Економічна оцінка природних умов і ресурсів

Основи методики оцінки природи в країнознавстві

Історик В.О.Ключевський відмічав, що «історичний процес....складається з спільної роботи кількох сил, з’єднуючих окремі особи в суспільні союзи», «ми розрізняємо дві основні первинні сили, створююче і рухаюче спільне життя людей: це людський дух і зовнішня так звана фізична природа». (Курс русской истории. Т.1 М.,1987.С39). «Зовнішня природа спостерігається як природа країни, де живе відоме людське суспільство, і спостерігається як сила, постільки вона впливає на бит і духовний склад людей (там же, с 40). Безумовно і духовний склад людей чи­нить вплив на природу країни. Як відомо з закону Пісарева, на регіон впливають навіть предки через географічне середовище. Кожне покоління своєю діяльністю впливає на внуків, правнуків і так далі. Природа ставить певні параметри розвитку. По мірі розвитку суспільство все більше і більше залежить від природи в тому, що стикується з нею все більшим числом сторін своєї діяльності, все більше природних компонентів і властивостей залучає в свою діяльність і не може без них розвивати свою економіку: первісна людина не залежав від наявності вугілля, урану, рідких металів; перед ним не стояла проблема чистоти повітря, нефонової радіації. Число використовуваних людиною хімічних елементів виросло - в ХVIII ст. до 30, в ХІХ ст. до 50, в ХХ до 90. Суспільство і підкорює середовище і присто­совується до нього. Причому аксіома заключається в тому, що взаємодія суспіль­ства і природи не буває прямим, а переломлюється через спосіб виробництва. Зви­чайно, роль природно-сировинного фактору в розташуванні підприємств традиці­йних галузей в основному ослаблюється, однак роль природного середовища росте в розміщенні галузей новітніх технологій, чутливих до забрудненню компонентів середовища. Навіть в сільському землеробстві ресурси самі по собі перестають відігравати первинну роль, залишаючи місце іншим виробничим ресурсам.

Питанню ролі природи в дослідженні країни і району присв’ячена стаття М.М.Баранського «Учет природной среды в экономической географии» (Избран­ные труды. Становление советской экономической географии. М. с 72-95.),в якій він виділяв два рівні в даній проблемі: 1) філософський рівень про взаємодію сус­пільства і природи; 2) рівень географічної методології.

В країнознавстві є своя методична специфіка врахування природних пере­думов, на яких ми зупинимося дальше.

Для країнознавства великий інтерес представляє економічна оцінка при-

родних умов і природних ресурсів, яка являє собою їх вартісний вираз. Вона виникла з потреб господарства, якому потрібні не лише знання про кількості та якості природних ресурсів, їхні особливості, а й вираження їх у вартісних показниках, котрі можна використати в проектуванні та управлінні господарством. Труднощі економічної оцінки пов’язані з тим, що природні ресурси, як і природні умови, - це дар природи (доки в них не вкладено труд). Визначилися дві групи економічних оцінок природних факторів: перша (відносно оцінки ресурсів) характеризує економічні результати використання природних ресурсів, друга (відносно оцінки середовища) відбиває економічні наслідки дії на навколишнє середовище. Найчастіше останні виступають як показники економічних утрат від -забруднення, порушення природного середовища.

Для економічної оцінки природних ресурсів застосовують два основні методичні підходи: витратний і рентний.

При витратному підході грошова оцінка природних ресурсів здійснюється на підставі суспільних затрат на їх господарське освоєння й експлуатацію - пошуки, розвідка, підготовлення до експлуатації корисних копалин, меліорація, рекультива­ція, тощо. Масштаби цих затрат і можуть стати базою для визначення вартості тих чи інших видів ресурсів. У практиці господарських розрахунків ці розрахунки застосовують до таких природних ресурсів: мінеральна сировина й паливо (затрати на розвідку і освоєння), грунтові і лісові ресурси (затрати на відтворення), атмосферне повітря й вода (затрати на очищення від забруднення) та ін.

При рентному підході природний ресурс може оцінюватися двома способами: 1) за ефектом (прибутком), що його дає використання цього ресурсу в народному господарстві; 2) за додатковими затратами на компенсацію втрат по прибутку в разі вилучення певного ресурсу з даного природокористування. Напри­клад, для сільськогосподарського підприємства економічна оцінка обробленої землі виявиться в затратах на можливу рекультивацію, меліорацію, внесення добрив, проведення інших робіт, спрямованих на підтримання або підвищення родючості. В разі вилучення цих земель із сільськогосподарського обороту їхня оцінка має спиратися на рентний підхід, тобто чисту продукцію, яку витрачають, позбувшись землі, або (компенсаційний підхід) затрати, до яких треба вдатися, що замінити втрати продукції освоєнням нових земель (як правило, гіршої якості) або підвищенням родючості вже екплуатованих.

При формуванні економічних оцінок природних ресурсів використовуються такі економічні критерії: для сільськогосподарських земель - розмір річної ренти з даної ділянки землі; для родовища корисних копалин - максимально можлива вартість виробленої річної продукції (включаючи всі воднораз видобуті компо­ненти), визначена в завершальних витратах за обчисленням приведених затрат з експлуатації родовищ; для лісових ресурсів - вартісний вихід ділової деревини з даної ділянки лісу; для водних ресурсів - економічний ефект від використання одиниці водних ресурсів або додаткові витрати на водозабезпечення при оптимальному його рівні; для рекреаційних ресурсів - господарський ефект від використання ресурсу для відпочинку й лікування та затрати на досягнення вказаного ефекту.

Крім вказаних двох видів економічної оцінки є ще третій, який пролягає в оцінці економічних результатів від зміни якості ресурсів. Під економічними втратами, що завдаються діянням на навколишнє середовище, розуміють вира­жені у вартісній формі фактичні та можливі збитки, що зазнає народне господарство через порушення (забруднення) довкілля, чи додаткові витрати на компенсацію цих збитків. При цьому слід розрізняти витрати на запобігання забрудненню й витрати на компенсацію збитків.

Дата добавления: 2014-01-14