Хеджування на валютному ринку

Конверсійні операції - це угоди агентів валютного ринку з купівлі-продажу обумовлених сум готівкової та безготівкової валюти однієї країни на валюту іншої країни за узгодженим курсом на визначену дату (рис. 5.1).

Поточні конверсійні операції складають основну частину валют­них операцій:

1. Угоди з негайною поставкою - купівля-продаж валюти на умовах її поставки банками-контрагентами не пізніше ніж на другий банківський день з дня укладання угоди за курсом, що зафіксований на момент її укладання.

Угоди today - конверсійна операція з датою валютування в день укладання угоди.

Угоди tomorrow - конверсійна операція з датою валютуван­ня на наступний робочий банківський день за днем укладання угоди.

Угоди spot - конверсійна операція з датою валютування на другий робочий банківський день з дня укладання угоди.

2. Термінові угоди - конверсійні угоди з поставкою обумов­леної суми іноземної валюти у визначений термін за курсом, зафіксованим на момент її укладання.

Форвардна валютна угода - це контракти на купівлю або продаж іноземної валюти, які відбудуться у майбутньому, але за курсом, зафіксованим на поточну дату.

Фіксована валютна угода аутрайт - це контракт, який по­винен бути виконаним на певну дату у майбутньому. Наприк­лад, двомісячний форвардний фіксований контракт, укладений 1 вересня, необхідно виконати 1 листопада, тобто через 2 місяці.

Форвардна валютна угода опціон - за вибором клієнта може бути виконана: у будь-який час, починаючи від дати укладання контракту до конкретної дати його виконання у майбутньому, тобто, протягом періоду між двома конкретними датами.

Рис. 5.1 Класифікація конверсійних валютних операцій

Ф’ючерсна угода - це стандартний документ, який засвід­чує зобов’язання придбати (продати) активи у визначений час і на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на мо мент укладання зобов’язань сторонами контракту.

Опціонні угоди - двостороння угода про передачу прав (для покупця) і зобов’язання (для продавця) купити чи продати ви­значений актив за фіксованим курсом, що обумовлений в угоді.

Валютний опціон - двостороння угода про передачу прав (для покупця) і зобов’язання (для продавця) купити чи продати визначену суму іноземної валюти за фіксованим курсом, що обумовлений в угоді.

Угода «своп», що укладається між банками для визначення операції, що поєднує купівлю або продаж іноземної валюти на умовах спот з одночасним її продажем або купівлею по курсу форвард відповідно.

На валютному ринку використовується два види операцій: ка­сові та строкові. Касові операції здійснюються на умовах «спот» (spot). Операція «спот» - це угода на купівлю-продаж іноземної валюти на короткотерміновий період. Доставка валюти здійсню­ється після укладення угоди, але не пізніше ніж через два робочі дні. Відповідно до цього визначається й валютний курс (спот-курс) на момент укладення угоди. Існують два спот-курси для валюти: курс попиту (bid rate) - курс, за яким клієнт може ку­пити одну валюту за іншу і курс пропозиції (offer rate) - курс, за яким клієнт може продати одну валюту за іншу.

У свою чергу, існує практика проведення конверсійних опе­рацій із датою валютування до споту - «сьогодні» (today) і «завтра» (tomorrow). Це може бути пов’язане з інтересами клієн­тів або з особливостями торгівлі національними валютами різних країн. Наприклад, основні торги по українській гривні (UAH) або російському рублю (RUR) до американського долара проводять­ся з датою валютування «сьогодні». Пояснюється це тим, що і в Україні, і в Росії банки встигають підготувати всі платіжні доку­менти і розраховуватися національною валютою в день укладен­ня угоди, а розрахунки в доларах США американські банки по­чинають проводити тоді, коли в Європі вже вечір, тобто є реаль­ний час для конрагентів підготувати необхідні документи і від­правити валюту.

Конверсійні операції з евро (EUR), англійським фунтом стер­лінгів (GBP) до гривні українські банки звичайно проводять із датою валютування «завтра» (torn), оскільки європейські банки починають працювати практично одночасно з українськими бан­ками і їм потрібен час для опрацювання платіжних документів.

Для поточної конверсії долара в канадські долари (USD/CAD) дата валютування буде завтрашнім днем, що обумовлено терито­ріальною близькістю США і Канади.

Другим видом валютних операцій є строкові або форвардні (forward), за якими суб’єкти ринку отримують право купити або продати валюту в майбутньому за курсом, зафіксованим на момент укладення угоди. Форвардна угода включає три основні елементи: зобов’язання купити або продати певну суму валюти за іншу; виконання угоди (дата доставки валюти) у визначений термін; фіксування валютного курсу в момент ускладнення угоди.

Валютні курси за форвардних операцій називають курсами «аутрайт». Вони можуть бути вищими або нижчими за спот-курси. Якщо курс «аутрайт» вищий, ніж спот-курс, то кажуть, що валюта котирується з премією, в іншому разі - з дисконтом. Маржа за форвардних операцій вища, ніж за операцій «спот».

Розрахунок премії/дисконту: Сума угоди х (форвардний курс - спот-курс).

Форвардні угоди переоцінюються за офіційним курсом на кінець місяця, а результати переоцінки відображаються в бух­галтерському балансі.

Форвардні операції тісно пов’язані з процентними ставками на короткострокові депозити. Форвардний курс має тенденцію до підвищення, якщо процентні ставки обмінної валюти нижчі за процентні ставки контрагентної валюти. І навпаки, валюта країни, де банківська процентна ставка є вищою, матиме у форвардній операції відповідну знижку (дисконт). За однакових ставок бан­ківського процента регулятором валютного обміну залишається спот-курс.

У міжнародній практиці більшість країн орієнтується на ставку «ЛІБОР» (London inter Bank Offered Rate) - процент на міжбанківські депозити в Лондоні.

Форвардні операції служать для отримання прибутку у виг­ляді курсової різниці. Вони є ще й формою страхування валют­них ризиків, оскільки дають змогу задовго до оплати контракту визначити вартість і ефективність експорту чи імпорту в націо­нальній валюті. Крім цього, операції на строк - це широке поле діяльності валютних дилерів, які спекулюють на підвищенні або зниженні валютних курсів.

Форвардні операції - це операції міжбанківського валютного ринку, тоді як ф’ючерсні - операції відкритого (біржового) ринку.

Ф’ючерсні операції (англ. futures transactions) - вид стро­кових валютних угод на біржовому ринку. Ф’ючерсна угода - це зобов’язання купити або продати певну кількість фінансових активів за фіксованою на біржі ціною та уніфікованими умовами. За здійснення такої операції вказується курс купівлі-продажу валюти на певну дату. Покупець ф’ючерсної угоди має право від­мовитися від неї за згодою іншої сторони. Розрахунки за ф’ючерс-ними операціями проводяться під час виконання угоди в обумов­лений термін. Премія у вигляді фіксованої суми за одиницю валю­ти або відсотка від суми угоди сплачується зразу ж після укла­дення угоди (купівлі-продажу валютного ф’ючерсу).

Валютний ризик - небезпека валютних втрат, пов’язаних із можливими змінами валютних курсів у процесі здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Основним наслідком коливань валютних курсів для міжнарод­ної торгівлі є ризик для експортера та імпортера. Ризик полягає в тім, що вартість іноземної валюти, котру використовують для розрахунків експортер та імпортер може відрізнятися від тієї, на яку вони розраховували. Вони прагнуть мінімізувати цей ризик або зовсім його уникнути, тобто бажають точно знати, оскільки їм доведеться заплатити чи отримати в національній валюті, утриму­ючись від спекулятивної гри на змінах обмінних курсів.

Для комерційних банків валютний ризик пов’язаний з виник­ненням відкритої позиції - невідповідністю між зобов’язаннями і вимогами банка щодо тієї чи іншої іноземної валюти.

З метою захисту від можливих валютних втрат застосовуєть­ся спеціальна форма страхування валютного ризику, яка нази­вається «хеджуванням». Найбільш ефективними видами захисту від несприятливих коливань валютних курсів є такі: форвардні валютні угоди, валютні опціони та валютні угоди «своп».

1. Форвардний валютний контракт укладається на придбан­ня або продаж певної кількості іноземної валюти за фіксованим курсом і наперед визначеним строком її доставки. У контракті експортер визначає точні розміри свого валютного виторгу, а ім­портер - розмір власних витрат на майбутні платежі в національ­ній валюті. У такий спосіб партнери захищають себе від можли­вих змін у курсових співвідношеннях своїх валют. Якщо товар продається у кредит, то експортер, намагаючись зберегти вартість свого валютного виторгу, укладає форвардний контракт на продаж валюти за курсом, зафіксованим на день його укладення. Імпор­тер, купуючи товар у кредит, страхує себе від підвищення курсу валюти, придбаваючи цю валюту за курсом, що зафіксований на момент укладення форвардного контракту.

Форвардні контракти укладають також банки-кредитори, які намагаються застрахувати себе від можливого зниження курсу валюти, в якій видано позику.

Оскільки у форвардному контракті курс обміну фіксується, то навіть за сприятливої зміни спот-курсу суб’єкти ринку не отри­мують додаткового прибутку. Альтернативним методом отримання валютного покриття, який знімає головні проблеми, є валютний опціон (option of exccchange).

2. За валютним опціоном, контрагентам надається право вибору альтернативних валютних умов контракту. На відміну від форвард­них операцій із точною датою доставки, опціон (право вибору) не фіксує дату доставки валюти. Розрізняють опціони покупця і про­давця. В обох випадках йдеться про те, що одна зі сторін сплачує іншій додаткову премію, але натомість набуває особливих прав.

Опціон може бути придбаний експортером або імпортером і дає йому право на придбання або продаж обумовленої кількості іно­земної валюти за вказаним в угоді курсом протягом визначеного строку. Він дає можливість одній із сторін угоди виконати її або відмовитися від виконання.

Якщо дві сторони уклали опціонний контракт, то в більш при­вілейованому становищі опиняється все ж таки покупець опціону, бо продавець не має права вибору. Якщо покупець опціону «колл» (опціону на купівлю) вирішує скористатися з нього, то продавець мусить продати валюту; коли покупець опціону «пут» (опціон на продаж) вимагає його виконання, то продавець мусить придбати цю валюту. Відтак, останнє слово завжди залишається за покуп­цем, який вирішує, що буде вигіднішим: виконати опціон чи ні. За цю перевагу покупець сплачує продавцеві премію, її можна розглядати як страхову премію, яка забезпечує покупцеві опціону захист від несприятливих змін курсу, а продавцю - компенсацію за втрати від таких коливань.

Опціони на купівлю-продаж іноземної валюти обертаються в різних фінансових інститутах: клієнтам їх пропонують банки (позабіржові опціони) або їх можна придбати на біржі (біржові опціони). Проте, ринок опціонів (як і форвардних контрактів) мало розвинений в Україні. Лише кілька банків пропонують своїм клієнтам такі послуги, і лише Київська універсальна біржа коти­рує опціони та ф’ючерси.

3. Нині набув поширення метод валютного страхування, пов’я­заний з використанням валютних своп-операцій. Своп-операція - це купівля або продаж валюти за фіксованим курсом, але з одно­часним укладенням зворотної форвардної операції, причому тер­міни розрахунків не збігаються. На жаргоні валютного ринку своп-операцію називають «операція продай-купи». Наприклад, ви купуєте 100 дол. за 543,8 грн. з доставкою через місяць і негайно укладаєте угоду на їх продаж. Предметом угоди буде форвардний курс продажу (тобто процент надбавки до ціни долара).

Для міжбанківських відносин своп-операції - це обмін зобов’я­заннями та вимогами, форма страхування від ризиків, диверсифі­кації та поповнення валютних резервів.

Своп-угоди між центральними банками - це обмін валютними сумами (запозиченнями) на короткий строк. У цій ситуації обмін валюти складається з актів купівлі іноземної валюти (для цільової валютної інтервенції) і зворотного продажу іноземної валюти. Такі угоди дуже поширені у відносинах між ФРС США і центральни­ми банками європейських країн.

Крім хеджування існують методи прямого страхування валют­них ризиків. До них належать:

1. Надання валютної позики. Банк може надати експортеру спеціальну позику в іноземній валюті, що використовується як гарантія майбутніх валютних надходжень чи платежів за міжна­родними угодами. Експортер може конвертувати цю позику в національну валюту за спот-курсом, а потім погасити її за раху­нок валютного виторгу від експортних операцій.

2. Маніпуляція термінами платежу. Коли очікуються різкі коливання валютних курсів, то банки намагаються маніпулювати термінами розрахунків: якщо очікується підвищення курсу валю­ти, то застосовуються дострокові виплати, і навпаки, якщо перед­бачається зниження курсу валюти, то платежі затримуються. Зро­зуміло, що застосування цих методів може бути обмежене умо­вами контракту.

3. Дисконтування векселів у іноземній валюті. У цій опера­ції банк купує тратту і бере на себе ризик валютних коливань та неплатоспроможності боржника. За такого методу страхування клієнт може отримати суму боргу до настання терміну платежу, але з певною знижкою.

У системі страхування від валютного ризику використовують­ся й інші методи: формування страхових фондів, включення до контракту «мультивалютного застереження», тобто можливості переглянути валюту платежу, вибір форми міжнародних роз­рахунків тощо.

Дата добавления: 2014-10-17