Специфіка землекористування в Україні

Головними типами ґрунтів України є такі. Дерново-підзолисті ґрунти займають 60% території лісової зони. Форму­ються під впливом змішаних і листяних трав'яних лісів.

Сірі опідзолені ("сірі лісові") поширені переважно в лісостепу. Форму­ються під широколистяними лісами.

Чорноземи поширені у лісостепу і степу. Сформувалися під трав'яною рослинністю степових луків і лучних степів.

Специфіка землекористування в Україні пов'язана з високим рівнем сільськогоспо­дарського освоєння території і, зокрема, її розораністю, що майже не має аналогів у світі. Розораність земель в Україні дорівнює 82% сільгоспугідь (у Франції — 36, Німеч­чині — 32, Англії — 18,5, США — 20%). За останні роки землеробство України ведеться за різко від'ємного балансу гумусу й біогенних елементів. З урахуванням дегуміфікації втрати енергії в землеробстві майже втричі перевищують її відновлення через внесен­ня добрив. За статистикою, в Україні сконцентровано майже 8% світових запасів чор­нозему. Приблизно 46% ріллі (понад 19 млн га) дуже родючі з вмістом гумусу 3—7%.

За даними Інституту землеробства УААН, щорічний дефіцит гумусу в Україні стано­вить 110 кг/га. Щорічні втрати ґрунту в Україні становлять 600 млн т, у т. ч. більше 20 млн т гумусу. Велика частина втрачається в результаті процесів водної ерозії та дефляції. Цьому великою мірою сприяє висока розораність, особливо крутосхилів, а також знеліснення, недостатня полезахисна лісистість, переосушення грунтів. До цього треба додати високу насиченість посівних площ просапними культу­рами (кукурудзою, цукровим буряком, соняшником), що потребують інтенсивного механічного обробітку ґрунту. Окрім того, під час збирання цукрових буряків частину ґрунту просто вивозять з полів разом із врожаєм.

У деяких областях (Вінницька, Тернопільська, Кіровоградська, Черкаська) рівень розораності сільськогосподарських угідь перевищив 90%. Спостерігається укрупнення полів. Досі залишається великою частина орних земель, розміщених на схилах різної крутизни. У цих умовах внесення добрив скороти­лося на 78% (з 1990 р.), майже не здійснюється хімічна меліорація ґрунтів.

За даними Інституту ґрунтознавства та агрохімії України, за такого стану найближ­чим часом різко зростуть темпи дегуміфікації ґрунтів, що є передумовою фізико-хімічної деградації і зниження продуктивності землеробства до рівня 50-х років минулого століття.

Головною проблемою в Україні залишається забруднення сільськогосподарських угідь радіонуклідами: всього — 5,7 млн га (3,1 млн га орних земель, 0,8 млн га пасовиськ та 1,5 млн га лісів). Через це (рівень забруднення більш як 40 кюрі/км²) вилучено з сільськогосподарського обігу 80 тис. га земель. Кисла реакція ґрунту сприяє більшій рухомості радіонуклідів, тому припинення хімічної меліорації кислих ґрунтів призведе до зростання рівня забруднення рослинницької продукції радіонуклідами цезію-137і стронцію-90.

Залишається проблемою забруднення ґрунтів важкими металами. Зазвичай це наслідки діяльності промислових об'єктів. Процес забруднення відбувається вна­слідок викидів широкого кола хімічних елементів та їхніх сполук у повітря (12— 14 млн т/рік) і забруднених вод у гідрографічні об'єкти.

Важливою проблемою вважається забруднення ґрунтів пестицидами. Вона виник­ла внаслідок науково необгрунтованого використання засобів хімічного захисту рослин, особливо хлорорганічних похідних, які є найбільш персистентними. В окремих регіонах України їхні метаболіти є і нині, причому в кількостях, що перевищують значення ГДК. Потенційне джерело забруднення сільськогоспо­дарських угідь — сховища непридатних і заборонених до застосування хімічних засобів захисту рослин. За даними офіційної статистики, кількість накопичених в Україні непридатних і заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин становить близько 11 тис. т. Вони розосереджені на всій території України. Знешкоджується лише близько 1% загального обсягу. За результатами агрохіміч­них аналізів у 1973—1990 роках залишки пестицидів виявляли в 54% зразків ґрун­ту, в тому числі в 15% з перевищенням ГДК. Найбільший вміст ДДТ встановлено в ґрунтах садів Запорізької області — 39 ГДК навесні й 43 ГДК восени.

Зараз колективні господарства практично не використовують хімічних засобів за­хисту рослин у зв'язку з браком коштів на їх придбання. Проте нині спостерігається безконтрольне застосування пестицидів на присадибних ділянках.

Ґрунти забруднюються також промисловими викидами. За обстеженнями в Лу­ганській, Донецькій, Харківській областях у смугах впливу підприємств чорної і кольорової металургії, хімічної та вугільної промисловості, теплоенергетики та будівельної індустрії виявлено техногенні геохімічні зони з аномально високим вмістом елементів-забруднювачів. Радіус таких зон змінюється від 3 до 30 км.

Після низки реформ останнього десятиліття структура використання земельного фонду користувачами різних форм власності відчутно змістилася від державного сектору до недержавного. Слід пам*ятати, що на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо:

- вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій;

- розорювання сіножатей, пасовищ;

- використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруд­нених земельних ділянок;

- необгрунтовано інтенсивного використання земель.

Для своєчасного виявлення змін стану земель необхідно здійснювати національний, регіональ­ний і локальний моніторинг.

Контрольні запитання:

1. Склад та типи грунтів.

2.. Вплив клімату, рослинності, рельєфу на процес Ґрунтоутворення.

3. Кліматичні типи Грунтів.

4. Процеси і явища, що знижують ґрунтову родючість.

5. Ерозія грунтів.

6. Протиерозійні заходи.

7. Природна і штучна родючість ґрунтів.

8. Вигляд і тип ґрунтів.

9. Догляд за ґрунтами.

10. Ґрунтозахисні заходи.

11. Головні типи ґрунтів України.

12. Специфіка землекористування в Україні.

Дата добавления: 2014-01-11