Споживання та заощадження, як функції доходу

Тема 4. Споживання, заощадження та інвестиції

Споживання є найважливішим компонентом ВВП, який у більшості країн світу впродовж останніх десятиліть у середньому становить дві третини сукупних видатків на купівлю товарів і послуг.

Після сплати домогосподарствами податків у їхньому розпорядженні залишається використовуваний дохід, який, як відомо, йде на споживання та заощадження.

Споживання – це видатки на придбання товарів і послуг для задоволення потреб людини.

Заощадження – є тією частиною використовуваного доходу, що не витрачається на споживання, а заощаджується у вигляді готівки.

Розрізняють три групи видатків домогосподарств на споживання:

· Товари поточного вжитку (продукти харчування, одяг, засоби гігієни);

· Товари тривалого користування (меблі, побутова техніка, автомобілі);

· Послуги: комунальні, медичні, освітні, юридичні та ін.

Немає сімей, які б витрачали свій використовуваний дохід однаково. Але статистичні обстеження виявили певні закономірності розподілу доходів сімей між продуктами харчування, одягом та іншими важливими статтями споживання. Незаможні сім’ї витрачають на продукти харчування більшу частину свого використовуваного доходу. Зі зростанням доходу видатки на деякі статті харчування збільшуються. Люди з вищими доходами споживають продукти харчування вищої якості, зокрема дорожчі овочі, фрукти, м’ясо тощо. Проте збільшення видатків на харчування в разі зростання доходу відбувається до певної межі. Загалом зі збільшенням доходів частка видатків на продукти харчування зменшується. Ця закономірність споживання стосується не лише домогосподарств, а й нації в цілому. Наприклад, у США видатки на продукти харчування становлять приблизно 20% використовуваного доходу, у країнах Західної Європи – в середньому 25%, а в країнах, що розвиваються, близько 60%.

Зі збільшенням доходів сімей зростають видатки на одяг, відпочинок, автомобілі. Водночас зростання доходів призводить до того, що частина їх не споживається, а заощаджується. Найбідніші сім’ї не спроможні заощаджувати взагалі. Нерідко вони беруть позичку або витрачають свої попередні заощадження, і найбідніші родини стають ще більшими боржниками.

Економічні дослідження показують, що саме використовуваний дохід визначає рівень споживання та заощадження.

Рівень використовуваного доходу, за якого не заощаджують і не витрачають попередніх заощаджень, називають точкою нульового заощадження, або пороговим доходом.

Функція споживання – це функція, яка показує залежність між обсягом споживання і використовуваним доходом.

С = С(Y-Т)

С – споживання;

Y-Т – використовуваний доход (Y - дохід; Т - податки).

Оскільки домогосподарства мають можливість використовувати свій дохід в 2-х напрямках: споживати або заощаджувати, то функція заощадження - відображає зв’язок між використовуваним доходом і заощадженнями.

S = S (Y-T)

S – заощадження;

Y-T – використовуваний доход.

Функція залежності між обсягом споживання і використовуваним доходом називається функцією споживання Кейнса:

С = а + b(Y – T),

де: а - автономне споживання, яке не залежить від використовуваного доходу – споживання в борг, за рахунок заощаджень і субсидій;

b – гранична схильність до споживання b=МРС;

Гранична схильність до споживання(МРС) – це величина додаткового споживання (С), що його спричиняє одна додаткова одиниця доходу (Y).

; 0<MPC<1.

де ∆С – зміна у споживанні;

∆Y – зміна у використовуваному доході.

З геометричної точки зору МРС є кутом нахилу кривої споживання (рис.4.1).

Рис. 4.1. Графік функції споживання та заощадження

Функція заощаджень має вигляд:

S = -a + (1-b) – (Y-T),

де S – величина заощаджень у приватному секторі;

а – автономне споживання;

(1-b) – гранична схильність до заощадження MPS.

Гранична схильність до заощадження (МPS) – це величина додаткового заощадження, що його спричиняє одна додаткова одиниця доходу.

1-b=MPS ,

де ∆S – зміна у заощадженні;

∆Y – зміна у використовуваному доході.

В аналізі споживання і заощадження важливу роль відіграють такі показники, як середня схильність до споживання та середня схильність до заощадження.

Середня схильність до споживання(АРС) – частка, або відсоток, споживання у використовуваному доході.

,

де С – величина споживання;

Y – величина використовуваного доходу.

Середня схильність до заощадження(АРS) – частка, або відсоток, заощадження у використовуваному доході.

,

де S – величина заощадження.

Гранична схильність до споживання і гранична схильність до заощадження у сумі дорівнюють одиниці.

МРС + МPS = 1.

Дата добавления: 2014-10-17