Трансферні моделі

Види трансферних моделей	Cyтнicть трансферних моделей
Модель кредитування	У цій моделі підприємство може буги кредитором, позичальником, поручителем або гарантом. Незалежно від його місця в цій моделі її реалізація передбачає отримання позичальником трансферних ресурсів на умовах платності, строковості, забезпеченості й поворотності
Модель інвестування	Під час застосування моделі інвестування підприємство може виступати в ролі інвестора або реципієнта. Її застосування передбачає одержання інвестором внаслідок трансферу ресурсів прав власності на об'єкт інвестування. Ця модель може передбачати також здійснення інвестицій у формі вкладення трансферних ресурсів у статутний фонд венчурного підприємства. Метою застосування цієї моделі є одержання прибутку у формі приросту вартості активів або у формі отримання дивідендів чи відсотків
Модель внутрішнього переміщення трансферних ресурсів	Ця модель передбачає передавання трансферних ресурсів одним підрозділом організації іншим структурним підрозділам. Ця модель трансферу може реалізовуватись як на платних, так і на безплатних умовах залежно від того, який статус в організації має підрозділ, що є реципієнтом трансферних ресурсів
Модель купівлі трансферних ресурсів	Цю модель можна розглядати як різновид моделі інвестування. Відмінність між ними полягає у тому, що метою реалізації моделі інвестування є отримання у майбутньому прибутку від володіння або використання трансферних ресурсів, а метою моделі купівлі трансферних ресурсів є їхнє використання у виробничо-господарському процесі підприємства з метою їхнього подальшого розвитку або використання для створення інноваційної продукції
Модель продажу трансферних ресурсів	Ця модель також є різновидом моделі інвестування. Її особливістю є те, що у разі продажу трансферних ресурсів їхній власник отримує дохід, зокрема прибуток у момент виконання трансферту. Своєю чергою, модель інвестування передбачає, що інвестор одержуватиме прибуток періодично протягом тривалого періоду часу

Продовження табл. 3.1

Модель трансферу з використанням давальницької сировини	Сутність цієї моделі полягає у тому, що вона передбачає передавання одним суб'єктом іншому трансферних ресурсів у формі сировини (напівфабрикатів) для її подальшої обробки і повернення постачальнику. У цій моделі сировина або напівфабрикати, по суті, є технологічною інформацією або інноваційним продуктом в стані розроблення. Згідно з договором про одержання давальницької сировини отримувач трансферних ресурсів виконує роботи, які є частиною проекту створення технологічної інформації або продукту
Модель трансферу на умовах науково-виробничої кооперації	Цю модель застосовують через оголошення грантів, конкурсів на можливість отримання договору щодо виконання госпдоговірної або держбюджетної теми. Вона може функціонувати самостійно або в поєднанні з моделлю трансферу працівників підприємства як носіїв технологічної інформації
Модель трансферу працівників підприємства як носіїв технологічної інформації	Сутність цієї моделі зводиться до того, що організації, працівники яких є розробниками інноваційних ідей і мають досвід їхньої реалізації, можуть на договірних засадах, що передбачають платні умови використовувати цих працівників як трансферний ресурс. Тобто підприємство на певний період часу передає свого працівника іншій організації для виконання конкретних робіт (навчальних, управлінських, науково­дослідних, дослідно-конструкторських тощо)
Модель трансферу на умовах лізингу	Ця модель передбачає передавання трансферних ресурсів одним суб'єктом іншому на умовах підписання лізингового договору
Модель трансферу у формі платного навчання і консультування	Ця модель, здебільшого, використовується як прихована форма продажу технологічної інформації. Її застосовують шляхом проведення платних консультацій, стажувань і семінарів, організування циклів групових занять, видання і продажу інструктивно-методичних матеріалів із застосування інноваційних технологій тощо
Модель трансферу у формі отримання трансферних ресурсів за результатами проведення тендерів	Модель, основана на механізмі тендерів, передбачає отримання підприємством інноваційних трансферних ресурсів за умови виконання ним певних умов суб'єкта, який оголошує і проводить тендер. Як правило, ці умови зводяться до певних порівняльних переваг одного проекту стосовно інших проектів, які розглядають на тендері. Однією з ключових проблем цієї моделі є корупційність тендерних комісій. Одним з найбільш перевірених способів її вирішення є досягнення максимального рівня публічності умов проведення тендерів
Модель трансферу на основі франчайзингу	Модель, яка основана на франчайзинговій угоді між фран­чайзером і франчайзі, за якою франчайзер зобов'язується поста­чати франчайзі товарами, технологіями, консультаційними послугами, товарним знаком, запатентованою комерційною інформацією та іншими засобами індивідуалізації. Своєю чергою, зобов'язаннями франчайзі є інвестувати в компанію частину капіталу і надавати франчайзеру управлінські й маркетингові послуги

Рішення щодо вибору певної трансферної моделі є підставою для конкретизації комунікацій, які забезпечують передавання інноващиних ресурсів від одного суб'єкта трансферних відносин іншому суб'єкту, а також технологій і способів управління інноваційними ресурсами.

Однією з основних особливостей системи трансферного потенціалу є те, що незалежно від того, яку саме трансферну модель вибирають суб'єкти трансферних відносин, вони, здебільшого здійснюють трансфер фінансових ресурсів. Саме ця особливість є причиною проблематичності формування і раціонального використання системи трансферного потенціалу. Вказана обставина вимагає, щоб суб'єкти трансферних відносин, залежно від їхніх фінансово-економічних пріоритетів, застосовували певні технології і способи управління інноваційними ресурсами, зокрема фінансовими. Вони спрямовані на отримання і раціональне управління інноваційними ресурсами під час реалізації програм розвитку СКМ. З рис. 3.4 бачимо, що розвиток СКМ, як об’єкт і функція реалізації трансферного потенціалу, пов'язаний зворотним зв'язком iз суб'єктами системи трансферного потенціалу, зокрема підприємством-виробником iнновацiйної продукцiї. Цей зв'язок репрезентує монiторинг ефективностi використання iнновацiйних pecypciв, результати якого визначають подальшi умови формування i використання трансферного потенцiалу пiдприємства.

На рис. 3.5 видiлено параметри i характеристики системи трансферного потенцiалу. До параметрiв системи трансферного потенцiалу розвитку СКМ належать: цiлi, функцiї, стани i властивостi. Цi параметри взаємопов'язанi. Метою системи є реалiзацiя цiлей її суб'єктiв, тобто своєчасне i повне одержання iнновацiйних pecурсів, необхiдних для виконання конкретних видiв робiт за етапами реалiзацiї програми розвитку СКМ одними суб'єктами. отримання своєчасної i повної оплати за iнновацiйнi ресурси iншими суб'єктами, а також отримання споживачами iнновацiйної продукцiї, яка вiдповiдає очiкуваним характеристикам. Ti суб'єкти системи, якi займаються тiльки фiнансуванням iнновацiйної дiяльностi, наприклад венчурнi фонди і банки плату за трансфер фiнансових pecypciв отримують у формi вiдсоткiв за наданi кредити, у формi прибутку або у формi частки в капiталi бiзнес­-партнера. Як правило, вони взаємодiють з iнновацiйними структурами, зокрема з технологiчними парками. Загальновiдомо, що венчурнi органiзацiї форму­ються як фiнансовi синдикати. Це дає змогу їм диверсифiкувати джерела pecypciв i розподiляти ризики фiнансування дiяльностi суб'єктiв iнновацiйних структур. Їхньою метою є отримання прав на розпорядження технологiчною iнформацiєю, яка є результатом креативних пошукiв суб'єктiв iнновацiйних структур. Тобто венчурнi органiзацiї здiйснюють трансфер капiталy в замiн на трансфер технологiй (технологiчної iнформацiї). Ставши власникам технологiчної iнформацiї, венчурнi фонди i банки є посередниками, тобто передають її багатонацiональним компанiям, якi надалi застосовуватимуть її на практиці.

Рис. 3.5. Параметри і характеристики системи трансферного потенціалу

На рис. 3.6 наведено типову модель взаємозв'язкiв мiж суб'єктами трансферних вiдносин.

Щодо функцiй системи трансферного потенцiалу розвитку СКМ, то до них зараховують: iнформацiйно-комунiкацiйну функцiю; функцiю узгодженн інтepeciв суб'єктiв трансферних вiдносин; функцiю рацiонального використання iнновацiйного потенцiалу суб'єктiв трансферних вiдносин; логiстичну функцiю.

Iнформацiйно-комунiкацiйна функцiя вiдображає собою взаємозв'язки як в серединi системн, так i зв'язки системи iз зовнiшнiм середовищем. Вон забезпечує обмiн iнформацiєю мiж наявними i потенцiйними суб'єктам трансферу на предмет ринкових цiн, попиту на трансфернi ресурси та їхні пропозиції тощо. Чим більшою є кількість комунікаційних каналів і джерел, з яких надходить ця інформація, тим більшою є ймовірність прийняття раціональних рішень суб'єктами трансферних відносин, зокрема щодо вибору найвигiдніших трансферних моделей (див. табл. 3.1).

Рис. 3.6. Типова модель взаємозв’язків між суб’єктами трансферних відносин

Функцію узгодження інтересів суб'єктів трансферних відносин реа­лізовують за результатами оцінювання суб'єктами трансферу власних мож­ливостей щодо досягнення встановлених цілей, зокрема цілей виконання програм інноваційного розвитку. Оцінивши свій інноваційний потенціал, а саме: обсяг і структуру інноваційних ресурсів, здатність персоналу організаціі їх використати, приймають рішення щодо необхідності залучення інноваційних ресурсів. Ключовим аспектом таких рішень є умови їхнього залучення. Діапазон цих умов може бути дуже широким – від втрати контролю над капіталом підприємства до безоплатного отримання трансферних ресурсів. Вибір прийнятності конкретних умов залучення інноваційних ресурсів зале­жить від того, наскільки ефективно система трансферного потенціалу реа­лізовує інформаційно-комунікаційну функцію. Потенційні інвестор і кредитори, володіючи інформацією про недостатність інноваційних ресурсів у певних інноваційно-активних організаціях, часто застосовують агресивні стратегії, що націлені на заволодіння активами цих компаній. Їхня реалізація, як правило, супроводжується поширенням неправдивої, компроментуючої інформації про їхній фінансовий стан, внутрішні конфлікти, негативний вплив виробництва на екологію, ставлення керівників і власників цих організацій до конфліктів аморального і антисуспільного характеру тощо. Часто організації, які стали "мішенню" для інвесторів і конкурентів, втягують у численні затяжні судові процеси, щоб відволікти їх від основного виду діяльності. Ці та інші дії в системі інформаційного забезпечення креативно-активних організацій створюють так звані інформаційні шуми, а також обмежують чисельність доступних комунікаційних каналів, що, загалом, погіршує умови прийняття об’єктивних управлінських рішень і спонукає власників і керівників цих підприємств погоджуватись на пропозиції, які суперечать цілям організації.

Функцію раціонального використання трансферного потенціалу реалізо­вують суб’єкти системи під час використання інноваційних ресурсів на усіх етапах інноваційного процесу, особливо під час комерціалізації інновацій, тобто в процесі дрібносерійного і серійного виробництва інноваційної продукції. Враховуючи те, що інновації забезпечують максимальний прибуток на початковій фазі їхнього життєвого циклу, то принципово важливим є раціоналізувати витрати, пов'язані з розробленням і впровадженням інновації, починаючи вже з моменту висунення креативної ідеї. Це пов'язано з тим, що на будь-якому етапі інноваційного процесу на ринку можуть з'явитись продукти-аналоги або продукти-замінники, які неминуче призведугь до пониження рентабельностi реалізації інноваційної програми.

Щодо логістичної функції системи трансферного потенціалу розвитку СКМ, то, як відомо, логістика є сукупністю теоретичних і методико-прикладних положень з управління потоками ресурсів. Враховуючи це, очевидно, що система трансферного потенціалу є системою управління потоками ресурсів, які підприємства використовують для розвитку СКМ. Реалізація системою цієї функції забезпечує оптимізування витрат коштів, інтелектуальних витрат суб'єктів системи під час прийняття рішень щодо вибору прийнятних умов залучення і використання інноваційних ресурсів.

Серед парамeтpiв системи трансферного потенціалу виділено також її стани. За результатами виконаних досліджень їх класифіковано за довершеністю побудови системи (стан формування і стан використання) і за збалансованістю економічних інтересів (збалансований стан і незбалансований стан). Ознакою перебування системи у стані використання є наявність угод про трансфер інноваційних ресурсів між суб'єктами системи. Виконання цих угод не засвідчує ліквідації системи, оскільки отримання суб'єктами інноваційних ресурсів вимагає застосування певних технологій управління ними. Врахо­вуючи це, наявність рішень щодо вибору технологій управління інноваційними ресурсами також є ознакою перебування системи в стані використання. У разі відсутності цих ознак, доцільно визнати, що система трансферного потенціалу перебуває у стані формування. Серед ознак перебування системи у стані формування доцільно також виділяти факт започаткування переговорного процесу між потенційними суб'єктами трансферних відносин. Його харак­теристиками є конкретизація цілей суб'єктів майбутньої системи, аналізування альтернативних варіантів трансферних моделей, а також доцільних технологій управління інноваційними ресурсами.

Щодо ознаки збалансованості економічних інтересів, то виділені стани доцільно розглядати з позиції інтересів суб'єктів системи трансферного потенціалу, а також з позиції їхніх відносин із державою та суспільством. Так, якщо йдеться про інтереси всередині системи, то збалансованими їх доцільно вважати тоді, коли очікувані ефекти від використання трансферних моделей є взаємовигідними як для постачальників, так і для отримувачів інноваційних ресурсів. Якщо трансферні відносини будуються в умовах диктату однієї зі сторін, то, як правило, інтереси слабшої сторони враховує мінімально або зовсім ігнорує фінансово могутніший партнер. Своєю чергою, у відносинах з державою і суспільством збалансованість економічних інтересів досягається тоді, коли є прямо пропорційна залежність вигод держави і суспільства від покращання значень показників, які характеризують реалізацію цілей суб'єктів системи. Фахівці стверджують, що найпроблематичнішими аспектами забезпечення такого збалансування є екологія, стандарти якості та корупція в органах державної влади.

До параметрів системи належать також її властивості, а саме властивості, зумовлені структурою і функціями системи, властивості, що формують здатність системи до самозбереження, а також властивості, які характеризують тактику і стратегію поводження системи у разі досягнення її мети.

Враховуючи це, незаперечним є те, що суб'єкти системи є рушіями реалізації встановлених цілей. Враховуючи фактори внутрішнього і зовніш­нього середовищ системи, суб'єкти ухвалюють рішення, під впливом яких система, залежно від стану, в якому вона перебуває, починає реалізовувати свої функції. Стан реалізації цілей суб'єктів системи, а також динаміка зміни їхніх інтересів є збудниками властивостей системи. Як наслідок, система функ­ціонує, самоліквідовується, стає частиною більшої системи або видозмінюється (удосконалюється).

Дата добавления: 2014-11-06