Види корпорацій, порядок їх утворення і реєстрація. Групи підприємств

Централізоване управління корпорацією

За англосаксонською системою права управління корпорацією покладається на:

загальні збори акціонерів, які приймають рішення про стратегічний розвиток.

раду директорів, члени якої призначаються і звільняються загальними зборами.

Відповідно до американської правової доктрини, управління корпорацією здійснює рада директорів, якій повністю підпорядковуються виконавчі органи корпорації. Проте з погляду прав акціонерів — власників акцій, їхня участь в управлінні полягає в тому, що вони обирають і звільняють членів ради директорів. Отже, корпорація як юридична особа управляється акціонерами, а корпорація як фірма — радою директорів [18].

У літературі зазначається, що роль загальних зборів не можна переоцінювати[19]. Директори можуть бути акціонерами з великими пакетами акцій, вони можуть мати фактичний контроль над корпорацією. Крім того, загальні збори акціонерів не можуть оперативно втручатися в підготування рішень, які приймаються акціонерами.

Відповідно до континентального права управління компаніями покладається на Правління. Так, згідно з § 76 Акціонерного закону ФРН “керівництво акціонерним товариством повинно здійснювати правління під свою відповідальність”[20]. У Франції відповідно до ст. 89 Закону про торговельні товариства “акціонерне товариство управляється адміністративною радою”, його члени призначаються установчими загальними зборами на обмежений термін. Їх вік також обмежений, кількість адміністраторів віком понад 70 років не може перевищувати третини їх загальної кількості[21]. Отже, у континентальному праві чіткіше визначено, що управління компанією покладається на раду директорів.

У законах про корпорації визначені види корпорацій, що можуть утворюватися і функціонувати на території країни. За англосаксонським правом корпорації можуть бути приватними закритими (private) і публічними відкритими (public). У США різниця між ними визначається часткою акцій, що перебуває в руках одного власника або великих власників. У Великобританії приватні компанії не мають права здійснювати публічну підписку на свої акції. У їх назві обов’язково має бути абревіатура Ltd. Публічні компанії вільно розміщують свої акції, у назві компанії має бути обов’язкова абревіатура PLC (Public Limited Company).

У зарубіжних країнах велику увагу приділяють вибору назви корпорації. У Великобританії компанія після заповнення відповідних документів подає заяву в Реєстраційне бюро компаній для затвердження назви. Для цього менеджери повинні вивчити алфавітний покажчик назв, що зберігається в Реєстраційному бюро. Якщо запропонована назва не відповідає державним стандартам, вона відхиляється.

Існують два основні види назв, які законом заборонені: 1) назви, що є копією існуючих, зареєстрованих у списках Реєстраційного бюро; 2) назви, використання яких означало б карний злочин або які могли б бути образливими[22].

У Німеччині відомі такі форми юридичних осіб:

q товариство з обмеженою відповідальністю (Gm BH);

q акціонерне товариство (AG);

q товариство з обмеженою відповідальністю і командитне товариство (Gm BH und C°).

Переважає перша форма юридичної особи (товариство з обмеженою відповідальністю). Відповідальність учасників обмежується розміром внесеного паю. Для акціонерного товариства законом визначений мінімальний розмір капіталу. У Німеччині мінімальний розмір статутного капіталу за номіналом для акціонерних товариств повинен становити 50 000 євро[23].

У Франції функціонують дві форми юридичних осіб: товариство з обмеженою відповідальністю для дрібного і середнього підприємництва, капітал якого розділений на рівні частки участі, й акціонерне товариство для великого підприємництва.

Дата добавления: 2014-11-06