Модель управління коштами Міллера—Орра

Друга модель управління коштами запропонована американськими економістами Міллером і Орром[156]. Модель ближча до реальності, тому що вона враховує невизначеність вхідних і вихідних грошових потоків. Модель Міллера—Орра зображена на рис. 7.4.

Рис. 7.4. Модель управління коштами Міллера—Орра[157]

На рис. 7.4 показані коливання коштів між верхньою і нижньою межами. Верхня межа, позначена буквою U *, показує максимальну суму залишку коштів, нижня L — мінімальну. Коливання залишку коштів відбувається навколо лінії С * і повертається до цієї лінії, що перебуває на відстані однієї третини від нижньої до верхньої точки. Її можна назвати точкою повернення і визначити за формулою:

.

У тому разі, коли сума грошових залишків досягає точки U * (на нижній лінії в точці х), менеджери корпорації вилучають кошти на суму U * – С * для придбання ліквідних ринкових цінних паперів, тобто поповнюють портфель цінних паперів. Кошти знижуються до планового залишку. У випадку, коли сума коштів опускається до нижньої межі L (на нижній лінії в точці y), корпорація продає цінні папери зі свого портфеля на суму С * – L, грошове сальдо зростає до С *.

За моделлю Міллера—Орра використовуються ті самі умови для визначення оптимального залишку коштів, що й у моделі Баумола, додається s² — дисперсія грошових потоків.

Розглянемо приклад:[158]

Припустимо, що:

1. Мінімальний залишок коштів = 10 000 дол.

2. Дисперсія щоденних грошових потоків = 6 250 000 (еквівалентно стандартному відхиленню 2500 дол.).

3. Процентна ставка = 0,025 % у день.

4. Операційні витрати за кожним продажем або кожною купівлею цінних паперів = 20 дол.

Рішення:

1) Визначаємо суму грошового залишку між верхньою і нижньою межами:

2) Визначаємо верхню межу:

Верхня межа = Нижня межа + 21634 = 31639 дол.

3) Визначаємо точку повернення:

4) На підставі обчислених даних побудуємо графік (рис. 7.4).

Дата добавления: 2014-11-06