Зловживання при кримінально-правовій кваліфікації

Помилки у кримінально-правовій кваліфікації

Помилки у кримінально-правовій кваліфікації характерні тим, що:

1) є видом неправильного застосування кримінального закону;

2) їх вчиняють через необережність, або ж вони є наслідком невинних дій.

Різниця між помилками та зловживаннями полягає, головно, у суб’єктивному ставленні до результатів своєї діяльності особи, яка здійснює кваліфікацію. Наслідки ж неправильної кримінально-правової кваліфікації, зумовленої і помилками, і зловживаннями, по суті, тотожні. Врешті-решт, вони зводяться до того, що кримінально-правове становище особи, дії якої кваліфікують, або покращується, або ж погіршується.

Переважну більшість зловживань при кваліфікації зумовлено корупційними проявами. Тому найчастіше неправильна кваліфікація полягає в інкримінуванні статей про менш небезпечні злочини, виключенні кваліфікуючих ознак, застосуванні норм про незакінчений злочин і т. п. Наслідком цього є застосування більш „м’яких” статей КК, відповідно – пом’якшення відповідальності в різних формах.

Кваліфікація „із запасом"

Нерідким у правозастовній, переважно слідчо-прокурорській практиці, є явище, яке називають кваліфікація „із запасом” чи „завищенням кваліфікації”. Його суть полягає у кваліфікації скоєного за статтею (статтями) КК, які передбачають більш тяжкий злочин, ніж фактично вчинено.

Прояви кваліфікації „із запасом” різноманітні. Це, зокрема:

- інкримінування статті Особливої частини КК, яка передбачає більш тяжкий злочин;

- застосування статті КК, яка передбачає простий чи кваліфікований вид злочину за умови, що підлягає застосуванню стаття, яка передбачає норму про привілейований вид цього ж злочину;

- посилання при кваліфікації на частину (пункт) статті, яка містить кваліфікуючі чи особливо кваліфікуючі ознаки, що в цьому випадку відсутні;

- кваліфікація за сукупністю статей Особливої” частини КК, тоді як фактично посягання охоплює одна зі статей;

- оцінка скоєного як злочину, вчиненого на пізнішій стадії (як закінченого злочину, коли має місце лише замах або готування, чи як замаху за умови готування);

- визначення більш високої форми співучасті (зокрема, як злочину, вчиненого організованою групою, тоді як насправді мало місце посягання, вчинене групою осіб за попередньою змовою);

- незастосування норм, які передбачають обставини, що виключають злочинність діяння.

Так чи інакше, кваліфікація „із запасом” завжди означає погіршення становища особи, дії якої оцінюють, потенційно веде до застосування більш суворого покарання та (чи) інших кримінально-правових і процесуальних наслідків.

Кваліфікують „із запасом", зазвичай, у випадках, коли слідчий сумнівається в тому, як все ж таки слід кваліфікувати скоєне і здійснює своєрідну „підстраховку” на випадок зміни кваліфікації під час подальшого провадження кримінальної справи. Кваліфікація „із запасом” відображає недостатній рівень фахової майстерності того, хто її здійснює.

Дата добавления: 2014-01-14