Політика корпорацій щодо прискорення припливу коштів

Рух чеків

Важливим завданням в управлінні грошовими коштами є прискорення їх припливу за реалізованою продукцією. З цією метою вивчається рух чеків за відвантажену продукцію та їх опрацювання.

Схема руху чека в США

А (звичайний процес)	Б (процес із прискореним рухом)
Дія	Час, необхідний для здійснення дії	Дія	Час необхідний для здійснення дії
1. Клієнт корпорації виписав чек і відправив його поштою	1—3 дні	1. Клієнт корпорації виписав чек і відправив його поштою	1 день
2. Корпорація-одержувач прийняла чек	1 день	2. Чек надходить у сейф у місті, де розташована контора клієнта, банк його виймає, і кліринговий процес негайно починається	1 день
3. Корпорація направляє чек у банк, що його обслуговує	1 день	3. Чек проходить клірінг у місцевій кліринговій палаті або в банку	1 день
4. Банк направляє чек у Федеральну резервну систему (ФРС) для клірингу	1 день	4. Банк сповіщає корпорацію про те, що чек пройшов кліринг і корпорація може використовувати суму, яка надійшла	1 день
5. ФРС опрацьовує чек. Банк, на який був виписаний чек, сповіщає ФРС, що чек “хороший”. ФРС переводить суму з банку клієнта в банк корпорації	1 день
6. Банк корпорації сповіщає її про те, що чек пройшов кліринг і корпорація може використовувати суму чека	2 дні
	6—8 днів		3 дні

На підставі вивчення двох наведених вище схем робимо висновок про те, що прискорити приплив коштів за відвантажену продукцію або надані послуги можна за допомогою використання абонементних поштових скриньок, типу сейфів. Сучасна ера поширення абонементних поштових скриньок, типу сейфів у США почалася в 1947 р., коли Агентство з регіональних чеків підтримало ініціативу головних банківських грошових центрів у заснуванні першої системи сейфів[151]. Сейф — поштова скринька — відчиняється на ім’я корпорації або має спеціальний цифровий код. Банки здають сейфи в оренду своїм клієнтам. Платежі покупців надходять поштою на адресу абонементної поштової скриньки — сейфа. Банки забирають документи із сейфів кілька разів на день, і завдяки цьому час для доставки і депонування скорочується. Роздрібні торговельні компанії використовують сейфи для одержання чеків від оптових компаній, що скорочує час на поштову доставку. Роздрібні торговельні компанії використовують сейфи також для операцій із фізичними особами (роздрібними торговцями).

Для прискорення одержання грошей корпорації можуть використовувати конверти зі зворотною адресою. З цією ж метою використовується попередньо узгоджене дебетування. Ця угода корпорації з клієнтом (покупцем) дає можливість автоматично дебетувати (тобто списувати) банківські рахунки покупця з повторюваних невеличких за сумою платежів. Подібну практику широко використовують страхові компанії, які щомісяця одержують від своїх клієнтів страхові внески. Попередньо узгоджене дебетування не потребує виписки рахунків покупцю, одержання, реєстрації й опрацювання платіжних документів і депонування чеків. Проте використання цього методу для нерегулярних, різних за сумою платежів неефективне, оскільки зміна суми вимагає сповіщення поштою покупця і, таким чином, документообіг не пришвидшується[152].

Для прискорення припливу коштів використовуються телеграфні перекази, комп’ютерні мережі, інтернет. Комісійні суми виплачують як банк-відправник, так і банк-одержувач. Корпорація може також використовувати чеки, за якими кошти переказуються з її рахунків на рахунок банку. Вони звичайно враховуються за один день. Застосовуються також інші методи прискорення припливу грошей. Наприклад, рахунки покупцю виставляються негайно після відвантаження товару. Можна виставляти рахунки в міру виконання замовлення, нараховувати проценти на прострочену дебіторську заборгованість, пропонувати контрагенту знижки на його авансові платежі.

Політика щодо прискорення надходжень коштів доповнюється політикою відстрочення грошових платежів. Застосовуються такі основні методи: централізація грошових платежів, наявність нульового балансового рахунку і використання векселя. Корпорація може створити спеціальний центр для виробництва платежів за товарами і послугами, які вона одержує від контрагентів. Створення центру сприяє плануванню і прогнозуванню сум, необхідних для оплати рахунків.

Використання нульового балансового рахунку характеризується в літературі як агресивна політика. У цьому випадку корпорація відкриває рахунки для усіх відділень, які здійснюють витрати, і підтримує на цих рахунках нульовий баланс. При настанні платежу провадиться переказ необхідної суми з основного рахунку корпорації. Такі рахунки дають змогу здійснювати суворіший контроль за платежами, крім того, зменшуються залишки на рахунках у регіональних банках.

Корпорації використовують переказний вексель (тратту) для розрахунків із постачальниками. У західній літературі зазначається, що тратта у внутрішньому обороті являє собою незграбний і дорогий фінансовий інструмент[153]. Тратта розглядається як анахронізм у сьогоднішньому світі комп’ютерних технологій, які скорочують час і витрати, пов’язані з платежами. Проте тратта широко використовується в зовнішньоторговельному обороті. Стратегія корпорації полягає в тому, щоб підтримувати нижчий залишок на поточному рахунку. Вексель подається для обліку в банк, котрий, у свою чергу, спрямовує його емітенту для акцепту. Якщо вексель акцептований, тобто дана згода на його оплату, корпорація депонує кошти на рахунок одержувача.

Дата добавления: 2014-11-06