Джерела права, що регулюють діяльність акціонерних товариств

Крім законів про корпорації, підприємницька діяльність акціонерного товариства регламентується також багатьма іншими законами і кодексами, які стосуються цієї діяльності прямо чи опосередковано.

Так, у Великобританії джерелами правового регулювання акціонерних товариств є закони:

1) “Про дискваліфікацію директорів” 1986 р.;

2) “Про цінні папери” (“Про угоди осіб, обізнаних з фактами, невідомих широкій публіці”) 1985 р.;

3) “Про неспроможність” (неплатоспроможність) 1986 р.;

4) “Про банки” 1987 р.;

5) “Про фінансові послуги” 1986 р.;

6) “Про відправлення правосуддя” 1993 р.;

7) “Про промисловість” 1975 р.;

8) Положення про фондову біржу 1984 р. та низка інших законів[15].

У США джерелами правового регулювання слугують закони і кодекси:

1) Комерційний споживчий кодекс;

2) Єдиний споживчий кредитний кодекс;

3) Про захист кредитних прав споживачів;

4) Про банкрутство;

5) Про цінні папери (1933 р.);

6) Про цінні папери (1934 р.).

Особливо слід відзначити два закони про цінні папери. Американські автори називають закони 1933 і 1934 рр. найвидатнішими національними законами. По-перше, вони поклали початок створення системи федерального регулювання і нагляду за фінансовим ринком. По-друге, корпорації були зобов’язані реєструвати цінні папери, що випускаються, до початку торгівлі. Комісії з питань цінних паперів і бірж мали дуже широкі повноваження. Отже, емісійна діяльність корпорацій була поставлена під контроль держави.

Комісії з цінних паперів і бірж як державні або незалежні органи функціонують у всіх країнах із розвиненою ринковою економікою. Крім того, створена і функціонує Міжнародна організація комісій із цінних паперів, що відбиває процес інтернаціоналізації і глобалізації фінансових ринків. У свою чергу, це вимагає розроблення єдиних світових стандартів з урегулювання ринку цінних паперів. Міжнародна організація ухвалює і видає резолюції, що мають рекомендаційний характер. Низка резолюцій прямо стосується ведення підприємництва. Визначено сім принципів ведення бізнесу:

1. чесність і справедливість — компанії зобов’язані враховувати інтереси своїх партнерів, сприяти встановленню справедливості на ринку;

2. компетентність — здійснення підприємництва щонайкраще, зі знанням справи;

3. ефективність — компанії використовують всі можливості для повного використання своїх ресурсів;

4. інформація про споживачів — компанії повинні прагнути одержувати від своїх споживачів найповнішу інформацію про їх фінансовий стан та інвестиційні можливості;

5. інформація для споживачів — компанії повинні давати споживачам найповнішу інформацію про фінансовий стан, можливості інвестування, про ризики під час прийняття рішень;

6. зіткнення інтересів — компанії повинні уникати зіткнення інтересів;

7. відповідність — компанії повинні відповідати всім установленим вимогам щодо ведення бізнесу в умовах ринку.

Дата добавления: 2014-11-06