Тема 1. Сутність і завдання логістичного менеджменту

Предмет, призначення, основні завдання, спрямованість та зміст навчальної дисципліни «Логістичний менеджмент». Місце дисципліни у навчальному плані підготовки менеджерів з логістики.

Сучасний етап постіндустріального розвитку і логістизації економіки. Сутність логістичного управління процесами руху і трансформації ресурсів у логістичному ланцюзі «постачання - виробництво - реалізація - споживання продукції». Дефініція, об'єкти та суб'єкти логістичного менеджменту. Сучасні завдання логістичного менеджменту. Еволюція логістичного менеджменту. Основні вимоги до розробки ефективного управління логістичними системами. Світовий досвід і перспективи логістичного менеджменту в Україні.

Перехід національної економіки України до ринкових відносин, що супроводжуються значними змінами в структурі вироблених товарів, конверсією оборонних виробництв, підвищенням ролі регіональної ланки економіки, у великому ступені піднімає значимість логістики як сфери нових ефективних відносин у забезпеченні процесу виробництва необхідними ресурсами.

В даний час найбільш розповсюджений погляд на логістику як науку управління сукупністю матеріальних, фінансових, інформаційних, кадрових ресурсів. Її практичне застосування знецінюється створенням логістичних систем, що дозволяють мінімізувати витрати обертання шляхом раціоналізації відповідних потоків. Логістика розглядається як процес управління просуванням ресурсів у напрямку від ринків факторів виробництва до ринків товарів.

Логістика може бути охарактеризована як науково-практичний напрямок господарювання, що полягає в ефективному керуванні матеріалопотоками в сферах виробництва і звертання. Організаційні форми й економічні методи логістичного управління товарорухом, методи і засоби його інформаційного і кадрового забезпечення, технічні засоби управління покликані максимально скоротити сукупні витрати на всіх стадіях збереження і пересування товарів. Відповідно до цього в логістиці, як у (перемінній парадигмі ресурсозберігаючого алгоритму підприємницької діяльності, виділяють сукупність бізнес-активностей, спрямованих на прагматичну реалізацію логістичного підходу, іменовану «Логістичний менеджмент».

«Логістичний менеджмент» трактується у двох змістах:

• по-перше, як сукупність засобів і форм управління постачанням, виробництвом і збутом для досягнення стратегічних, тактичних і оперативних цілей і задач фірми;

• по-друге, як інструмент управління взаєминами усередині персоналу фірми з зовнішніми партнерами по бізнесі і зі споживачами продукції (послуг).

У першому змісті логістичний менеджмент у фірмі являє собою синергію основних управлінських функцій (організації, планування, регулювання, координації, контролю, обліку й аналізу) з елементарними і комплексними логістичними активностями для досягнення цілей формованої логістичної системи фірми.

В другому змісті логістичний менеджмент — це управлінський персонал фірми.

Сучасна система менеджменту фірми являє собою композицію організаційної системи управління з функціонально-орієнтованими сферами діяльності (фінанси, інвестиції, виробництво, маркетинг, логістика, інновації, персонал і т.п.), об'єднаними стратегічними, тактичними й іншими цілями.

Особливість логістичного менеджменту: як по стратегічних, так і по тактичних (оперативних) цілях і задачах він зв'язаний із усіма функціональними галузями менеджменту (інвестиційного, інноваційного, інформаційного, виробничого, фінансового, по персоналі) у процесах управління закупівлями матеріальних ресурсів, виробництвом і збутом готової продукції.

Логістичний менеджмент у значній мірі впливає на стан фінансово-економічного і правового забезпечення форм взаємодії в ринкових умовах; і навпаки, виникають нові вимоги до комунікаційного забезпечення господарських зв'язків, до ринку транспортних послуг, організації і функціонуванню складського господарства, розвитку транспортних служб у посередницьких організаціях і на підприємствах. При цьому комплексно розглядаються, оцінюються і вибираються економічні способи доставки вантажів, застосовуються прогресивні комерційно-правові норми і правила, тарифи і перевізна документація.

Основна мета логістичного менеджменту складається в адаптації виробничого підприємства до запитів споживачів, що означає гарантію швидкого виконання їхніх замовлень і точне дотримання термінів постачання. Ця мета конкретизується наступними підцілями:

• гарантія оптимальності руху потоку матеріалів і товарів, що забезпечує надійність постачань при мінімальних витратах і максимальному використанні існуючих потужностей;

• створення системи контролю, що розкриває неоптимізовані процеси і формує нові цілі підприємства на основі порівнянь доходів і витрат;

• створення функціональне несуперечливої організаційної структури підприємства.

Варто виділити складності і специфічного характеру, що істотно утрудняють розвиток логістичної концепції.

1. Складна загальноекономічна ситуація і соціальна напруженість не сприяють просуванню в російському бізнесі принципово нових для більшості російських підприємців, менеджерів, інженерно-технічних працівників логістичних ідей. Високий рівень монополізму в найважливіших галузях, фінансова криза, відсутність відчутного росту обсягів виробництва і рівня життя населення, негативна реструктуризація національної економіки і згортання реальних інвестицій у сукупності формують обстановку, несприятливу для впровадження і розвитку логістики в сучасної України.

2. Тривалий час у вітчизняній економічній науці недооцінювалися роль сфери звертання на макрорівні і значення постачання і збуту продукції на мікрорівні, що і формує фундаментальну цілепокладальну позицію в логістиці. Розвиток сфери звертання істотно відставало від виробничої сфери, він фінансувалася по залишковому принципі, а керівний управлінський персонал хронічно недооцінював її роль. У підсумку сфера звертання характеризувалася уповільненим темпом просування товарів від виробника до споживачів, високим рівнем незадоволеного попиту, низькою надійністю і недостатнім рівнем якості обслуговування споживачів.

3. В даний час Україна істотно відстає навіть від середнього світового рівня в розвитку інфраструктури економіки; основні негативні моменти наступні: відсутність обґрунтованої стратегії розвитку систем дистрибуції товарів у промисловості і торгівлі, недолік організованих товарних ринків на крупно- і середньооптовому рівнях; недостатній рівень розвитку сучасних систем електронних комунікацій, електронних мереж, систем зв'язку і телекомунікацій; нерозвинена транспортна інфраструктура, насамперед, в області автомобільного транспорту; відсутність практично на усіх видах транспорту сучасних транспортних засобів, що відповідають світовим стандартам; високий ступінь фізичного і морального зносу рухливого складу транспорту; низький рівень розвитку виробничо-технічної бази складського господарства; недостача сучасного технологічного устаткування по вантажопереробці продукції; слабкий рівень механізації й автоматизації складських робіт; слабкий розвиток промисловості по виробництву сучасної тари й упакування.

Вищевказані фактори серйозно гальмують упровадження логістичної концепції в українську економіку, а їхнє подолання у відносно короткий термін дуже важко.

Для виходу із ситуації, що створилася, необхідно розробити державну стратегію розвитку українського товарного ринку. Формування нових ефективних економічних механізмів і структур, що дозволяють керувати торгівлею і ринками економічними методами, доцільно здійснювати в наступних напрямках:

• формування необхідних економічних умов, що стимулюють кооперацію підприємств оптової торгівлі, товаровиробників, інформаційно-торгових і фінансових організацій за участю регіонів і муніципалітетів у статутному капіталі;

• розробка економічних механізмів і структур, що забезпечують функціонування незалежних і вільних, але регульованих ринків, на яких кожному суб'єкту торгівлі надані рівні можливості по доступі до інформації про попит, пропозицію, ціни, а також загальні, рівні для всіх умови висновку угод;

• створення цілісної системи регламентації і контролю торгівлі і ринків, що включає єдині правові основи, обов'язкове ліцензування торгової діяльності як для підприємств і організацій, так і для приватних осіб, сертифікація підприємств торгівлі.

Особливо слід зазначити правовий аспект становлення і розвитку логістики в України. В даний час у нас законодавство в області логістики практично відсутнє. Немає жодного закону, підзаконного чи акта нормативного документа, де б згадувалася логістика. Вітчизняне законодавство недостатньо узгоджене з міжнародним законодавством в областях міжнародної торгівлі, руху, міжнародних, національних, внутрішніх, а також змішаних перевезень. Існує цілий ряд факторів, що стримують просування товарів і приводять до того, що уже встановлені логістичні ланцюжки рвуться на довгий час.

В умовах становлення і розвитку ринкових відносин, формування інфраструктури товарного звертання варто особливо зупинитися на одному з істотних напрямків підвищення конкурентноздатності підприємницьких структур. Великі резерви зниження витрат фірм, а виходить, і цін на їхню продукцію знаходяться в області господарювання, зв'язаної з раціональним використанням матеріальних ресурсів. Це відноситься до витрат формування матеріальних запасів і організації товароруху. Доцільність посилення уваги до них обумовлена не тільки розмірами цих витрат, але і тими можливостями, що відкриваються в цій області в умовах розвитку ринкових відносин. Навіть у тих країнах, де швидкість обороту засобів значно вище, ніж у нашому народному господарстві, основна частина загального часу руху продукції приходиться на її перебування в запасах на різних стадіях технологічного циклу. Так, у ФРН на більшості промислових підприємств на частку власне обробки продукції приходиться менш 10% часу її перебування на підприємстві, а витрати по змісту запасів перевищують 200 млрд євро. У країнах Західної Європи, США і Японії частка витрат на матеріально-технічне забезпечення і транспортування складає 20% валового національного продукту (ВНП), чи 30—40 % вартості кінцевого продукту; з цієї суми половина приходиться на збереження і зміст запасів матеріальних ресурсів.

Ефективно вирішити цю проблему в рамках колишнього господарського механізму не представляється можливим. Зі зміною галузевої структури економіки й асортименту продукції, що випускається, реструктуризацією підприємств, зниженням рівня концентрації виробництва повинна закономірно зростати частка обороту через торгових посередників. Вибір вигідних варіантів співробітництва з агентами торгової інфраструктури багато в чому залежить від чіткості роботи транспорту.

Підвищення організаційно-економічної стійкості фірми реалізується міжфункціональним логістичним менеджментом, що дозволяє усунути конфлікти між функціональними підрозділами фірми і забезпечити інтегрована взаємодія з логістичними партнерами по бізнесі. Взаємодія фірми-виробника з партнерами і логістичними посередниками в постачанні і збуті складає предмет логістичного менеджменту, що має пріоритетне значення для досягнення стратегічних цілей фірми на ринку. Якщо політика фірми, що діє в дистрибутивному каналі, торкається інтересів інших фірм і впливає на їхній прибуток, то логістичний менеджмент дозволяє сформувати компромісне рішення, що дозволяє досягти визначених вигод усім членам дистрибутивного каналу, розглядаючи його як єдине ціле.

Розвиток логістики як самостійної сфери практичної діяльності ініціювало попит на ринку праці на фахівців з логістичного менеджменту.

Сучасна парадигма національного розвитку, що знаходиться лише в стадії свого формування, припускає шукати рішення економічних, соціальних, геостратегічних проблем у ринковій системі координат. Очевидно, що України не варто повторювати в повному обсязі багатовіковий шлях, що проробили розвиті країни, за орієнтир може бути прийнята ринково-регулюєма економічна система, якій притаманні численні важелі управління, що придушують ринкову стихію і дозволяють використовувати всі переваги і достоїнства ринку як такого.

Основна ланка ринкової економіки — підприємницька фірма, оснащена для виконання корпоративної місії і досягнення поставлених задач (збільшення обсягу прибутку, розширення ринкового сегмента, зниження витрат виробництва, ріст продуктивності праці і підвищення якості продукції і т.п.) могутнім господарським механізмом, що базується на досягненнях маркетингу і менеджменту. Крім того, нинішній, ресурсний етап конкурентної боротьби затребував логістику — науку і практичну діяльність ефективного управління сукупністю матеріальних, фінансових, інформаційних, кадрових і інших ресурсів у сфері виробництва і звертання.

У прагматичному плані під логістикою часто розуміють новий науково-практичний напрямок, що в України з'явилося порівняно недавно і стало активно розвиватися в зв'язку з переходом до ринкових відносин. В економічно розвитих країнах логістика в її сучасному розумінні вже досить давно стала практичним інструментом менеджменту бізнесів-процесів, а в парадигмі сучасного підприємництва вона виступає в якості однієї з основних комплексних функцій, що формують кінцевий результат усієї системи виробничо-комерційної діяльності фірми.

Етимологія слова «логістика» у російській мові неоднозначна. Цей термін може мати корені як давньогрецькі (logos — розум; log — мислення; logisnios — розрахунок, роздум, план; logo — думати, міркувати; logislea — мистецтво практичного проведення розрахунків), так і французькі (loger— робити постій). Останнє трактування порозумівається тим, що виникнення і розвиток практичної логістики зв'язують з військовою справою, із проблемами військових повідомлень.

В античній математиці під логістикою розуміли сукупність відомих у той час обчислювальних (в арифметиці) і вимірювальних (у геометрії) алгоритмів — на відміну від розвивається шляхом змістовних міркувань «теоретичної математики». Крім того, у древніх Афінах існував термін «логістерія», що позначав державну установу, де перевірялися фінансові звіти афінських посадових осіб.

Як самостійна дисципліна і сфера діяльності логістика згадується наприкінці IX — початку X в. у військово-теоретичному трактаті «Тактика Лева», автором якого є візантійський імператор Лев VI Мудрий (царював у 886—912 р.). У цій роботі основними дисциплінами названа: стратегія — наука про планування військових кампаній і про принципи військового керівництва, тактика — наука про бойову побудову, озброєння і військові пересування. Поряд з ними автор перелічує і розкриває зміст цілого ряду допоміжних дисциплін, таких як гоплітика — про озброєння війська; архітектоніка, що вивчає будівництво таборів і захисних споруджень; військова астрономія; військова медицина, а також логістика — наука про структуру війська, його постачанні, нормах тривалості руху і відпочинку.

Відомий німецький філософ і математик Г. В. Лейбніц (G. Leibniz) уживав терміни «logistica» і «logica matematica» як синоніми для розроблювального їм «calculus ratiocinator» — числення умовиводів, ідеї якого одержали згодом більш повне втілення в сучасній математичній логіці.

Сучасні видання, що базуються на матеріалах статей з філософських словників США, Великобританії і Німеччині, тракт) (від логістику (від англ. symbolic logic) як сучасну форму логіки, що відрізняється від традиційної як своєю формалізованістю, так і тим, що її основним методом є логічне числення. Логістика в широкому змісті — це навчання про логічне числення, його передумовах і застосуванні; логістика у вузькому змісті — тільки навчання про Логічне числення. У логістиці виділяють: числення висловлювань, предикатів, класів, відносин, модальностей, а також багатозначну логіку, комбінаторну логіку і силогістику. Формуванні; і становлення даної іпостасі логістики привело до швидкого розвитку логіки, що продовжується і в даний час.

В офіційній радянській класифікації термін «логістики» узагалі не мав відносини не тільки до економіки, але і до суспільних наук у цілому. Логістика трактувалася як: 1) синонім (трохи архаїчний) терміна «математична логіка»; 2) найменувань етапу розвитку математичної логіки, представленого роботами Б. Рассела (В. Russell) і його школи. Указувалося, що термін «логістика» має ряд похідних: логістичний метод (спосіб викладу формальної логіки за допомогою побудови формалізованих мов), логістична система (те ж, що формальна система).

Основоположником логістики в її сучасному розумінні є Антуан Анрі (Генріх Веніамінович) Жоміні (A. Jomini), теоретик, історик. Праці А. Жоміні дуже вплинули на розвиток військово-теоретичної думки і принципи ведення війни аж до початку XX в. Систему управління військами він підрозділяв на стратегію, тактику і логістику, що визначав як «практичне мистецтво руху військ». А. Жоміні стверджував, що логістика займається не тільки перевезеннями, але і широким колом питань, що включають планування, управління і постачання, визначення місць дислокації військ, а також будівництво комунікацій і т.д. Зараз під військовою логістикою розуміється сукупність матеріально-технічних засобів, необхідних для доставки боєприпасів і людей до місця бою, і заходів для підготовки і здійснення заходів, зв'язаних з цим процесом. Армія — організація, де індивідуальні інтереси підкоряються інтересам усієї системи, що для реалізації ідей логістики є необхідною умовою.

Сучасна економіка представляє досить складну систему взаємодії людини, фірми, суспільства і природи. У даному випадку людин розглядається як співробітник підприємницької фірми, головний компонент її внутрішнього середовища, що веде агент виробничого процесу; фірма виступає як основна ланка ринкової економіки; природа визначається як нерукотворний навколишній світ; під суспільством розуміється все навколишнє середовище фірми: покупці її продукції і постачальники сировини, матеріалів, енергії, що комплектують виробів, уряди і громадські організації, конкуренти, банки, біржі і т.д.

Кожна зі зв'язків цієї системи є предметом вивчення самостійної суспільно-економічної дисципліни. Так, зв'язок «природа — фірма» — предмет вивчення екології; зв'язок «суспільство — фірма» відбиває взаємодію фірми із суспільством, тобто управління фірмою виходячи з вимог зовнішніх факторів, що складає прерогативу маркетингу; зв'язок «людин — фірма» характеризує відношення людини як основного системоутворюючого фактора фірми і фірми як системи, тобто відбиває управління внутрішніми факторами, що є сферою діяльності менеджменту. Маркетинг як один з генераторів ідей стратегічного розвитку фірми і менеджмент як засіб забезпечення їхньої реалізації являють собою дві нерозривні сторони єдиного процесу стратегічного, тактичного й оперативного управління.

Екологія, маркетинг і менеджмент вивчають прямі зв'язки фірми — основної структурної одиниці ринкової економіки — з людиною, суспільством і природою. Одночасно на характер цих прямих зв'язків істотний вплив роблять опосередковані стосовно фірми зв'язку людини із суспільством і природою, а також суспільства з природою. Зрозуміло, практичний інтерес має не все різноманіття цих зв'язків, а деякі їхні прагматичні аспекти, що стають немаловажними факторами підвищення конкурентноздатності фірми.

Так, взаємини людини із суспільством вивчає етика — наука про мораль, моральність як формі суспільної свідомості, однієї з найважливіших сторін життєдіяльності людини, специфічного явища громадського життя. Звідси виникло і таке дуже істотне для іміджу фірми напрямок, як етика підприємницьких відносин.

Зв'язок «людин — природа» — предмет вивчення естетики, науки про прояв ціннісного відношення людини до світу, про сферу художньої діяльності людей. З цього різноманіття з'явилися промислова естетика, дизайн.

Зв'язок «суспільство — природа» — один з численних предметів вивчення філософії, навчання про загальні принципи буття і пізнання, науки про загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення. Будучи детермінована соціальною дійсністю, вона впливає на суспільне буття, сприяє формуванню нових ідеалів і культурних цінностей. Так складається й оформляється як самостійна наука філософія господарства, філософія підприємництва.

У цій схемі мається особлива сфера, що є предметом вивчення самостійної науки — логістики: сукупності матеріальних, транспортних, фінансових, грошових, трудових, інформаційних і інших потоків, за допомогою яких здійснюється взаємодія між об'єктами даної системи.

Необхідність пошуку нових джерел підвищення конкурентноздатності ділових фірм і відносна вичерпаність їх у рамках самої фірми привели до розширення зони вишукування резервів, їх пошуку не тільки в підрозділах фірми (як виробничих, так і невиробничих), але і за її межами. Крім того, виникла ідея оптимізувати не окремі компоненти виробничо-комерційного процесу, а їхня сукупність. Мова йде про оптимальне використання всього ресурсного потенціалу фірми.

Логістика дозволяє економічним суб'єктам формувати стратегію ефективної політики по забезпеченню своєї конкурентної переваги виходячи не з абстрактної орієнтації на ринки, а на основі орієнтації на конкретних споживачів. При цьому логістичне мислення включає набагато більш широке коло питань, чим просте управління фізичним розподілом продукції. Для ухвалення кваліфікованого рішення, що підвищує конкурентноздатність фірми в умовах ринкового протистояння, необхідно на рівні дослідження операцій, що представляють розрахунковий базис прийнятого рішення, формалізувати можливо більший масив інформації, що адекватно описує як саму фірму, так і навколишню її зовнішнє середовище. Досягненню цих цілей і служить логістика, що знаменує собою перехід від описово-емпіричного до абстрактно-теоретичного рівня дослідження.

Логістика тісно зв'язана з економічною кібернетикою, економетрією. Не будемо забувати, що уперше вона знайшла застосування у військовій справі. Зараз логістика широко використовується в промисловості, матеріально-технічному забезпеченні (МТЗ), торгівлі, на транспорті, у банківській справі, сфері послуг, комунальному господарстві й інших областях ринкової економіки.

Головна ідея логістики полягає в тім, щоб усі стадії виробництва (видобуток сировини, одержання матеріалів, виробів, виготовлення кінцевої продукції), транспортування і збуту розглядати як єдиний і безупинний процес трансформації і руху продукту праці і зв'язаної з ним інформації. По оцінці закордонних фахівців, комплексне впровадження логістики на підприємствах може забезпечити зниження рівня запасів на 30-50 % і скоротити час руху продукції на 25-45 %.

З погляду логістики особливе значення мають такі напрямки удосконалювання виробничого процесу, як поділ суспільної праці, поглиблення спеціалізації і кооперування виробництва, його роботизація, упровадження гнучких виробничих систем, поява ресурсозберігаючих технологій, розвиток сучасних засобів передачі інформації.

Інтегруюча функція логістики в процесі управління товарорухом реалізується через наступну систему форм і методів практичної діяльності:

• інтеграція функції формування господарських зв'язків (головного етапу «проектних» робіт у комерції) з функціями визначення потреби в перевезеннях продукції;

• координація оперативного управління постачаннями і процесу транспортування продукції;

• кооперація в керуванні товарорухом через комплексне використання складів, що знаходяться у власності різноманітних суб'єктів (постачальницько-збутові, транспортні, виробничі фірми різних галузей);

• оптимізація сукупних витрат на переміщення продукції шляхом економічної зацікавленості транспортних, комерційних організацій і фірм, що обслуговуються ними, у підвищенні ефективності процесів розподілу і пересування продукції;

• розвиток специфічних функцій управління товарорухом в ув'язуванні з універсальними функціями управлінського процесу, раціональний розподіл їх між суб'єктами управління і концентрація у відповідних структурних підрозділах.

В даний час фахівці висловлюють наступні гіпотези щодо тенденцій подальшого розвитку логістики:

• скорочення обсягу матеріальних запасів створює сприятливі передумови для появи нової і більш складної продукції і виробничих процесів, що забезпечують економію ресурсів;

• розширення можливостей участі автомобільного транспорту в освоєнні вантажопотоків логістичної мережі приведе не тільки до розвитку автоматизації обробки вантажів і транспортних засобів, але і до загострення проблем недовикористання пропускних можливостей, а також прискорить застосування маркетингу на транспорті;

• такі операції, як експедирування, збереження, упакування і змішані перевезення вантажів, будуть переходити від підприємств промисловості і торгівлі до транспортних фірм;

• політика державного дерегулювання економіки відкриває нові можливості для прискореного розвитку логістики і більш сучасних систем у ланцюзі «виробництво — постачання — перевезення».

Як уже відзначалося, термін «логістика» дотепер не одержав загального визнання. Багато в чому це порозумівається тим, що логістика включає безліч напрямків, і акцентування уваги на одному з них істотно змінює зміст і зміст самого визначення. Зміст дефініції логістики значною мірою є наслідком функціонального призначення логістики.

Так, Американське товариство інженерів-логістів запропонувало наступне визначення: логістика є мистецтво і наука управління, техніки і технічної активності, що передбачають планування, постачання і застосування засобів переміщення для реалізації намічених операцій в ім'я досягнення поставленої мети. Французькі фахівці трактують логістику як сукупність різних видів діяльності з метою одержання з найменшими витратами необхідної кількості продукції у встановлений час і у встановленому місці, у якому існує конкретна потреба в даній продукції.

У німецькій науці під логістикою мається на увазі процес планування, реалізації і контролю ефективних і ощадливих з погляду витрат переміщення і збереження матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції, а також зв'язаної з ними інформації про постачання товарів від місця виробництва до місця споживання відповідно до вимог клієнтури.

Досить цікаве трактування поняття логістики дає Д. Уотерс (D. Waters), визначаючи її як функцію. Він пише: «Логістика — це функція, що відповідає за матеріальний потік, що йде від постачальників в організацію, що проходить через операції усередині організації і потім іде до споживачів». У цій же книзі приводиться також і визначення, що дають фахівці Інституту логістики і транспорту (Institute of Logistics and Transport) — ведучої професійної організації Великобританії в цій сфері. Їхнє визначення говорить: «Логістика — це залежне від часу місце розташування ресурсів, чи стратегічне управління всім ланцюгом постачань». Таким чином, незважаючи на те, що логістику визначають як у «вузькому», так і в «широкому» змісті цього поняття, у закордонних публікаціях акцент робиться все-таки на практичну сторону логістичної діяльності.

На відміну від закордонних публікацій, у вітчизняній економічній літературі при визначенні самого поняття логістики акцент робиться на наукові аспекти. Одне із самих лаконічних, на наш погляд, визначень даного наукового напрямку говорить: «логістика — це наукова дисципліна про управління потоками в системах». Незважаючи на стислість, дане визначення все-таки є занадто широким і всеохоплюючої, тому що в ньому не уточнюється, якими саме потоками, у яких системах і з якою метою здійснюється процес управління.

Ми пропонуємо наступне визначення. Логістика — науковий і практичний напрямок діяльності по інтеграції управління процесами руху сукупністю матеріальних, інформаційних, фінансових, трудових і правових потоків в економічних системах.

Логістика прагне до регулювання всього процесу виготовлення продукції і надання послуг, від постачальника ресурсів до споживача кінцевої продукції. Варто помітити, що ринкова економіка в цілому, і сфера розподілу і звертання особливо, надзвичайно чуттєві до сторонніх структур, штучно привнесеним в економічну систему. Логістика несуперечливо вписалася в сучасну ринкову економіку, тобто вона виявилася затребувана нинішнім етапом розвитку економіки.

Як велика частка матеріально-технічного забезпечення і транспортування у витратах часу на доставку товарів від первинного постачальника до кінцевого споживача, доводять дані, згідно яким лише 2 % сумарного часу всього циклу приходиться власне на виробництво, 5 % — на транспортування, 8 % — це підготовчо-заключний час і 85 % — час пролежування матеріалів і виробів. У західних країнах і Японії майже половина витрат на матеріально-технічне забезпечення і транспортування (логістику у виробничій сфері) приходиться на витрати по змісту запасів матеріальних ресурсів.

Основний економічний ефект логістики досягається за рахунок скорочення обсягів запасів матеріальних ресурсів і часу доставки товарів. На відміну від колишніх методів ізольованого управління вантажними перевезеннями і складським господарством головною перевагою комплексного управління є оптимізація сумарних витрат по просуванню і збереженню товарно-матеріальних ресурсів. За експертними оцінками, застосування методів логістики дозволяє знизити рівень запасів на 30—50 % і скоротити час руху продукції на 25-45%.

Якщо раніш операції і технології, що тепер називають логістичними, були складовими інших сфер організаційної діяльності, то нині концепція логістики одержала широке поширення і виділилася в самостійну наукову дисципліну і сферу практичної діяльності.

Так, в області комерційної діяльності логістика являє собою новий напрямок в організації руху ресурсів і продуктів у сфері виробництва і звертання. Фахівці з логістики прагнуть забезпечити інтеграцію матеріально-технічного забезпечення, транспорту і передачі інформації про рух товарів у єдину систему, що повинне підвищити ефективність роботи в кожній з цих областей окремо і міжгалузеву ефективність у цілому. Теоретичні положення логістики широко впроваджуються в практичну діяльність фірм, що дає відчутний економічний ефект у виді скорочення витрат і часу звертання. При цьому основна економія витрат звертання формується за рахунок зменшення обсягів складських запасів матеріальних ресурсів, а економія часу — за рахунок підвищення швидкості їхньої доставки.

Макроекономічний аспект логістики полягає в підвищенні ефективності суспільного виробництва за рахунок скорочення витрат у сфері звертання, насамперед матеріально-технічного забезпечення і транспорту, з якими зв'язано, як ми уже вказували, до 98 % часу і до 40 % ресурсів, що виникають у процесі відтворення. Практично пошук шляхів скорочення витрат здійснюється по наступним напрямках:

• удосконалювання управління сферою забезпечення, збереження і збуту продукції;

• оптимізація господарських зв'язків шляхом поліпшення маркетингової діяльності і взаємодії постачальників, споживачів і посередницьких структур;

• позитивні зміни технології руху матеріальних потоків.

У практичному плані під логістикою часто розуміють інтеграцію нових технологій збереження і доставки товарів із застосуванням інноваційних технологічних процесів в області інформатики і комунікацій.

Сфера звертання являє собою велику динамічну систему і відповідно до цього може бути охарактеризована наступними ознаками:

• велике число показників, що визначають процес функціонування системи і його результатів;

• цілеспрямований характер функціонування;

• організація взаємодії окремих елементів системи з урахуванням заданої ієрархії і встановлених обмежень для досягнення поставлених цілей;

• прийняття управлінських, рішень і управління функціонуванням системи в умовах ризику і невизначеності.

Логістика припускає розглядати систему звертання у всій її складності і різноманітті. Дослідження ж розвитку і функціонування великих систем вимагає системного підходу. Інший підхід тут просто неможливий. Можна сказати, що логістичний підхід — це системний підхід до дослідження соціально-економічних і людино-машинних систем. Особливість його застосування полягає в тому, що кожен стан досліджуваного об'єкта і їхня сукупність розглядаються у взаємозв'язку, наступності і розвитку, у переході до якісно нового стану. Складні об'єкти при цьому досліджуються як ієрархічно побудована єдність відкритих систем, причому будь-які обґрунтовані рішення повинні враховувати їхній вплив на суміжні елементи і зв'язки.

Застосування логістичного підходу до проектування розвитку економічних систем припускає рішення наступних задач:

• постановка цілей розвитку і перебування їхнього оптимального сполучення;

• визначення шляхів і засобів досягнення цих цілей через виявлення зв'язків і дослідження взаємодії факторів, що враховуються, і розглянутих об'єктів у кількісній формі;

• взаємоувязування цілей і засобів їхнього досягнення з потребою в ресурсах, з огляду на обмеженість останніх.

Головні інструменти логістичного підходу — аналіз і синтез досліджуваної системи. Аналіз системи дозволяє виявити найбільш істотні фактори, дає їхню характеристику, кількісну оцінку взаємодії, визначає вплив їхній на параметри досліджуваної системи. Синтез забезпечується в процесі розробки і функціонування формалізованої моделі досліджуваних параметрів, що поєднує фактори в динаміку розвитку системи.

Логістичний підхід припускає системність, цілісність, оптимізацію сумарних витрат, єдність проектування і реалізації проектів. Одним словом, логістика дозволяє комплексно, із системних позицій охопити всі етапи сфери звертання: «постачання — виробництво — збереження — розподіл — транспорт — попит — споживання». Це сприяє тому, що матеріально-технічне забезпечення і транспортування стають невід'ємними елементами виробничого процесу, що істотно змінює критерії оцінки ефективності у вищевказаній системі.

Раніше цільова функція цього комплексу орієнтувалася на мінімум витрат у кожній з ланок: на постачання, виробництво, збереження (складування), розподіл, транспортування.

На відміну від такого підходу, логістичний підхід орієнтує на відмовлення від ізольованого розгляду витрат. На зміну прийшов критерій мінімуму суми зазначених витрат, що базується на оптимальному значенні кожного з доданків.

Тут застосуємо критерій оптимальності В. Парето (V. Pareto), що дозволяє перевірити, чи поліпшує запропоноване рішення по конкретному об'єкті загальний стан системи.

Дана оптимізація ґрунтується на визначеній сукупності вихідних положень:

• вихідна логістична структура розглядається як складна система, що має ряд підсистем;

• кожна підсистема має власний критерій оптимальності, що відбиває її внутрішні (іманентні) інтереси;

• функціонування структури являє собою процес: взаємодії цих підсистем;

• взаємодія підсистем здійснюється за допомогою особою логістичної системи, тобто є економічною взаємодією, ціль якого — найкраще сполучення інтересів окремих підсистем і системи в цілому (однак системні цілі мають пріоритет).

Сутність логістичної оптимізації по Парето полягає в наступному. Ефективне рішення сукупності підсистем — це таке припустиме економічне поводження логістичної системи (мінімум сумарних витрат), при якому жодна з підсистем не може поліпшити своє положення (мінімізувати свої локальні витрати), не погіршуючи положення хоча б однієї з інших підсистем.

Поняття оптимальності по Парето виражає таке економічне поводження, що не погіршує стан жодного із суб'єктів взаємодії при досягненні найкращого інтегрального результату.

Приклад оптимізації по Парето для системи, що складає з двох підсистем, зображений на рис. 1.1. Тут лінія АВ відображає безліч значень цільових функцій. Величини С1 і С2 — значення цільових функцій підсистем при їхньому ізольованому функціонуванні. Підсистеми логістичної системи зацікавлені в такім спільному функціонуванні, щоб у підсумку одержати значення підсумкових цільових функцій не гірше, ніж С1 і С2. Звідси випливає, що рішення необхідно шукати на ділянці DE. Для підсистеми I неприйнятні всі рішення, що лежать лівіше С, D, для підсистеми II — нижче С2.

Рис. 1.1. Границя оптимальних рішень по Парето

Практично це означає, що логістика веде до відмовлення від проведення заходів окремо по раціоналізації матеріально-технічного забезпечення і перевезень, воно націлене на раціоналізацію всієї сфери звертання і виробництва в сукупності. Інакше кажучи, концепція логістики складається в інтеграції виробництва, МТВ, транспортування, інформатики і комунікацій.

Значним виявився вплив логістики на ряд економічних дисциплін. Так, концепція логістики внесла зміни в багато представлень про економіку фірми:

• задача повного завантаження потужностей заміняється задачею мінімізації термінів проходження оборотних коштів через підприємство;

• споконвічно передбачаються вільні потужності (чи інформація про можливості своєчасного доступу до них) для швидкого реагування при зміні ринкового попиту;

• однобічна орієнтація на зниження собівартості як метод ринкової боротьби заміняється прагненням до найбільш швидкого і якісного задоволення попиту;

• пріоритет випуску великих партій виробів уступає вимозі вищої якості продукції, що випускається.

Очевидно, що використання всіх переваг логістичного підходу можливо лише в умовах розвитого ринкового господарства. Це порозумівається в першу чергу тим, що дефіцит (перевищення попиту над пропозиціями) дозволяє постачальнику диктувати умови постачань. Продавець зацікавлений в умовах, що дозволяють особисто йому мінімізувати витрати і забезпечити широке коло потенційних споживачів. Перевищення ж пропозиції над попитом дає споживачу можливість вибирати постачальника. Продавати продукцію в цьому випадку можуть тільки ті постачальники, що у стані виконати усі вимоги споживачів. При цьому логістика дозволяє економічно сильним фірмам перерозподілити запаси таким чином, щоб зняти із себе витрати, зв'язані зі збереженням матеріальних ресурсів, і не піддаватися ризику виявитися без резервних запасів.

Характер генезису логістики дозволяє зробити висновок про її емпіричне походження, тому понятійний апарат логістики постійно уточнюється і змінюється, наповняючи новим змістом.

Співвідношення категорій «логістика» і «логістичний менеджмент» ще не стало предметом спеціального вивчення. У концептуальному і методологічному плані «логістика» ширше «логістичного менеджменту», можна сказати, перша є теоретичною базою другого. Незважаючи на досить чіткі ознаки розходження в ряді літературних джерел їх ототожнюють.

У загальноприйнятому розумінні, менеджмент — здатність домагатися поставленої мети, використовуючи працю, інтелект, мотивоване поводження колективу фірми. Менеджмент — функція, вид діяльності по керівництву людьми в найрізноманітніших організаціях, а також область людського знання, що допомагає здійснити цю функцію. На нашу думку, поняття «менеджмент» і «управління», з одного боку, і «менеджер» і «керівник», — з інший, не є цілком ідентичними. По-перше, термін «менеджмент» практично завжди має на увазі наявність «менеджера» — людини, суб'єкта управління, що діє у визначеній організації. У більш загальному змісті застосовується термін «адміністрування» (логістичне адміністрування), що у більшому ступені відбиває знеособлену систему управління. По-друге, менеджер — професійний керуючий, що усвідомлює, що він представник особливої професії, що пройшов спеціальну підготовку.

У культурному контексті поняття «менеджмент» тісно зв'язаний з поняттям «бізнес» — діяльність, спрямована на одержання прибутку шляхом створення і реалізації визначеної продукції і/чи послуг. Таким чином, логістичний менеджмент — управління комерційними, господарськими організаціями. Широкий інтерес до логістичного менеджменту викликаний як інтенсивним розвитком логістики — функціональної і підприємницької діяльності, так і відповідним розвитком системи професійного бізнесу-утворення, що є частиною інфраструктури управління. Умови розвитку логістичного менеджменту дуже сприятливі саме в ринковій економіці, де особливо важливі горизонтальні зв'язки і послуги загального користування, що задовольняють сукупну суспільну потребу й оплачувані споживача, швидко оформляються в самостійний вид бізнесу (логістичне підприємництво).

Особливість логістичного менеджменту: як по стратегічним, так і по тактичним (оперативним) цілям і задачам він зв'язаний із усіма функціональними областями менеджменту (інвестиційного, інноваційного, інформаційного, виробничого, фінансового, по персоналі) у процесах управління закупівлями матеріальних ресурсів, виробництвом і збутом готової продукції.

Логістичний менеджмент у значній мірі впливає на стан фінансово-економічного і правового забезпечення форм взаємодії в ринкових умовах; і навпаки, виникають нові вимоги до комунікаційного забезпечення господарських зв'язків, до ринку транспортних послуг, організації і функціонуванню складського господарства, розвитку транспортних служб у посередницьких організаціях і на підприємствах. При цьому комплексно розглядаються, оцінюються і вибираються економічні способи доставки вантажів, застосовуються прогресивні комерційно-правові норми і правила, тарифи і перевізна документація.

Основна мета логістичного менеджменту складається в адаптації виробничої фірми до запитів споживачів, що означає гарантію швидкого виконання їхніх замовлень і точне дотримання термінів постачання. Ця мета конкретизується наступними підцілями:

• гарантія оптимальності руху потоку матеріалів і товарів, що забезпечує надійність постачань при мінімальних витратах і максимальному використанні існуючих потужностей;

• створення системи контролю, що розкриває нераціональні процеси і формує нові цілі фірми на основі зіставлення витрат і доходів (тобто аналізу витрат і результатів);

• створення функціональне несуперечливої організаційної структури фірми.

Дата добавления: 2014-10-17