Технологія визначення рівня економічної безпеки підприємства

Досить складним завданням залишаються аналіз та оцінювання рівня економічної безпеки підприємства. Наявні у науковій літературі методики мають ряд недоліків щодо остаточного визначення етапів оцінювання, відсутності обґрунтованих рекомендацій стосовно визначення показників, наявності загальноприйнятого інструментарію оцінювання та ін. Практично всі науковці для визначення рівня економічної безпеки підприємства використовують різноманітні методи розрахунку єдиного інтегрального показника. Оскільки на цей показник впливають безліч різних факторів як із боку підприємства, так і на макрорівні, то необхідним є проведення попереднього комплексного аналізу виробничо-господарської підприємства.

Аналіз літературних джерел дозволив виділити такі складові економічної безпеки: фінансова; кадрова (інтелектуальна, соціальна); виробничо-технологічна (технологічна, техніко-технологічна, виробничо-технічна, інноваційно-технологічна, інвестиційно-технологічна, виробнича); законодавчо-правова (правова, політико-правова); інформаційно-аналітична складова (інформаційна); силова. Кожну складову характеризують ряд економічних показників, що відбивають процес та результати фінансово-господарської діяльності підприємства. На увагу заслуговує окреме виділення показників законодавчо-правової, інформаційно-аналітичної та силової складових безпеки.

Таким чином, застосування інтегральний методів, що дозволить обробити таку систему показників має право на існування. Можливий розрахунок інтегрального показника за кожною складовою економічної безпеки, та загального інтегрального показника, та подальше порівняння його з інтегральними показниками економічної безпеки інших підприємств.

Запропонована послідовність аналізу і оцінки базується на результатах факторного і кластерного аналізу, заснована на дедуктивному підході й базується на положенні, що результат фінансово-господарської діяльності відбиває досягнутий рівень економічної безпеки підприємства.

Технологія визначення рівня економічної безпеки підприємства.

1. Аналіз галузі з метою вибору підприємств для аналізу і оцінки рівня їх економічної безпеки.

2. Формування системи показників для комплексної оцінки виробничо-господарської діяльності підприємства.

3. Визначення детермінуючих факторів ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств.

4. Групування досліджуваних підприємств за рівнем їх фінансово-економічної безпеки.

5. Формулювання основних висновків та рекомендацій.

Таким чином, з метою аналізу і оцінки рівня економічної безпеки ТОВ «ХЗПТО» пропонується провести ряд процедур.

1. Аналіз галузі з метою вибору підприємств для аналізу і оцінки рівня їх економічної безпеки.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський завод підйомно-транспортного обладнання» пропонує до постачання сучасні мостові крани, козлові крани, електричні талі, канатні дороги, фунікулери, грейфери, траверси і захвати, виготовлені відповідно до вимог ГОСТ 27584-88, ТУ, Правил Безпеки БП 10-382-00 та з урахуванням європейських Правил проектування серійного вантажопідйомного обладнання – FEM [22]. Від розвитку машинобудування залежить технічна та економічна незалежність країни. Серед проблем функціонування машинобудівних підприємств України на сучасному етапі можна виділити наступні: застарілі основні виробничі фонди, низький рівень їх обновлення у зв’язку зі слабою інвестиційною базою; низький рівень завантаження виробничих потужностей; неконкурентоздатність багатьох видів продукції, обумовлена слабою інноваційною активністю; низький рівень оплати праці і, як наслідок, плинність кадрів, зниження продуктивності праці працівників; слаба комерціалізація наявних розробок.

2. Формування системи показників для комплексної оцінки виробничо-господарської діяльності підприємства.

Для дослідження детермінуючих внутрішніх факторів ефективності діяльності машинобудівних підприємства оберемо сукупність із п’ятнадцяти підприємств машинобудівного комплексу Харківського регіону. Система показників описую фінансову, маркетингову, кадрову, виробничо-технологічну та інноваційно-інвестиційну сфери діяльності за 2006-2010 рр.

3. Визначення детермінуючих факторів ефективності виробничо-господарської діяльності машинобудівних підприємств Харківського регіону.

Найбільш адекватним для вирішення цього завдання та визначення латентних факторів, які комплексно характеризують економічну безпеку підприємств, можна назвати інструмент факторного аналізу. У результаті проведення факторного аналізу ефективності діяльності підприємств галузі машинобудування виявлено 10 детермінуючих факторів:

1) платоспроможності та фінансової незалежності (0,26*Х₁ + 0,31*Х₁₅ + 0,26*Х₂ - 0,26*Х₂₇ + 0,33*Х_З + 0,33*Х₄ + 0,32*Х₅ + 0,28*Х₆ + 0,3*Х₉);

2) ефективності використання капіталу (0,33*Х₁₁ + 0,33*Х₁₂ + 0,29*Х₂₂ + 0,29*Х₂₃ + 0,26*Х₂₆);

3) забезпеченості активами (0,33*Х₁₃ + 0,39*Х₁₆);

4) ефективності інвестиційної політики (-0,45*Х₃₀ - 0,47*Х₃₃);

5)результативності діяльності підприємства (-0,25*Х₁₀ - 0,29*Х₁₈ - 0,3*X₂₁ + 0,34*Х₂₉);

6) ефективності збутової діяльності (0,37*Х₁₉ + 0,37*Х₂₈);

7) управління власними засобами та позиковими коштами (0,25*Х₂₀ + 0,43*Х₈);

8) ефективності використання наявних ресурсів підприємства (0,47*Х₁₄ + 0,55*Х₁₇ - 0,27*Х₂₅);

9) ефективності управління ресурсами підприємства (0,37*Х₂₄ - 0,46*Х₃₁ - 0,26*Х₇);

10) фактор інвестиційної активності підприємства (0,48*Х₃₂ + 0,29*Х₃₄).

Виділені фактори суттєво описують початкову систему показників економічної ефективності діяльності машинобудівного комплексу Харківського регіону.

Фактор платоспроможності та фінансової незалежності є найбільш визначальним і на 20,22% пояснює змінюваність усієї матриці значень. До його складу ввійшли такі показники, як: коефіцієнт автономії, фондовіддача, коефіцієнт забезпеченості власними коштами, співвідношення собівартості реалізованої продукції та до чистого доходу (виручки) від реалізації, коефіцієнт маневреності власного капіталу, коефіцієнти ліквідності та коефіцієнт оборотності основних фондів.

4. Групування досліджуваних підприємств за рівнем їх фінансово-економічної безпеки.

Рівень фінансово-економічної безпеки досліджуваної сукупності підприємств можна визначити за допомогою їх класифікації та групування в кластери за однорідністю аналізованих показників. Кластеризація проводиться на показниках, що входять до визначеної системи детермінуючих факторів ефективності діяльності машинобудівельних підприємств.

В результаті аналізу підприємства згруповано в три кластери (групи) за рівнем фінансово-економічної безпеки: з високим рівнем, із середнім рівнем, із низьким рівнем економічної безпеки.

За результатами кластеризації ТОА «ХЗПТО» входить до групи підприємств із середнім рівнем фінансово-економічної безпеки у 2006-2009 роках, але у 2010 році рівень безпеки підприємства знижується і воно розташовуються в групі підприємств з низьким рівнем економічної безпеки. Таке положення обумовлене зниженням у 2010 році фінансових показників. Хоча необхідно зауважити, що у порівнянні з іншими підприємствами даного кластеру аналізоване підприємство є рентабельним та має вищі показники, що характеризують його економічну діяльність.

5. Формулювання основних висновків та рекомендацій.

Будь який аналіз і оцінка повинні закінчуватися лаконічним представленням основних висновків. Прагматична доцільність SWOT-аналізу полягає в тому, що він робить спробу конструктивного поліпшення результативності діяльності підприємства [107]. На основі SWOT-аналізу менеджмент підприємства повинен сформулювати рекомендації щодо основних напрямів підвищення рівня його економічної безпеки.

SWOT-аналіз ТОВ «ХЗПТО» за результатами визначення рівня фінансово-економічної безпеки:

S (Strengths) - висока якість продукції, довготривалий досвід роботи на ринку; широкий асортимент продукції; кваліфікований персонал;

W (Weaknesses) - застаріле обладнання; середній вік працівників понад 40 років; поточні зобов’язання становлять більшу частку у структурі зобов'язань; нестача грошових коштів; низький рівень рентабельності;

O (Opportunities) - оновлення обладнання для використання нових технологій; підвищення рівня рентабельності для виходу на міжнародний ринок; поліпшення якості продукції для входу на нові ринки збуту; розширення мережі постачальників за допомогою висококваліфікованого персоналу маркетингового відділу.

T (Threats) - підвищення цін на матеріали і комплектуючі (внаслідок підвищення митних тарифів і податків, різкого зміну курсу тощо) та перехід на менш вигідну структуру капіталу; труднощі із залученням молодих фахівців у зв’язку із низькою привабливістю спеціальностей (технологи, інженери, конструктора), необхідних підприємству.

У режимі нормального функціонування підприємство при вирішенні завдань економічної безпеки акцентує головну увагу на підтримці нормального ритму виробництва і збуту продукції, на запобіганні матеріальному чи фінансовому збитку, на недопущенні несанкціонованого доступу до службової інформації і руйнування комп'ютерних баз даних тощо. У кризові періоди розвитку найбільшу небезпеку для підприємства становить руйнування його потенціалу (виробничого, технологічного, науково-технічного і кадрового) як головного чинника життєдіяльності підприємства, його можливостей.

Запропонований методичний підхід щодо аналізу та оцінювання економічної безпеки підприємства враховує його специфіку (структуру, чисельність, особливості діяльності, рівень економічного розвитку тощо) та конкурентне середовище, дозволяє визначити рівень фінансово-економічної безпеки, передбачає та враховує необхідність своєчасного і чіткого виконання запланованих заходів, спрямованих на підвищення рівня економічної безпеки підприємства, можливість постійного моніторингу і коригування як повсякденної діяльності підприємства, так і самого процесу формування системи безпеки.

Дата добавления: 2014-10-23