідно до ІSО 9000 впроваджуються і сертифікуються майже у всіх галузях виробничої сфери та сфери послуг. При цьому приблизно 2/3 від загальної кількості компаній, що її сертифікували, на­лежать до виробничої сфери, а частка підприємств, що зайняті у сфері послуг, перевищує 20 %.

Під час розроблення системи підприємства зустрічаються з багатьма пробле­мами, які пов'язані з запровадженням та функціонуванням СУЯ: складання великої кількості документів; великі затрати, пов'язані з запровадженням СУЯ; довгий час для написання керівництва з якості; довгий час для повного впровадження; великі затрати на процедуру сертифікації. Але є й багато переваг: розширення ринку збуту; підвищення іміджу фірми; збільшення чіткості процедур, ефективності виробництва; збільшення задоволення споживача; збільшення узгодженості ви­робничих операцій; збільшення мережі конкурентоспроможності; зменшення чис­ла помилок; застосування сертифіката у рекламних цілях; можливість розширен­ня мережі клієнтів; збільшення якості продукції та послуг та багато інших.

У табл.1 узагальнено результати досліджень 137 підприємств країн світу та декількох підприємств країн СНД, що мають сертифіковані СУЯ.

Таблиця.1

Дата добавления: 2014-01-11