Історія розвитку поглядів та сучасне трактування агробізнесу

У сучасному економічному житті українського села підприємництво поступово стає не лише реальністю, але й суттєвим чинником розвитку. Це знаходить своє відображення у наукових публікаціях. Дедалі частіше наукові дослідження торкаються проблем розвитку підприємництва на селі й у сільському господарстві.

Термін "агробізнес" набув звичного поширення і є загальновживаним в економічній літературі.

Однак доволі часто цей термін трактують дещо своєрідно, з відхиленням або нехтуванням загальновизнаної його сутності. Спробуємо проаналізувати, який зміст включає у себе поняття "агробізнес" та які економічні процеси відображає.

Можливо дещо несподіваним для вітчизняних дослідників є твердження, наведене в популярному нарисі " Економіка Сполучених Штатів Америки":

“...сільське господарство поступово перетворюється на “агробізнес”.... Агробізнес є втіленням змін, що сталися в американському сільському господарстві наприкінці XX століття” і справді, якщо уважно придивитися до сутності та господарчих відносин, які домінують в аграрній сфері, то сільське господарство часів становлення капіталізму, промислової революції чи початку постіндустріального розвитку суспільства суттєво різниться.

Можемо спостерігати, що парадигма економіки аграрного сектору зазнає суттєвої трансформації, пройшовши еволюцію від концепцій "подолання голоду", далі — "продовольчої безпеки", а нині — "стійкого розвитку" і "глобального села".

Більше того, переконані, що аграрна економіка стоїть перед новим витком трансформації, оскільки дедалі чіткіше відстежується тенденція до "соціалізації" бізнесу, включення в економічний обіг через оцінку усіх природних ресурсів, поступовий відхід від прибутку як домінуючого і всезагального критерію ефективності, до оцінок загальнолюдських потреб і критеріїв.

У науковій практиці ще доволі недавно при визначенні особливостей ведення сільськогосподарського виробництва всіляко підкреслювалися специфічні риси сільськогосподарського виробництва, а звідти нібито закономірно випливала необхідність підтримки та субсидування галузі, створення спеціальних економічних умов.

За інерцією чимало вчених підтримують такі погляди й донині.

Однак за нових умов, коли ідеологія бізнесу, конкуренції та фінансові критерії пронизують чимало сфер господарського життя, відбувається становлення агробізнесу, основну увагу зосереджують на рисах і ознаках, які створюють умови для співпраці аграрної сфери з іншими галузями економіки, стабільній аллокації інвестиційних ресурсів, нарощування капіталу тощо.

Очевидно, що поява агробізнесу зумовлена об’єктивними чинниками.

Відомий польський економіст А. Вось (Awgustyn Woś) зазначає, що “агробізнес ніхто не вигадав, він є результатом тривалого розвитку економіки”.

На нашу думку, історичний процесс розвитку і становлення агробізнесу можна пов’язувати з наступними чинниками:

1) поглибленням суспільного поділу праці,

2) виділенням із сільського господарства ремісництва,

3) переробної промисловості,

4) торгівлі, особливо оптової й міжнародної торгівлі;

5) лібералізацією економічних відносин у національних економіках і зовнішній торгівлі;

6) посиленням стабілізуючого впливу фінансових інституцій.

Відомо, що термін «агробізнес» зародився в США як нова організація сільського господарства

Відомі американські економісти, тепер уже классики теорії агробізнесу, Дж. Дейвіс (John H. Davis) та Р. Голдберг (Rodjer A. Goldberg) вперше впровадили це поняття у наукову практику на конференції в Бостоні у 1955 році.

А вже у 1957 році побачила світ фундаментальна праця цих авторів — “Концепція агробізнесу” (Concept of Agribusiness), яка започаткувала наукове вивчення агробізнесу.

В зазначеній книзі вони окреслили агробізнесом таку систему інтеграції американських фермерів із партнерами по постачанню, переробці та дистрибуції продуктів, яка дає змогу встановити дієвий контроль над усіма взаємозалежними учасниками і взаємну вигоду від ферми до супермаркету та споживача (from the farm gate to consumer table).

На підтвердження цьому відомий економіст Дж. Сакс вказує, що сааме вони — відносини Нового типу, а не проста приналежність до продовольчого сектору, визначають суть агробізнесу.

Сучасні трактування агробізнесу не відрізняються суттєво від визначення, зробленого Дж. Дейвісом і Р. Голдбергом.

Так, за визначенням М. Шелман (Mary L. Shelman), агробізнес — це взаємозв’язаний та взаємозалежний ланцюжок руху продовольства і сировини, що починається з постачання господарства матеріально – технічними засобами й закінчується кінцевим споживачем.

Іншими словами, агробізнес — це суб ’єкти підприємництв, що регулярно діють у певних продуктових ланцюгах і системах економічних відносин між ними.

Новий тлумачний словник Вебстера (Webster Third New International Dictionary) визначає агробізнес як комбінацію виробничих, переробних та дистрибуційних операцій стосовно засобів, необхідних для функціонування ферм та виробництва сільськогосподарських продуктів, їх переробки, зберігання і дистрибуції.

Більшість вітчизняних та зарубіжних авторів вважають, що агробізнес охоплює всі складові продовольчо-сировинного підкомплексу, однак характеризується зовсім іншим типом економічних взаємовідносин.

Таким чином ми підійшли до визначення агробізнесу як нового типу організації сільського господарства, його нової концепції розвитку.

Зокрема Р. Слав’юк відзначає, що агробізнес є важливою безальтернативною складовою частиною загальної концепції ринкової економічної системи, в основі якої як об’єктивна необхідність закладена постійна конкурентна боротьба за споживача товару, виробленого в підприємницькій сфері діяльності.

За його визначенням “ аграрний бізнес — це справа у сфері виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, реалізації, а також у сфері агросервісного обслуговування процессу виробництва з метою одержання прибутку”.

Водночас спостерігаємо дещо спрощений підхід до визначення агробізнесу, коли до нього механічно включають усіх учасників АПК, забуваючи про деякі структурні та функціональні відмінності.

Так, В. Білик виводить термін агробізнес із визначення підприємництва, бізнесу, вказуючи, що він (агробізнес) охоплює виробництво продукції рослинництва і тваринництва, засобів виробництва для сільського господарства та інших галузей АПК, переробку сільськогосподарської продукції, комерційну діяльність по доведенню до споживача засобів виробництва, сільськогосподарської сировини, готової продукції, виробленої з неї, сервісне обслуговування підприємств АПК тощо.

Але ж на відміну від АПК у структуру агробізнесу не включають органи державного й місцевого управління (самоврядування), а сервісне обслуговування таких підприємств АПК, як тракторні заводи, хімічні комбінати, заклади торгівлі, напевно, не можна вважати агробізнесом.

Агробізнес - це, насамперед, не сукупність підприємств і суб’єктів підприємництва, а особливий тип партнерських відносин, організації співпраці, який створює сприятливі умови для їх учасників.

За сучасними поглядами агробізнес визначається як:

1) окрема складова народного господарства — группа галузей економіки;

2) вид діяльності суб’єктів підприємництва;

3) як галузь знань і наукових досліджень.

Агробізнес як складова економіки це — взаємопоєднані види діяльності суб’єктів підприємництва, які безпосередньо або опосередковано беруть участь у виробництві кінцевих продуктів харчування або сировини для переробної промисловості у замкнутому циклі, починаючи від первинної сировини і завершуючи споживанням.

Лекція. Тема 2. “Науково-теоретичні та методичні основи дослідження агробізнесу ”

Питання:

Дата добавления: 2014-10-17